Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а-1670/7007/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7007/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н.А.,

за участю:

представника позивача - В'юн О.П.,

представника відповідача - Біланенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Макс - Авто" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2012 року Приватне підприємство "Макс - Авто" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 00012772301/1634, № 001276301/1633, № 0001492303/1635, 003704172/1637.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приймаючи спірні повідомлення - рішення, відповідач робить висновок про нереальність здійснення господарських операцій, не підтвердженість фактичних поставок (відсутність фактів вчинення) з ТОВ "Імпульс Плюс 2010" та ПП "Риф-К", тобто аргументація протиправності дій позивача ґрунтується лише на ознаках відсутності відповідних умов провадження господарської діяльності у постачальників позивача. Позивач наполягає на тому, що господарські операції з зазначеними контрагентами є реальними та підтверджуються відповідною документацією первинного бухгалтерського обліку. Також, позивач вважає, що доводи податкового органу щодо надходження коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги від фізичної особи - ОСОБА_3 на поточний рахунок позивача з каси позивача, спростовуються тим, що у банківських виписках як кореспондент зазначено саме операційну касу відділення банку. Зазначав, що факт надходження поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 підтверджується договорами позики, видатковими ордерами та іншими документами. Щодо нарахування податкових зобов'язань позивача по господарським операціям з ТОВ "Спецторг Трак" у зв'язку з відсутністю податкових накладних позивач зазначив, що податковий орган не досліджував обставини фінансово-господарської діяльності платника податків та первинну бухгалтерську документацію, а отже не мав права робити висновок про не підтвердження господарських операцій позивача зі вказаним контрагентом.

Представник позивача підтримав викладені доводи та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Макс-Авто" (ідентифікаційний код 32802705) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26 січня 2004 року, що підтверджується довідкою АБ № 495643 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /том 2 -а. с. 1/. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій з 02 лютого 2004 року відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 31/28-133 від 03 лютого 2004 року /том 2 -а. с. 3/.

На підставі направлень на перевірку від 17 вересня 2012 року № 3952/003952, № 3953/003953, № 3955/003955, № 3956/003956, згідно зі статтею 77 Податкового кодексу України у період з 17 вересня 2012 року по 28 вересня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Макс-Авто" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби складено Акт від 12 жовтня 2012 року № 3950/23-209/32802705 "Про результати планової виїзної перевірки ПП "Макс-Авто" (код 32802705) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року", згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог

підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98 488 грн., у тому числі аз 2 квартал 2010 року - 18 664 грн.; 3 квартал 2010 року - 19 996 грн.; 4 квартал 2010 року - 8 903 грн.; 2 квартал 2011 року - 44 724 грн.; 4 квартал 2011 року - 6 201 грн.

підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 32 739 грн., в тому числі за лютий 2010 року - 12 610 грн.; квітень 2011 року - 17 678 грн.; жовтень 2011 року - 2 451 грн.

пункту 1.1 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", абзаців "б" та "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 36 397 грн. 70 коп., в тому числі по періодах: 2010 рік - 3 776 грн. 79 коп.; лютий 2011 року - 3.407 грн. 22 коп.; березень 2011 року 29 213 грн. 69 коп.

пунктів 2.6, 4.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 - не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 239 247 грн. 78 коп.

На підставі висновків Акта перевірки від 12 жовтня 2012 року № 3950/23-209/32802705, відповідачем 26 жовтня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 00012772301/1634, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 36 505 грн. 25 коп., в тому числі основний платіж - + 32 739 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 766 грн. 25 коп.; № 001276301/1633, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 110 378 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж - + 98 488 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11 890 грн. 75 коп.; № 0001492303/1635, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 196 238 грн. 90 коп.; № 003704172/1637, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в сумі 37 342 грн. 90 коп., в тому числі основний платіж - + 36 397 грн. 70 коп., штрафні (фінансові) санкції - 945 грн. 20 коп., нарахування яких також підтверджено розрахунком, копія якого наявна в матеріалах справи /том 2 -а. с. 160-165/.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень - рішень ПП "Макс-Авто" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно акту перевірки, пояснень відповідача та розрахунку податкового зобов'язання позивача /том 2, а. с. 160-165/, збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 32 739 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 766 грн. 25 коп., а також збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 50 925 грн., податковий орган обґрунтовував сумнівністю та недоведеністю реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спецторг Трак", ПП "Риф-К", ТОВ "Імпульс Плюс 2010", що виникли у 2009 -2012 роках.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосування до тих спірних правовідносин, які виникли та існували під час його дії.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із вимогами пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Оскільки в акті перевірки йдеться про не підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трак", Приватним підприємством "Риф-К", Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс 2010", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з кожним із контрагентів окремо.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку боргу позивача, податковим органом ставиться під сумнів включення до складу податкового кредиту суму у розмірі 12 610 грн. за вересень 2009 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Спецторг Трак", у зв'язку з не наданням позивачем податкових накладних, що підтверджують правомірність віднесення даної суми до складу податкового кредиту, а також у зв'язку з невключенням контрагентом ТОВ "Спецторг Трак" до податкової звітності зазначені суми по операціям з ПП "Макс-Авто".

