Постанова

від 12.02.2013 по справі 22б/5014/2344/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 22б/5014/2344/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 у справі господарського суду№ 22б/5014/2344/2012 Луганської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмет" доПриватного підприємства "Укрлугснаб" про визнання банкрутом, ліквідатор арбітражний керуючий Феденко С.В. за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.09.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмет" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Укрлугснаб" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Луганської області від 04.10.2012 (суддя Ковалінас М.Ю.) визнано відсутнього боржника - Приватне підприємство "Укрлугснаб" банкрутом; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмет" в розмірі 29633,81 грн. - основного боргу (4 черга); ліквідатором призначено арбітражного керуючого Феденка Сергія Вікторовича, якого зобов'язано організувати своєчасне проведення ліквідаційної процедури; письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, у тому числі шляхом здійснення публікації оголошення в офіційному друкованому органі, докази такого повідомлення надати суду в строк до 04.11.2012; подати до суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута, відповідно до вимог ст. ст. 32, 52 Закону, не пізніше 6 місяців з дня винесення даної постанови.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 (колегія суддів у складі: М'ясищева А.М. - головуючий, Будко Н.В., Москальова В.В.) постанову господарського суду Луганської області від 04.10.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Ленінська міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) у м. Луганську просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 04.10.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, не повне дослідження всіх обставин справи, а саме Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Так, заборгованість перед ініціюючим кредитором - ТОВ "Укрспецмет" у сумі 29633,81 грн. підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 24.12.2010 у справі №19/347; відповідним наказом суду від 08.01.201, виданим на виконання вказаного рішення суду; уточненням кредитора від 25.09.2012 №052509/12; постановами Ленінського ВДВС Луганського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011 ВП №25722330, та про повернення виконавчого документу стягувачеві від 02.10.2012 ВП №25722330.

Отже, судами встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Крім того, судом обгрунтовано прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.06.2012 сер. АЖ № 976462, в якій містяться відомості про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Таким чином, відомості щодо юридичної особи, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені та приймаються судом до уваги як належні докази.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст.52 Закону є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підтверджуються матеріалами справи.

Судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника, що саме винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 04.10.2012, якою відкрито ліквідаційну процедуру боржника, позбавлено податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків та, у випадку виявлення податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

Так, матеріали справи підтверджено, що ухвала від 20.09.2012 про порушення справи про банкрутство ПП "Укрлугснаб" була направлена на адресу Луганської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, якою зобов'язано МДПІ в строк до 03.10.2012 надати суду відомості щодо банківських установ обслуговуючих боржника та його рахунків у цих установах; висновок щодо останньої дати подання боржником звітності до органів державної податкової служби, відомості щодо наявності у боржника податкового боргу, а також щодо проведення позапланової документальної перевірки боржника (відповідний акт перевірки надати до суду).

Тобто, скаржник був обізнаний про факт порушення справи про банкрутство та мав достатньо часу для здійснення податкової перевірки боржника з метою заявлення до нього додаткових грошових вимог.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України на підтвердження вжиття ДПІ усіх необхідних та можливих заходів для проведення позапланової перевірки банкрута, в т.ч. оскарження неправомірних дій ліквідатора щодо відмови у проведенні перевірки до суду, проведення перевірки непрямими методами шляхом дослідження через банк фінансових операцій банкрута з іншими господарюючими суб'єктами та інше.

Крім того, посилання на незадоволення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі для проведення позапланової документальної перевірки боржника колегією суддів відхиляються, оскільки це в розумінні ст. 79 ГПК України не може слугувати обставиною, що обумовлює зупинення провадження у справі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 у справі № 22б/5014/2344/2012 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.