Постанова

від 07.02.2013 по справі 8/5007/13/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 8/5007/13/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Маціщук А.В.

суддів Петухов М.Г.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Плюс 2009" на рішення господарського суду Житомирської області від 01.06.2011 р. у справі № 8/5007/13/11 (суддя Давидюк В.К. )

позивач Прокурор м. Житомира в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі

відповідач 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс"

відповідач 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект"

відповідач 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Плюс 2009"

про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування рішення третейського суду від 29.07.2008р.

за участю представників :

від відповідачів:

ТОВ "Централ-Плюс": не з'явився

ТОВ "Альфабудкомплект": не з'явився

ТОВ "РКС Плюс 2009": Сищука В.В. - представника за довіреністю від 12.12.2012р.

прокурор - Панчелюга К.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.06.2011 року у справі №8/5007/13/11 (суддя Давидюк В.К. ) частково задоволено позов прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект", Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Плюс 2009" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування рішення третейського суду від 29.07.2008р. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду "Перший третейський суд Асоціації "Правопорядок" від 29.07.2008р. у справі №6-Ж/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Плюс" про визнання договору купівлі-продажу №1 від 23.04.08р. дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно. Визнано недійсним договір купівлі-продажу споруди №1 від 23.04.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект". Визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29.09.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКС ПЛЮС 2009". Припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект". Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС ПЛЮС 2009" в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу споруди №1 від 23.04.2008р., укладений між ТОВ "Централ-Плюс" і ТОВ "Альфабудкомплект" та договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29.09.2008р., укладений між ТОВ "Альфабудкомплект" та ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції скасував рішення Постійно діючого Першого третейського суду Асоціації "Правопорядок" від 29.07.2008 року посилаючись на те, що третейський суд вирішив питання про права позивача у даній справі - Державної податкової інспекції в м. Житомирі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "РКС Плюс 2009" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилався на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що третейський суд при прийнятті відповідного рішення не порушив прав позивача (Державної податкової інспекції у м. Житомирі), оскільки останній ні на момент виникнення і вирішення третейського спору, ні в подальшому не був власником споруди - об'єкту незавершеного будівництва автозаправочної станції.

Крім того вказує, що право власності ТОВ "Альфабудкомплект" на об'єкт незавершеного будівництва на момент його продажу ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" підтверджувалось договором купівлі-продажу від 23.04.2008 року та рішенням Постійно діючого третейського суду "Перший третейський суд Асоціації "Правопорядок" від 29.07.2008 року у справі №6-Ж/08. Отже, на думку скаржника, ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" є добросовісним набувачем.

Відповідач 1 - ТОВ "Централ-Плюс" у відзиві на апеляційну скаргу підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Житомирської області від 01.06.2011 року у справі №8/5007/13/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо доводів апелянта.

Матеріали справи свідчать , що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 р. рішення господарського суду Житомирської області від 01.06.2011 р. скасовано, провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України припинено.

Постановою Вищого господарського суду від 31.10.2012р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року у справі №8/5007/13/11 скасовано, справу передано на апеляційний розгляд до цього ж суду у іншому складі суду.

У постанові від 31.10.2012р. Вищий господарський суд зазначив, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі на підставі п.6 ч.1. ст. 80 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно довідки Головного управління статистики від 15.03.2011 року ТОВ "Альфабудкомплект" як юридичну особу ліквідовано (а.с.50), а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація припинення юридичної особи - ТОВ "Альфабудкомплект" здійснена 10.02.2010 року за рішенням господарського суду, то розгляд по суті позовних вимог про визнання недійсними вказаних договорів та скасування рішення третейського суду є процесуально неможливим.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та не відповідає обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 23 ГПК України кожний з відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно, а відтак інші відповідачі у справі - ТОВ "Централ-Плюс", ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" користуються всіма правами та обов'язками сторони у даній справі, а тому апеляційний господарський суд безпідставно послався на п.6 ч.1. ст. 80 ГПК України та припинив провадження у справі.

Водночас, за змістом п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України припинення провадження у справі з цієї підстави відбувається, якщо ліквідовано одну із сторін у справі - позивача або відповідача, внаслідок чого вказана сторона втрачає процесуальну правоздатність і можливість її заміни виключається.

Таким чином, безпідставно припинивши провадження у справі, апеляційний господарський суд, всупереч ст. 19 Конституції України, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п.8 ч.3 ст. 19 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гулова А.Г., судді Маціщук А.В., Петухов М.Г.) прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Плюс 2009", м. Київ та призначено її до розгляду в судовому засіданні 10.01.2013р.

У зв"язку з перебуванням у відпустці судді Гулової А.Г. розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 08.01.2013р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №8/5007/13/11.

Внаслідок проведення повторного авторозподілу у справі № 8/5007/13/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 квітня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" (продавець/ відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" (покупець/відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу споруди №1 (далі договір №1, а.с.15 т.1 ), відповідно до п.1.1. якого, продавець продав, покупець купив споруду - об'єкт незавершеного будівництва автозаправочної станції, що розташоване за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, Кочерівська с/рада, автодорога Київ-Чоп, 83 км + 500 м на земельних ділянках із кадастровими номерами: 1825084800:05:000:0535 та 1825084800:06:000:0582.