Разом з тим, позивачем під час розглдяу справи залучено до матеріалів справи копії договору про довгострокове постачання, укладеного між позивачем та ТОВ "Спецторг Трак" /том 2, а. с. 189/, а також копії податкових накладних від 17 грудня 2009 року № 01751/1, № 01754/1, від 16 грудня 2009 року № 01721/1, № 01714/1, від 15 грудня 2009 року № 01670/1, 01682/1, від 14 грудня 2009 року № 01636/1, № 01628/1, 0001471/1в, від 12 грудня 2009 року № 0001454/1в, від 11 грудня 2009 року № 01559/1, від 10 грудня 2009 року № 01528/1, № 01533/1, від 09 грудня 2009 року № 01486/1, від 08 грудня 2009 року № 01440/1, № 01454/1, від 07 грудня 2009 року № 01401/1, від 04 грудня 2009 року № 01335/1, 03 грудня 2009 року № 01292/1, № 01299/1, № 01298/1, від 02 грудня 2009 року № 01246/1, від 01 грудня 2009 року № 01208/1, № 01201/1, № 01203/1 /том 3, а. с. 3-28/.

При цьому, вказані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спецторг Трак" під сумнів податковим органом не ставилась. Зобов'язання з ПДВ були нараховані у зв'язку з нанаданням позивачем податкових накладних та у зв'язку з недекларуванням контрагентом зобов'язань.

З цього приводу суд зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про правомірність включення ПП "Макс-Авто" до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з контрагентом ТОВ "Спецторг Трак".

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Риф-К" (Продавець) було укладено договір № 22 купівлі-продажу товарів від 28 лютого 2011 року, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товари з відстрочкою кінцевого розрахунку на термін у 30 календарних днів, починаючи з дня одержання товарів у кредит /том 1, а. с. 113/.

На виконання зазначеного договору ПП "Риф-К" видало позивачу рахунок-фактуру № 117 від 28 квітня 2011 року (товар гальмівні колодки) усього на суму 85 650 грн. 24 коп., в тому числі ПДВ 14 275 грн. 04 коп. /том 1, а. с. 121/, видаткову накладну № 119 від 28 квітня 2011 року, податкову накладну № 119 від 28 квітня 2011 року /том 1, а. с. 122-123/.

Позивач зазначив, що транспортування вказаного товару, у відповідності до пункту 3.3 Договору, здійснювалось ПП "Макс-Авто" шляхом самовивозу зі складу контрагента ПП "Риф-К", розташованого в м. Києві на адресу позивача: вул. Московська, 49, м. Кременчук. Позивач зазначив, що транспортування товару здійснювалось через перевізника ТОВ "Транспортна компанія "Сат", на підтвердження чого надав рахунок на оплату № КЧ0001795 від 29 квітня 2011 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № КЧ0001729 від 29 квітня 2011 року /том 1 -а. с. 119-120/.

Оплату товару було здійснено шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку позивача, на підтвердження чого ним надано копію банківської виписки з рахунку /том 1 -а. с. 116-118/.

Вказаний товар був в подальшому реалізований, на підтвердження чого позивачем надано договори, рахунки, рахунки-фактури, банківські виписки, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні /том 1, а. с. 124- 165/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПП "Макс-Авто" та ПП "Риф-К" з придбання товарів.

01 березня 2011 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс 2010" (Постачальник) укладено договір № 11 про довгострокові поставки (далі - Договір № 11).

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 11 постачальник зобов'язується протягом дії даного Договору поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець - приймати і вчасно оплачувати автозапчастини та комплектуючі у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Поставка товару здійснюється Постатальником окремими партіями в строки, кількості та асортименті, остаточно погоджені сторонами в накладних (пункт 6.1 Договору).

