Постанова

від 14.02.2013 по справі 17/5014/1703/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа № 17/5014/1703/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І., суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.11.12 у справі№17/5014/1703/2012 господарського судуЛуганської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" в особі філії №6 простягнення суми за участю представників від: позивачаЧеботарьова І.Г. (дов. від 16.03.12) відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 349477,99 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3494,78 грн., 3% річних у сумі 5473,52 грн., пені у сумі 27996,80 грн. та 7% штрафу у сумі 24463,46 грн., за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.09.11 №14/2465/11.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.09.12 (суддя

Фонова О.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Марченко О.А., суддів: Зубченко І.В., Татенко В.М.), позов задоволений частково, з Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськ-теплокомуненерго" в особі Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" філія №6, стягнуто на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ в сумі 349477,99грн., пеню у сумі 21366,19грн., 7% штрафу у сумі 19570,77грн., інфляційні нарахування у сумі 3494,78грн. та 3% річних у сумі 5473,52грн., крім того витрати зі сплати судового збору в сумі 8192,35 грн.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині зменшення розміру пені та штрафних санкцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням ст. 233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (позивач), як Продавцем, та Комунальним теплопостачаючим підприємством "Алчевськтеплокомуненерго" в особі філії №6 (відповідач), як Покупцем, укладено договір № 14/2465/11 від 30.09.11 на купівлю-продаж природного газу, згідно якого Продавець зобов'язався передати Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Згідно пункту 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.

Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець передає покупцю з 01.10.11 по 31.12.12 газ в обсязі до 3070 тис. куб. м., в тому числі у 4 кварталі 2011 року - 700 тис. куб. м., у 2012 році - 2370 тис. куб. м. Згідно пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункті 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

На виконання умов Договору позивач протягом жовтня 2011 року передав відповідачу імпортований природний газ на суму 511525,78 грн., відповідач не здійснив оплату у повному обсязі, оплатив тільки 162047,79 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 349477,99 грн. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення, інфляційних нарахувань у сумі 3494,78 грн., 3% річних у сумі 5473,52 грн., пені в сумі 26707,74 грн. та 7% штрафу в сумі 24463,46 грн., за періоди, згідно наданих до матеріалів справи розрахунків. Як сума основної заборгованості, так і вказані штрафні санкції визнані судами вірно нарахованими та обґрунтовано заявленими.

Втім, судами зменшено на 20 % розмір пені та штрафу, нарахованих позивачем, з посиланням на наступне. Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені та 7% штрафу на 84,77%. Водночас, він є комунальним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню м. Алчевська, а населення несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати спожитого газу. Дебіторська заборгованість бюджетних організацій за спожиту теплову енергію станом на 01.07.12 становила 37001,0 тис. грн. (або на 84,7% від загальної суми дебіторської заборгованості підприємства). Стягнення пені та 7% штрафу, суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості.

З огляду на вказане, суди застосували ст. 233 ГК України та зменшили на 20% розмір пені - до 21366,19 грн. та штрафу 7% - до 19570,77 грн. У стягненні решти суми пені та штрафу 7% слід відмовили. При цьому, стягнули інші нарахування на суму заборгованості, а саме, 3% річних у сумі 5473,52 грн. за період з 14.11.11 по 23.05.12 та інфляційні нарахування у сумі 3494,78 грн. за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року.

Щодо необхідності зменшення розміру пені, належної до стягнення, то в цій частині колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність використання такого права суду та про зменшення пені та на штрафу на 20%. Суд касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним, тому касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.12 у справі №17/5014/1703/2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій