Рішення

від 14.02.2013 по справі 1607/2157/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1607/2157/2012 Номер провадження 22-ц/786/666/2013 Головуючий у 1-й інстанції Водолага А.В. Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого : судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

при секретарі -Філоненко О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Черчик А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Технотерра» та ОСОБА_3

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Технотерра" про стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ «НВП «Технотерра», в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, остаточно просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 341,70 грн., 7797,56 грн. за затримку розрахунку при звільненні, моральну шкоду в сумі 4000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00грн.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Технотерра» про стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Технотерра» на користь ОСОБА_3 3181,15 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні, 500,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, 2000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього - 5681,15 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «НВП «Технотерра», представник якого в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн. змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «НВП «Технотерра» про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

В обгрунтування доводів скарги посилаються на те, що судом не виносилася ухвала про допуск адвоката ОСОБА_1 до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу, тому вказана особа брала участь у судових засіданнях як представник.

Вважають, що суд не встановив підстави стягнення витрат на правову допомогу та їх граничний розмір.

Рішення місцевого суду оскаржив також позивач ОСОБА_3, який в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що після звернення до суду з позовом відповідач частково, у сумі 13853,60грн. сплатив йому заборговані кошти, однак на сьогодні залишок заборгованості становить 341,70грн. заробітної плати за березень 2012 року.

Вважає, що за затримку розрахунку при звільненні відповідач повинен виплатити йому 7797,56грн., виходячи з того, що затримка становить 34 робочих дні, а середньоденний заробіток, обчислений відповідно до п.8 Постанови КМУ від 08.02.1995р., становить 229,34грн. При цьому для розрахунку заборгованості потрібно взяти останні два місяці, коли він працював, а саме квітень та травень 2012 року, у той час, як відповідачем взято травень та червень, хоча у червні він не працював та перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

Вважає також, що судом неправомірно зменшено розмір відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні представник відповідача доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та прохала її задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 прохала відхилити.

Представник позивача прохав апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Технотерра» відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ТОВ «НВП «Технотерра» та ОСОБА_3 з наступних підстав.

Відповідно до статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до наказу по ТОВ «НВП «Технотерра» №28-К від 18.05.2010 року ОСОБА_3 з 18.05.2010 рокупрацював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НВП «Технотерра» на посаді водія. З оплатою праці згідно відпрацьованого часу (а.с.31).

Наказом №42/1-К від 13.07.2012 року ОСОБА_3 звільнений з роботи з 13.07.2012 року на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, на підставі поданої заяви.

Цим же наказом йому, на підставі ч.1 п.1 ст.56 КзПП України 13.07.2012 року встановлено режим неповного робочого часу тривалістю 30 хвилин (а.с.35, 36).

Установлено та не заперечується сторонами, що в день звільнення ОСОБА_3 13.07.2012 року всі належні йому суми виплачено не було.

Розрахунок із заробітної плати у сумі 13853,60 грн. був проведений з позивачем 03.09.2012 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, відомостями на виплату заробітної плати за березень, квітень, травень, липень (а.с.16-26).

Затримка розрахунку при звільненні становить 35 днів за період з 13.07.2012 року по 03.09.2012 року.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктами 20,25 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

У відповідності до п.21 постанови № 13 від 24.12.1999 року, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Пунктом 2 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. визначено, що період, за який беруться дані для розрахунку середньомісячного заробітку беруться два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачу повинно бути сплачено середній заробіток за 35 робочих днів, за період з 13.07.2012 року по 03.09.2012 року, що становить суму 3181,15грн.

Проте з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.

При визначенні розміру середнього заробітку місцевий суд виходив з наданого ТОВ «НВП»Технотерра» розрахунку, згідно якого середньоденна заробітна плата позивача становить 90,89 грн., його посадовий оклад - 1075,47грн. (а.с.134).

При цьому відповідачем для розрахунку взято заробітну плату позивача за травень та червень 2012 року.

Разом із тим, згідно п.15 наказу по ТОВ «НВП»Технотерра» від 01.06.2012 року №38/1-К ОСОБА_3, на підставі його заяв від 01.06.2012 року на період з 01червня по 02 червня 2012 року та з 04 червня по 27 червня 2012 року було надано відпустку без збереження заробітної плати (а.с.98-99,129-133).

Наказом від 01.07.2012 року №5-П «Про зупинення виконання робіт» для всіх працівників підприємства оголошено простій (а.с.197).

Таким чином, відповідачем неправомірно, всупереч вимог пункту 2 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р., згідно якого у разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, за базу обчислення взято місяць червень, коли ОСОБА_3 не працював.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 відносно того, що для розрахунку необхідно взяти останні два місяці роботи-квітень та травень 2012 року -є слушними.

Згідно довідки ТОВ «НВП»Технотерра» від 08.08.2012 року №109 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 становила: за квітень 2012 року-4212,90грн., за травень-2252,81грн. (а.с.91).

З урахуванням наведеного, того, що надбавки за роз»їзний характер роботи не входять до фонду оплати праці згідно Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Держкомстат від 13.01.2004 N5 та відповідно до пдп.в) п.4 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, надбавки, що виплачуються замість добових…) обчислення середньомісячного заробітку та розміру компенсації за затримку розрахунку в апеляційній скарзі ОСОБА_3 не відповідає як обставинам справи, так і вимогам наведених нормативних актів.