Датою здійснення поставки товару є дата його отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна). Датою отримання товару покупцем є дата оформлення видаткової накладної, якщо інша дата отримання не зазначена в такій видатковій накладній (пункт 6.4 Договору).

Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив Покупцю товар з усією супроводжувальною докумнетацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним Договором (пункт 6.6 Договору).

ТОВ "Імпульс Плюс 2010" виписало рахунки № 1140303 від 14 березня 2011 року, № 115 від 08 квітня 2011 року, № 812-1 від 12 серпня 2011 року, № 906-1 від 06 вересня 2011 року, № 9012-1 від 12 вересня 2011 року, № 1280401 від 28 квітня 2011 року, накладні № 1156 від 17 березня 2011 року, № 1080401 від 08 квітня 2011 року, № 120803 від 12 серпня 2011 року, № 90906 від 09 вересня 2011 року, № 120910 від 12 вересня 2011 року, № 1280402 від 28 квітня 2011 року, податкові накладні № 1156 від 17 березня 2011 року, № 1080402 від 08 квітня 2011 року, № 120803 від 12 серпня 2011 року, № 90908 від 09 вересня 2011 року, № 120918 від 12 вересня 2011 року, № 1280402 від 28 квітня 2011 року /том 1, а. с. 60-87/.

Оплату товару було здійснено шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку позивача, на підтвердження чого ним надано копію банківської виписки з рахунку /том 1 -а. с. 68, 72, 76, 79, 82, 86/.

Вказаний товар був в подальшому реалізований, на підтвердження чого позивачем надано договори, рахунки, рахунки-фактури, банківські виписки, видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт, податкові накладні /том 1, а. с. 87-123/

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363, (далі - Правила перевезень) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація -комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник -це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

За змістом договору № 11 від 01 березня 2011 року поставка товару проводиться постачальником ТОВ "Імпульс Плюс 2010". Згідно зазначеного договору товар переходить у власність від постачальника до покупця в момент підписання видаткової накладної обома сторонами (пункт 6.4 Договору).

З аналізу змісту наведених договорів випливає, що ПП "Макс-Авто" не є ані вантажовідправником, ані замовником. Звідси - позивач не зобов'язаний був фіксувати товарно-транспортними накладними здійснення господарських операцій з придбання товару у своїх контрагентів. При цьому, такий обов'язок у даному випадку покладений саме на постачальника - ТОВ "Імпульс Плюс 2010".

Також слід зазначити, що товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факти господарських операцій є договори, видаткові накладні, податкові накладні та розрахункові документи. Матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що вся первинна документація бухгалтерського обліку, в якій відображено факти отримання товару за договором № 11 від від 01 березня 2011 року, складена у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПП "Макс-Авто" та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" з придбання товарів.

Відповідач в Акті перевірки та в запереченнях на адміністративний позов посилається на ті обставини, що реальність та товарність вищенаведених договірних відносин між позивачем та ПП "Риф-К", ТОВ "Імпульс Плюс 2010" ставиться податковим органом під сумнів у зв'язку з тим, що Кременчуцькою ОДПІ отримано акт ДПІ в Обухівському районі Київської області від 19 серпня 2011 року № 1272/2301/36348592 документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Риф-К", код ЄДРПОУ 36348592, яким встановлено, що відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу стан платника - 32 (фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації), відсутня інформація про наявні складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, чисельність працюючих склала 1 особа; та акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 2323/1800/37363648 від 06 червня 2011 року та № 00401/2302/37363648 від 18 серпня 2012 року, якими встановлено нереальність здійснення ТОВ "Імпульс Плюс 2010" господарської діяльності.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо того, що операції позивача з контрагентами ТОВ "Спецторг Трак", ПП "Риф-К" та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" не пов'язані з його господарською діяльністю, є фіктивними, про відсутність поставки товарів, та тих обставин, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники ПДВ.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП "Макс-Авто" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 00012772301/1634 від 26 жовтня 2012 року.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню № 001276301/1633 від 26 жовтня 2012 року в частині нарахування зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 50 925 грн. суд приходить до наступних висновків.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статі 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить перелік витрат суб'єкта господарювання, які не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як на підставу нарахування позивачу зазначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток в частині 50 925 грн., згідно акту перевірки та пояснень відповідача, податковий орган обґрунтовував, зокрема, неможливістю підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ПП "Риф-К" та ТОВ "Імпульс Плюс 2010".

