Постанова

від 13.02.2013 по справі 33/71-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2013 року Справа № 33/71-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Лисенко О.М., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Грабовський О.О., довіреність № 3/ЗОВ від 24.12.12;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 76 від 08.01.13;

представник Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012р. у справі №33/71-10

за скаргою приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", м. Київ

на дії Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

у справі:

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", м. Київ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

про стягнення 121 950 грн. 23 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі № 33/71-10 (суддя Рудовська І.А.) скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", м. Київ на дії Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції задоволено частково.

Визнано Постанову від 20.09.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № ВП 34585165 Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції неправомірною.

В решті вимог по скарзі - відмолено.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що державний виконавець неправомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження, оскільки стягувач повторно подав заяву про відкриття виконавчого провадження.

Зробивши системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Тільки заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду має бути визнана судом і має виключати можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки у відповідності до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Таки чином, господарський суд вважав, що Постанова від 20.09.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № ВП 34585165 Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції є неправомірною.

Разом з тим, вимога відкрити виконавче провадження є поданою зарано.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області, боржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", м. Київ.

В обґрунтування підстав звернення із апеляційною скаргою боржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме:

- на пропуск строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, встановлених вимогами статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Це питання, на думку боржника, не було предметом перевірки судом першої інстанції і суттєво порушує права останнього.

ФО-П ОСОБА_3 посилається на те, що не була повідомлена про час і місце судового розгляду.

Також суд, як зауважує боржник, допустив неправильне тлумачення положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Чоха Л.В. (доповідач), судді: Чимбар Л.О., Антонік С.Г.

На підставі розпорядження керівника апарату суду Малой О.В. від 25.01.2013 року, справу призначено до повторного автоматичного розподілу .

Автоматичним розподілом зазначену справу передано для вирішення питання щодо призначення до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2013р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 169 від 12.02.2013 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Лисенко О.М., Тищик І.В.

13.02.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та просив ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі № 33/71-10 залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційні скарзі та просив скасувати оскаржувану ухвалу.

Державний виконавець Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі №33/71-10 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів (п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Повернення виконавчого документа стягувачу передбачено положеннями статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»:

- виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання визначені в статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

- виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до статті 23 зазначеного Закону, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

02.02.2011 року набрало законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року у справі № 33/71-10.

Строк пред'явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 року до виконання становить 02.02.2012 року.

Зазначений наказ пред'явлений до виконання в березні 2011 року (Постанова про відкриття виконавчого провадження 04.03.2011 року № ВП 25211866); пред'явленням наказу до виконання строк перервався і починає спливати заново, з дати повернення наказу, оскільки на момент проведення виконавчих дій строк вважається перерваним.

Повернуто виконавчий документ за заявою стягувача у червні 2012 року.

Повторно пред'явлено наказ до виконання 19.09.2012 року, тобто, дійсно на час повторного пред'явлення виконавчого документа до стягнення не сплинув річний термін пред'явлення його до виконання.

Колегія суддів бере до уваги, що п.1 ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, наведена стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, та, водночас, передбачає виконання судових рішень, оскільки, якщо вбачати у змісті статті 6, тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст.6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19 березня 1997 р., 1997-II, р. 510, § 40).

Державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів, як на виправдання невиконання зобов'язань за боргом, визначеним судовим рішенням.

Проте, затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Враховуючи, що законодавцем допущена колізія норм права у Законі України «Про виконавче провадження», а саме: між ч.1 ст. 26 п.7 та ч.1 ст. 47 п.1, 5 цього Закону, вирішальним при розгляді даної справи є те, що виконання судового рішення гарантовано, а тому не можна позбавити права боржника повторно звернутися до відділу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження навіть у тому разі, коли наказ був повернутий за заявою самого боржника.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі №33/71-10, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права.

Наведені у апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не спростовують його висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 106 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі №33/71-10 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі №33/71-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя О.М. Лисенко

Суддя І.В. Тищик

Повний текст постанови складений 14.02.2013 року.