Окрім того, згідно Табелів обліку використання робочого часу у квітні та травні 2012 року кількість відпрацьованих ОСОБА_3 робочих днів становила: у квітні 21 день, у травні -15 днів, а всього 36 днів (а не по 20 днів у кожному місяці, як про це зазначено у скарзі) (а.с.151,152).

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_3 за травень-червень 2012 року буде становити 179,60грн. (4212,90грн.+ 2252,81грн.) : 36).

Відповідно, розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні буде становити 6286,00грн. (179,60грн. х 35 робочих днів).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині існування заборгованості по заробітній платі в сумі 341,70 грн. колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, згідно довідки ТОВ «НВП»Технотерра» від 08.08.2012 року №109 загальна сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3 станом на 08.08.2012 року становила 13853,60грн. (які було виплачено позивачу 03.09.2012 року і ця обставина ним визнається), а розбіжність у сумах з наведеними у довідці від 06.08.2012 року №110 (яка передувала останній довідці) даними, як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, пов»язана з проведенням бухгалтерією підприємства кінцевих розрахунків перед перерахуванням позивачу заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів виходить з наступного.

У статті 1 Договору про представництво у цивільному процесі від 23.07.2012 року, укладеному між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, зазначено, що Клієнт зобов»язується сплатити Представникові винагороду за надану адвокатом правову допомогу (а.с.12,14).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №27 від 10.08.2012 року адвокатом ОСОБА_1 прийнято від ОСОБА_3 за підготовку позовної заяви та ведення цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «НВП «Технотерра» про стягнення заробітної плати 3000,00 (три тисячі) гривень (а.с.13).

Наведено розрахунок згідно договору про надання правової допомоги із зазначенням дій, пов»язаних із забезпеченням ведення справи позивача. (а.с.184).

На час розгляду справи в суді першої інстанції вказані відносини регулювалися Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року.

Згідно статті 1 зазаначеного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, з огляду на вимоги ст.84 ЦПК України та вказану постанову КМУ, витрати, пов»язані з правовою допомогою, відшкодовуються стороні за час роботи (представництва) безпосередньо у суді.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Судові засідання, у яких брав участь адвокат ОСОБА_1 відбувалися: 27.09.2012 року (тривалість - 1 година 20 хв.); 24.10.2012 року (тривалість - 3 хв.); 21.12.2012 року (тривалість - 1 година 41 хв.) (а.с.198-208).

Враховуючи викладене, адвокату ОСОБА_1 належить до сплати - 587,80 грн. за участь у судовому засіданні від 27.09.2012 року; 22,35 грн. - за участь в судовому засіданні від 24.10.2012 року, 763,56 грн . - за участь у судовому засіданні від 21.12.2012 року, а всього - 1373,71грн.

У відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 2 ст.88 ЦПК України визначено, що, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем ОСОБА_3, з урахуванням зменшення позовних вимог, заявлено вимогу майнового характеру про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку на суму 8139,26 грн.

Колегія суддів вважає за можливе задовольнити дану вимогу частково, на суму 6286,00 грн.

Таким чином, відсоток задоволених позовних вимог майнового характеру буде становити 77,23 % (6286,00 грн. х 100% / 8139,26 грн. = 77,23%).

У відповідності до п.1.1. ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру визначено ставку судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3-х розмірів мінімальної заробітної плати, що становить у даному випадку 214,60 грн.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню у дохід держави 165,74 грн. (214,60 грн. х 77,23 % / 100% = 165,74 грн.) судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог майнового характеру.

Окрім цього, позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди у сумі 4000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що в цій частині, виходячи з засад розумності та справедливості місцевим судом правомірно задоволено позовну вимогу немайнового характеру частково, на суму 500,00 грн.

Звідси відсоток задоволених позовних вимог немайнового характеру буде становити 12,5 % (500,00 грн. х 100% / 4000,00 грн. = 12,5 %).

У відповідності до п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру визначено ставку судового збору 0,1 розміру мінімальної заробітної плат, що становить у даному випадку 107,30 грн.

У зв»язку з цим з ТОВ «НВП «Технотерра» підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 13,41 грн. (107,30 грн. х 12,5% / 100% = 13,41 грн.) пропорційно до розміру задоволеної вимоги немайнового характеру.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП«Технотерра у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 179,15грн. (165,74 грн. + 13,41 грн.. = 179,15).

На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП«Технотерра» та ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року,- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП«Технотерра» (36008, м. Полтава, вул. Лагоди,40, код ЄДРПОУ 34698558, розрахунковий рахунок 260063611401 у Філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Полтава, МФО 331832) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 38100 АДРЕСА_1), 6286,00 (шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 00коп.) грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні, 500 (п»ятсот) гривень у відшкодування моральної шкоди та 1373,71 (одну тисячу триста сімдесят три гривні 71коп) грн. витрат на правову допомогу, а всього -8159,71 (вісім тисяч сто п»ятдесят дев»ять гривень 71коп.) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП«Технотерра» 179,15 (сто сімдесят дев»ять гривень 15коп.) грн. судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області : Т.О. Кривчун