Оскільки судом вже була встановлена реальність господарських операцій з зазначеними контрагентами з підстав викладених вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП "Макс-Авто" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 001276301/1633 від 26 жовтня 2012 року в частині нарахування зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 50 925 грн.

Щодо нарахування податковим органом зобов'язань з податку на прибуток відповідно до податкового повідомлення -рішення № 001276301/1633 від 26 жовтня 2012 року в частині 47 563 грн. у зв'язку з надходженням на рахунок підприємства не оприбуткованих в касі готівкових коштів суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено надходження на рахунок підприємства готівкових коштів з каси підприємства в період з квітня по листопад 2010 року на загальну суму 190 248 грн. На думку податкового органу вказані кошти внесено на рахунок підприємства з каси підприємства (згідно виписки банку за вказану дату кореспондент - "каса") як поворотна фінансова допомога, дані готівкові кошти в касі підприємства не оприбутковані.

Позивачем з цього приводу було зазначено, що протягом другого - четвертого кварталів 2010 року на поточних рахунок позивача дійсно надходили грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги в сумі 190 248 грн. Зазначені кошти вносились засновником ПП "Макс-Авто" ОСОБА_3 до каси банку для зарахування на поточний рахунок позивача. При цьому позивач зазначив, що внесення коштів ОСОБА_3 здійснювала на підставі договорів позики № 2 від 01 квітня 2009 року та № 3 від 01 квітня 2010 року, укладених між ОСОБА_3 (позикодавець) та ПП "Макс-Авто" (позичальник) /том 1, а. с. 166-167/. Відповідно до пункту 4 зазначеного договору передача грошових коштів відбувається шляхом їх внесення в касу позичальника або на поточний рахунок позичальника через касу банку.

В додаткових поясненнях до позовної заяви позивач наполягав на тому, що у банківських виписках як кореспондент зазначено саме операційну касу відділення банку.

Ухвалою суду від 25 грудня 2012 року у Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" Відділення "Кременчуцьке" була витребувана інформація про те, ким вносились готівкові кошти згідно виписок особових рахунків та каса якого кореспондента зазначена у виписках особових рахунків.

Листом від 15 січня 2013 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" Відділення "Кременчуцьке" повідомило наступне.

Приходною касою ВАТ "ВТБ Банк" Відділення "Кременчуцьке" на підставі заяв про переказ готівки від фізичної особи ОСОБА_3 приймалися готівкові кошти як поворотна фінансова допомога, призначена ПП "Макс-Авто" в тому числі за № 98-102 від 09 квітня 2010 року на суму 7 000 грн., № 98-66 від 12 квітня 2010 року - 5 000 грн., № 98-48 від 16 квітня 2010 року - 14 000 грн., № 98-44 від 19 квітня 2010 року - 12 000 грн., № 98-41 від 20 квітня 2010 року - 7 000 грн., № 98-62 від 27 квітня 2010 року - 3 300 грн., № 98-63 від 14 травня 2010 року - 7 000 грн., № 98-40 від 18 травня 2010 року - 7 600 грн., № 98-1159 від 31 травня 2010 року - 5 865 грн. 77 коп., № 98-1161 від 31 травня 2010 року - 5 890 грн. 35 коп., № 98-13 від 06 липня 2010 року - 6 000 грн., № 98-61 від 08 липня 2010 року - 1 000 грн., № 98-8 від 14 липня 2010 року - 10 000 грн., № 98-41 від 15 липня 2010 року - 15 000 грн., № 98-43 від 29 липня 2010 року - 20 182 грн. 77 коп., № 98-655 від 30 липня 2010 року - 6 000 грн., № 98-31 від 10 серпня 2010 року - 10 000 грн., № 98-23 від 27 вересня 2010 року - 11 798 грн. 89 коп., № 98-25 від 14 жовтня 2010 року - 15 000 грн., № 98-90 від 18 жовтня 2010 року - 11 610 грн., № 75-32 від 11 листопада 2010 року - 9 000 грн.

