Постанова

від 23.01.2013 по справі 12689/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 січня 2013 р. № 12689/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - Швеця Р.П.

представника відповідача - Дубрової К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 31.10.2012 року №0001500221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 502.225, 05 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем - Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, проведено перевірку підприємства позивача та складено акт №3472/221/00225667 від 17.02.2012 року «Про результати проведення виїзної документальної позапланової перевірки ПАТ «НВП Теплоавтомат» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із платниками податків: ТОВ ТБ «Східна Україна» за період жовтень 2011 року, ТОВ «Дельта-універсал» за період березень 2012 року. За висновками перевірки, викладеному у даному акті, позивачем порушено ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "НВП Теплоавтомат" з постачальниками: ТОВ ТБ "Східна Україна", ПП "Будінжинірнг", ТОВ "Дельта - універсал"; по взаємовідносинам з даними підприємствами перевіркою встановлено порушення п.п. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 ПК України зі змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 334.817, 0 грн.; також встановлено не правомірне відображення позивачем в податковому обліку господарські операції за перевірений період. На підставі таких висновків перевірки 31.10.2012 року відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0001500221, яким Публічному акціонерному товариству «НВП "Теплоавтомат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 502.225,05 грн.

Позивач заперечує проти вказаних вище висновків перевірки, вважає їх необґрунтованими та незаконними, а тому винесене на їх підставі податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.

Так, спростовуючи висновки податкового органу, позивач вказав, що висновки про порушення, які вказані в акті перевірки №3472/221/00225667 від 17.02.2012 року, зроблені відповідачем на підставі податкової інформації, отриманої від інших підрозділів державної податкової служби про проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення вказаними підприємствами фінансово-господарських відносин у відповідні періоди. Однак, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ПАТ «НВП Теплоавтомат» з ТОВ ТБ «Східна Україна», ТОВ «Дельта-універсал», ПП «Будінжинірнг» вказані підприємства були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків. Здійснення господарських операцій ПАТ «НВП Теплоавтомат» підтверджена у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належно оформленими договорами та первинними документами, а саме: накладними, актами виконаних робіт або наданих послуг. Окрім того, за судженням позивача, висновки відповідача щодо порушення ПАТ «НВП Теплоавтомат» вимог ст.ст. 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам здійснення ним господарської діяльності, є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення - рішення від 31.10.2012 року №0001500221 підлягає скасуванню як протиправний акт індивідуальної дії.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позовні вимоги ПАТ «НВП Теплоавтомат» не визнав. У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкова на підставі направлення від 04.10.2012 р. за №1046, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 1219 від 03.10.2012 р. проведено виїзну документальну позапланову перевірку щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із платниками податків внаслідок чого складено акт № 3472/221/00225667 від 17.10.2012 р. Перевіркою об'єктивно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем: 1) ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «НВП Теплоавтомат» з постачальниками: ТОВ ТБ «Східна Україна», ПП «Будінжинірнг плюс», ТОВ «Дельта-універсал»; 2) перевіркою по взаємовідносинам з згаданими підприємствами - контрагентами встановлено порушення п.п. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у перевіреному періоді у розмірі 334.817, 0 грн.; 3) також ПАТ «НВП Тепдоавтомат» не правомірно відображено у податковому обліку господарські операції з ТОВ ТБ «Східна Україна» за період вересень 2011 року, ПП «Будінжинірнг плюс» за період жовтень 2011 року, ТОВ «Дельта-універсал» за період березень 2012 року. На підставі вказаного акту перевірки та встановлених податковим органом порушень цілком правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0001500221 від 31 ДО.2012 р., яким донараховано грошове зобовязання з ПДВ та нараховані позивачу штьрафні санкції. За таких підстав, відповідач заперечує проти адміністративного позову ПАТ «НВП Теплоавтомат» та вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 00225667, місцезнаходження: вул. Кірова, буд.38, м. Харків, Харківська область, 61001 (т.1.а.с.21-22).

З 27.04.1995 року за № 25 підприємство узято на облік ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, правонаступником якої є Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та з 22.07.1997 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.1.а.с.23-24).

