Рішення

від 23.11.2012 по справі 5011-12/11971-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/11971-2012 23.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві

Про стягнення 59 907,56 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Марковська В.В. -представник (дов. № 93/2012/02/12-19 від 13.02.2012)

Від відповідача Побілець Ж.О. -представник (дов. № 65/12/1801 від 12.09.2012)

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві про стягнення 59 907,56 грн.

Ухвалою суду від 29.08.2012 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 5011-12/11971-2012 та призначено розгляд справи на 25.09.2012.

24.09.2012 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в частині оплати пені 473, 44 грн., інфляційної складової боргу в сумі 189,53 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 886,66 грн.

В судовому засіданні 25.09.2012 оголошено перерву до 03.10.2012.

13.11.2012 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про припинення провадження в частині основного боргу в зв'язку із сплатою заборгованості, що підтверджується копіями платіжних доручень від 08.11.2012 № 707 на суму 1962,56 грн., від 08.11.2012 № 705на суму 2 413,85грн, від 22.10.2012 № 277 на суму 38 495,00 грн, від 10.10.2012 № 562 на суму 5 000,00грн. від 21.09.2012 № 120 на суму 6 800,00грн.

В судовому засіданні 13.11.2012 представник позивача з'явився, надав суду довідку про надходження коштів за договором № 510232 станом на 01.11.2012.

В судовому засіданні 13.11.2012 оголошено перерву до 21.11.2012.

19.11.2012 відділом діловодства суду віл представника відповідача отримано клопотання

В судовому засіданні 21.11.2012 оголошено перерву до 23.11.2012.

В судовому засіданні 23.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення..

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ

01.09.2004 між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510232, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах передбачених Договором.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, тоді, як відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2 Додатку 4 до Договору Відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3Додатку 4 до Договору, сплату за вказаними в п.2цього Додатку документами, "Абонент" виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2012 по 01.08.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.08.2012 становить 54 357,93 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 54 357,93 грн. основного боргу,189,53 грн. - інфляційної складової боргу, 886,66 грн. - 3% річних, та 4 473, 44 грн пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 510232 від 01.09.2004 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив умови договору стосовно оплати послуг у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 54 357,93 грн.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заборгованість була погашена, а саме на суму 54 357,93 грн. станом на дату винесення рішення., що підтверджується копіями платіжних доручень від 08.11.2012 № 707 на суму 1962,56 грн., від 08.11.2012 № 705на суму 2 413,85грн, від 22.10.2012 № 277 на суму 38 495,00 грн, від 10.10.2012 № 562 на суму 5 000,00грн. від 21.09.2012 № 120 на суму 6 800,00грн.

Враховуючи те, що відповідачем заборгованості в сумі 54 357,93 грн. грн. була сплачена, то відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості погашено.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 189,53 грн. - інфляційної складової боргу, 886,66 грн. - 3% річних, 4 473 грн пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 510232 від 01.09.2004 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 3.5 Додатка 4 до Договору зазначено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Перевіривши розрахунок позивача нарахування пені суд вважає його обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню в розмірі 4 473,44 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 189,53 грн. -збитків від інфляції та 886,66 грн. -3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у місті Києві ( 01601, м. Київ, вул.. Володимирська, 13, код ЄДРПОУ 08588754) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 53 коп. - збитків від інфляції, 886(вісімсот вісімдесят шість) грн. 66коп. - 3% річних, 4 473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн.. 44 коп. пені 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять ) грн. 50 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі № 5011 -12/11971-2012 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 54 357,93 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 03.12.2012

Суддя Л.В. Прокопенко