Відповідно до п.1.3 договору, цей продаж вчинено за 175322,00 грн., враховуючи ПДВ та зазначено, що розрахунок може бути здійснено векселем.

На виконання укладеного договору ТОВ "Альфабудкомплект" передало, а ТОВ "Централ-Плюс" прийняло простий вексель серії АА 0296786 на суму 175322,00 грн., про що свідчить акт прийому-передачі від 17.07.2008р. (а.с.21 т.1).

Пунктом 2.1 вищевказаного договору, передбачено, що договір має бути нотаріально посвідчений та набирає чинності з моменту його реєстрації.

Сторони також погодили, що всі спори, що можуть виникнути у зв'язку з виконанням цього договору або щодо його дійсності будуть вирішені виключно Постійно діючим Першим третейським судом Асоціації "Правопорядок", зареєстрований Дніпропетровським обласним управлінням юстиції 22.09.04р., розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 45 (п.3.1 договору №1).

ТОВ "Альфабудкомплект" (відповідач-2) звернувся до Постійно діючого Першого третейського суду Асоціації "Правопорядок" з позовом про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно у зв"язку з тим, що ТОВ "Централ Плюс" (відповідач-1) ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 23.04.2008р.

Рішенням Постійно діючого третейського суду "Перший третейський суд Асоціації "Правопорядок" визнано дійсним договір купівлі-продажу споруди №1 від 23.04.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект", а також визнано за ТОВ "Альфабудкомплект" право власності на споруду - об'єкт незавершеного будівництва автозаправочної станції, що розташований за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Кочерівська сільська рада, автодорога Київ-Чоп, 83 км+500 м на земельних ділянках із кадастровими номерами: 1825084800:05:000:0535 та 1825084800:06:000:0582 (а.с.11-12 т.1).

Рішення третейського суду мотивоване ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 23.04.2008р. та містить посилання на ст. ст. 220 та 334 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2008 року на виконання рішення постійно діючого Першого третейського суду Асоціації "Правопорядок" від 29.07.2008 р. видано наказ в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу №1 від 23.04.2008р., який укладений між ТОВ "Централ-Плюс" та ТОВ "Альфабудкомплект".

29.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" (продавець/відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКС ПЛЮС 2009" (покупець/відповідач-3) був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М.К. та зареєстрований в реєстрі за №2254 (а.с.123-124 т.1), відповідно до п.1.1. якого, продавець передає у власність покупця, а покупець в свою чергу приймає та оплачує наступне нежиле приміщення: споруда (комплекс об'єктів незавершеного будівництва), що розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Кочерівська сільська рада, автодорога Київ-Чоп, 83 км+500 м. Споруда розташована на земельних ділянках із кадастровими номерами: 1825084800:05:000:0535 та 1825084800:06:000:0582.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 16.10.2008 року, право власності на об'єкт незавершеного будівництва було зареєстровано за ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" 16.10.2008р. (а.с.127 т.1).

За заявою прокурора ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.09.2008 року у справі №2/2-Т про видачу наказу було переглянуто за нововиявленими обставинами та ухвалою від 16.11.2010 року скасовано. Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" відмовлено в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання спірного рішення постійно діючого третейського суду "Перший третейський суд Асоціації "Правопорядок" від 29.07.2008р. у зв"язку з тим, що об'єкт незавершеного будівництва АЗС в с. Кочерів Радомишльського району, який є предметом договору купівлі-продажу №1 від 23.04.2008 року з 02.08.2005 року знаходився в податковій заставі.

Позовні вимоги прокурора обгрунтовувались тим, що оспорювані договори укладені з порушенням вимог пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на момент їх укладення, відповідно до яких платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, оскільки предмет оспорюваних договорів перебував у податковій заставі.

Відповідно до пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно довідки Головного управління статистики від 15.03.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" як юридичну особу ліквідовано (а.с.50 т.1).

Відповідно до п.6 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

В п.4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація припинення юридичної особи - ТОВ "Альфабудкомплект" здійснена 10.02.2010 року за рішенням господарського суду.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Альфабудкомплект" не може бути стороною у даній справі та правомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект".

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу споруди №1 від 23.04.2008 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" слід зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому за частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним у разі, якщо його дійсність на підставах, встановлених законом, заперечує як одна із сторін правочину, так і інша заінтересована особа.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 640 ЦК України (в ред., що діяла на час укладення договорів купівлі-продажу) передбачала, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації .

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, згідно ст. 657 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації .

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки, предметом договору купівлі-продажу від 23 квітня 2008 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект", є споруда - об'єкт незавершеного будівництва автозаправочної станції, що розташоване за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, Кочерівська с/рада, автодорога Київ-Чоп, 83 км + 500 м на земельних ділянках із кадастровими номерами: 1825084800:05:000:0535 та 1825084800:06:000:0582, тобто нерухоме майно, то відповідно до ст. 657 ЦК України він підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Вказаних вимог сторонами при укладенні договору дотримано не було, а тому виходячи із положень ст.ст. 640 та 210 ЦК України такий договір не є укладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов"язки. Відповідно судом не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 квітня 2008 року задоволенню не підлягають, оскільки вказаний договір є неукладеним. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

З висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення Постійно діючого Першого третейського суду Асоціації "Правопорядок" від 29.07.2008 року з посиланням на те, що третейський суд вирішив питання про права позивача у даній справі - Державної податкової інспекції в м. Житомирі (п. 5 ч.3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди"), колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених Законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно зі статтею 12 вказаного Закону, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Отже, обов'язковою умовою для розгляду спору в третейському суді є наявність третейської угоди між сторонами.