На підставі направлення від 04.10.2012 року №1046, виданого Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Баданіним С.О. згідно із п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 1219 від 03.10.2012 р. проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПАТ «НВП "Теплоавтомат"», код ЄДРПОУ 00225667 щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із платниками податків: ТОВ ТБ «Східна Україна» (код ЄДРПОУ 34015418) за період вересень 2011 року, ПП «Будінжинірнг плюс» (код СДРПОУ 36373215) за період жовтень 2011 року, ТОВ «Дельта-універсал» (код ЄДРПОУ 33481749) за період березень 2012 року.

Результати вказаної документальної планової перевірки оформлені актом № 3472/221/00225667 від 17.10.2012 року (т.1.а.с.8-19).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ПАТ «НВП Теплоавтомат» при здійсненні господарської діяльності:

- ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «НВП Теплоавтомат» (код ЄДРПОУ 00225667) з постачальниками: ТОВ ТБ «Східна Україна» (код ЄДРПОУ 34015418), ПП «Будінжинірнг плюс» (код ЄДРПОУ 36373215), ТОВ «Дельта-універсал» (код ЄДРПОУ 33481749);

- перевіркою ПАТ «НВП Теплоавтомат» (код ЄДРПОУ 00225667) по взаємовідносинам з ТОВ ТБ «Східна Україна» (код ЄДРПОУ 34015418), ПП «Будінжинірнг плюс» (код ЄДРПОУ 36373215) та ТОВ «Дельта-універсал» (код ЄДРПОУ 33481749) встановлено порушення п.п. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 334.817,0 грн., у т.ч. ТОВ ТБ «Східна Україна» (код ЄДРПОУ 34015418) за період вересень 2011 року у сумі ПДВ 26.150,0 грн., ПП «Будінжинірнг плюс» (код ЄДРПОУ 36373215) за період жовтень 2011 року у сумі ПДВ 1.167,0 грн., ТОВ «Дельта-універсал» (код ЄДРПОУ 33481749) за період березень 2012 року у сумі 307.500,0 грн.;

- ПАТ «НВП Теплоавтомат» (код ЄДРПОУ 00225667) не правомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ ТБ «Східна Україна» (код ЄДРПОУ 34015418) за період вересень 2011 року, ПП «Будінжинірнг плюс» (код ЄДРПОУ 36373215) за період жовтень 2011 року, ТОВ «Дельта-універсал» код ЄДРПОУ 33481749) за період березень 2012 року.

З посиланням на вказаний акт перевірки, податковим органом 31.10.2012 року винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0001500221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 502.225,05 грн., з яких 334.817,0 грн. - основний платіж, 167.708,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1,а.с.20).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті №3472/221/00225667 від 17.10.2012 року висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що між ПАТ «НВП Теплоавтомат»-(замовник) та ПП «Будінжинірнг плюс»-(підрядник) укладено договір від 01.10.2011 року №01/10-11, відповідно до якого підрядник за замовленням замовника приймає на себе виконання робіт вкладанню підлоги площею 140 м2 в приміщенні за адресою вул. Кірова, 38, а замовник приймає і оплачує виконання робіт та матеріалів згідно з умовами договору (т.1.а.с.56-57).

Виконання договору від 01.10.2011 року №01/10-11 підтверджується виписаною підрядником на адресу замовника податковою накладною від 11.10.2011 року №115 на суму з ПДВ 7000,00 грн. (т.1.а.с.61).

Виконання робіт по вкладанню підлоги за вказаним договором підтверджується актом виконання робіт від 01.11.2012 року №01/10-11 (т.1.а.с.58)

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи містяться виписки із банку (т.1.а.с.59-60).

З метою виконання укладеного договору від 01.10.2011 року №01/10-11 між ПАТ «НВП Теплоавтомат»-(замовник) та ТОВ «Дельта-універсал»-(виконавець) укладено договір №59 від 01.01.2012 року про розробку проектної документації, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботу з розробки проектної документації, а замовник прийняти роботу та оплатити її (т.1.а.с.77-79).

Реальність здійснення умов договору на розробку проектної документації підтверджується виписаними податковими накладними від 30.03.2012 року № 3002 на суму з ПДВ 875.000,00 грн., від 30.03.2012 року №3001 на суму з ПДВ 970.000,00 грн. (т.1.а.с.82-83), актами виконаних робіт від 30.03.2012 року (т.1.а.с.80-81).

Підтвердженням розробки проектної документації є розробка креслень по підсилювачу електрогідравлічного пропорційного УЕГ.П-600 (т.1.а.с.121-т.2.а.с.9), паспорт підсилювача електрогідравлічний (т.2.а.с.10-13).

Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, про що свідчать виписки із банку (т.1.а.с.84-111).

На підставі договору поставки від 21.09.2011 року №21/09, укладеного між ТОВ ТБ «Східна Україна»-(продавець) та ПАТ «НВП Теплоавтомат»-(покупець), продавець зобов'язується відпустити покупцю у власність устаткування визначеного у специфікації, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість (т.1.а.с.62-63).

Здійснення умов вказаного договору сторонами підтверджується податковою накладною від 22.09.2011 року №72 на суму з ПДВ 156.900,00 грн. видатковою накладною від 22.09.2011 року №72 на суму з ПДВ 156.900,00 грн. (т.1.а.с.64-65), актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.102.011 року №ТА-0000043 (т.1.а.с.68-69), від 31.10.2011 року №ТА-0000042 (т.2.а.с.71-72), оборотно-сальдовими відомостями (т.1.а.с.73-74), прибутковими ордерами № 672 від 31.10.2011 року (т.1.а.с.70), №672 від 31.10.2011 року (т.1.а.с.72а).

Перевезення товару за договором від 21.09.2011 року №21/09 здійснювалося само вивозом покупця на підставі товарно-транспортної накладної від 22.09.2011 року №087459 (т.1.а.с.66), автомобілем марки МАЗ 5551, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить останньому на підставі права власності, про що в матеріалах справи свідчить свідоцтво про реєстрацію ТЗ (т.1.а.с.67).

Оплата за товар отриманий по вказаному договору проводилася в безготівковій формі, що підтверджується виписками із банку (т.1.а.с.75-76).

Враховуючи наведене та оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що відповідачем не спростовано, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Зазначені податкові накладні включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Основ'янська міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не подав.

За таких підстав, висновок Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, щодо укладених між позивачем та його контрагентами відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеними правочинами, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення та перевіривши викладені в цьому акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді. Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті про неправомірність відображення в податковому обліку господарських операцій є акти ДПІ, а саме:

- акт від 10.08.2012 року №721/2201/34015418 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТБ «Східна Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, вересень - грудень 2011 року, січень, квітень - червень 2012 року» не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг;

- акт від 28.12.2011 року №1277/23-212/36373215 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Будінжинірнг плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: жовтень 2011 року» не підтверджено реальність проведених господарських операцій та реалізації товарів, робіт, послуг;

- акт від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства ТОВ «Дельта-універсал» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг.

Суд відзначає, що в силу приписів абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи вказаного контрагенту не вивчались, оскільки, як вбачається з назви цього акту, зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Аналізуючи приписи статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про те, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності (робіт, послуг), про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Також слід зазначити, що наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не є необхідною підставою для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Отже, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем - ПАТ «НВП Теплоавтомат», та його контрагентами. Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ПАТ «НВП Теплоавтомат» порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Стосовно твердження відповідача про порушення позивачем п.198.3, ст.198.6 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки ПАТ «НВП Теплоавтомат» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді. Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону, відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, податкових накладних, а також інших документів, які підтверджують укладання та виконання господарських операцій) вбачається, що господарські операції між ПАТ «НВП Теплоавтомат» та його контрагентами: ТОВ ТБ «Східна Україна», ПП «Будінжинірнг плюс», ТОВ «Дельта-універсал», мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при формуванні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ ТБ «Східна Україна», ПП «Будінжинірнг плюс», ТОВ «Дельта-універсал», положенням норм чинного законодавства України.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ «НВП Теплоавтомат» у сфері публічно - правових відносин, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.10.2012 року №0001500221 Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2013 року.

Суддя .Панченко О.В