Договір купівлі-продажу споруди №1 від 23 квітня 2008 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" містить третейське застереження.

Пунктом 3.1 вказаного договору сторони погодили, що всі спори, що можуть виникнути у зв'язку з виконанням цього договору або щодо його дійсності будуть вирішені виключно Постійно діючим Першим третейським судом Асоціації "Правопорядок", зареєстрований Дніпропетровським обласним управлінням юстиції 22.09.04р., розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 45.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 23 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Централ-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" є неукладеним, так як обов"язковою умовою укладення такого договору є нотаріальне посвідчення та державна реєстрація, то сторонами не могла ставитись вимога про визнання його дійсним, на що третейський суд уваги не звернув при розгляді третейської справи.

Згідно з ч.3 ст.51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Апеляційним господарським судом було витребувано матеріали третейського розгляду справи №6-Ж/08 за позовом ТОВ "Альфабудкомплект" до ТОВ "Централ Плюс" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності. З матеріалів вищевказаної третейської справи вбачається, що обгрунтовуючи своє рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.04.2008р. третейський суд зазначав, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Однак, третейським судом не досліджувалось, яким чином сторона ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Посилання третейського суду на відсутність грошових коштів у ТОВ "Централ Плюс" не підтверджені жодними доказами. Крім того, третейським судом не з"ясовувалось чи перебуває предмет договору купівлі-продажу від 23.04.2008р. (об"єкт нерухомості) під забороною (арештом).

Як зазначено вище, об'єкт незавершеного будівництва АЗС в с. Кочерів Радомишльського району, який є предметом договору купівлі-продажу №1 від 23.04.2008 року з 02.08.2005 року знаходився в податковій заставі, що підтверджено витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.14 т. 1), актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 02.08.05 №7/10/24-1 (а.с.10 т.1), листом ДПІ від 18.04.2008р. про відмову ТОВ "Централ Плюс" від звільнення активів з податкової застави ( а.с. 23 т.1).

Задовольняючи позов та визнаючи дійсним договір купівлі-продажу від 23.04.2008р., третейський суд не врахував, що нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу перебуває в податковій заставі і могло бути відчужене лише за письмової згоди податкового органу, тобто прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Враховуючи встановлені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення третейського суду від 29.07.2008р. підлягає скасуванню на підставі п. 5 ст.51 Закону України "Про третейські суди", оскільки третейський суд вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брали участь у справі.

Отже, в цій частині позовні вимоги судом першої інстанції задоволені правомірно.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.09.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКС ПЛЮС 2009" та зазначає наступне.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Таким чином, право позивача обрати такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, залежить від того, чи порушено таким правочином його право.

Як зазначено вище, за заявою прокурора було переглянуто ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.09.2008 року у справі №2/2-Т про видачу наказу за нововиявленими обставинами та ухвалою від 16.11.2010 року скасовано. Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфабудкомплект" відмовлено в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання спірного рішення постійно діючого третейського суду "Перший третейський суд Асоціації "Правопорядок" від 29.07.2008р. у зв"язку з тим, що об'єкт незавершеного будівництва АЗС в с. Кочерів Радомишльського району, який є предметом договору купівлі-продажу №1 від 23.04.2008 року з 02.08.2005 року знаходився в податковій заставі. (Вказана ухвала не оскаржувалась та є чинною).

Приписами пункту 1.17 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на момент укладення оспорюваних договорів, визначено, що податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов"язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу Закону. В силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі непогашення забезпеченого податковою заставою податкового боргу одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами.

Відповідно до п.п. 8.6.1 вказаного закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Оскільки, згідно Витягу з державного реєстру обтяжень всі активи ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" перебували в податковій заставі, в т.ч. споруда - об"єкт незавершеного будівництва автозаправочної станції, що розташоване за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, Кочерівська с/рада, автодорога Київ-Чоп, 83 км + 500 м на земельних ділянках із кадастровими номерами:1825084800:05:000:0535 та 1825084800:06:000:0582, то без згоди податкового органу вказаний об"єкт не міг бути відчужений.

Відчуження вищевказаного об"єкта нерухомості, що перебуває в податковій заставі порушує пункт 1.17 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та позбавляє податковий орган можливості одержати задоволення з вартості заставленого майна у разі непогашення боржником податкового боргу, забезпеченого податковою заставою. Отже, договір купівлі-продажу від 29.09.2008р. суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Плюс 2009" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 01.06.2011 р. у справі № 8/5007/13/11 змінити. В частині визнання недійсними договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 23.04.2008р. прийняти нове рішення:

" В позові відмовити.".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.