До 15 листопада 2010 року ВАТ "ВТБ Банк" Відділення "Кременчуцьке" використовувало автоматизовану банківську систему (АБС) "Scrooge" (розробник ТОВ "Лайм Системс"). При прийманні готівкових коштів від платників, в графі "дебет" зазначався рахунок каси банку, в графі "кредит" - рахунок отримувача, при введенні якого АБС автоматично визначала платником власника рахунку, отже, при зазначенні рахунку 26005301200612 АБС платником визначала ПП "Макс-Авто". З 15 листопада 2010 року банком використовується інша АБС - "Б2".

В зазначених вище виписках по особовому рахунку ПП "Макс-Авто" (ЄДРПОУ 32802705) кореспондентом зазначена операційна каса відділення банку, а також № рахунку каси - 100249000211 та ЄДРПОУ відділення банку - 33405139. За дебетом цього рахунку проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділення банку для зарахування на рахунки клієнтів.

Виправлення до первинних документів та документів бухгалтерського обліку після отримання повідомлення від ОСОБА_3 про виявлені помилки не вносились, з огляду на те, що проведена заміна автоматизованої банківської системи і внесення змін практично неможливе.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 190 248 грн., внесена ОСОБА_3 на рахунок позивача через касу банку та є поворотною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: сумою коштів, переданою платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Тобто доводи податкового органу, що зазначені кошти не вважаються поворотною фінансовою допомогою не підверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів відповідача про порушення ПП "Макс-Авто" пункту 1.1 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", абзаців "б" та "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 36 397 грн. 70 коп., в тому числі по періодах: 2010 рік - 3 776 грн. 79 коп.; лютий 2011 року - 3.407 грн. 22 коп.; березень 2011 року 29 213 грн. 69 коп. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки /том 1, а. с. 50/ податковим органом зроблено висновок, що у період з 09 квітня 2010 року по 11 листопада 2010 року з каси підприємства ПП "Макс-Авто" на розрахунковий рахунок підприємства позивача надійшли грошові кошти на загальну суму 190 247 грн. 78 коп. як поворотна фінансова допомога . Тобто, як було зазначено вище, на думку податкового органу вказані кошти внесено на рахунок підприємства з каси підприємства (згідно виписки банку за вказану дату кореспондент - "каса") як поворотна фінансова допомога, а отже ОСОБА_3 отримувала кошти у розмірі 190 247 грн. 78 коп. від ПП "Макс-Авто" як додаткове благо.

Зазначений висновок податковим органом було зроблено з огляду на те, що згідно договорів позики від 01 квітня 2009 року № 2 та від 01 квітня 2010 року № 3 ОСОБА_3 надавала поворотну фінансову допомогу, а ПП "Макс-Авто" - отримувало. Позивачем прибуткові касові ордери не оформлювались, а отже, грошові кошти у сумі 190 247 грн. 78 коп. у період з 09 грудня 2010 року по 29 березня 2011 року згідно видаткових касових ордерів були видані директору (засновнику) підприємства ОСОБА_3 за рахунок прибутку підприємства.

З огляду на викладене, відповідач робить висновок, що з виплаченої суми в 2010 році - 25 178 грн. 62 коп. та в 2011 році - 164 986 грн. 41 коп. податок з доходів фізичних осіб не утримувався, в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі 3 776 грн. 79 коп. та за 2011 рік у сумі 32 620 грн. 91 коп.

Суд не погоджується з вказаними доводами Кременчуцької ОДПІ з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, зокрема, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник, як це встановлено статтею 1049 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки Цивільний кодекс України не містить жодного виключення щодо суб'єктного складу сторін такого договору.

Як вбачається зі змісту умов наданих представником позивача та залучених до матеріалів справи копій договорів позики, які є типовими і укладеними в письмовій формі, в них: зазначено сторони договору; визначено предмет, за яким позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв визначену договором суму коштів з зобов'язанням повернути у визначені договором розмірі, строк і порядку (пункти 1-5); погоджено умову про відсутність процентів від суми позики (пункт 6); встановлено строк та порядок виконання договору (пункт 1, 4).

При цьому зазначені договори позики за своїм змістом містять умову передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми наступного змісту: "факт передачі - приймання та повернення грошових коштів сторони засвідчують документами, що посвідчуються таку передачу-приймання (прибутковий касовий ордер, корінець до прибуткового касового ордеру, видатковий касовий ордер або квитанція (виписка) банку"(пункт 3), "передача грошових коштів відбувається шляхом їх внесення в касу позичальника або на поточний рахунок Позичальника через касу банку" (пункт 4).

Як зазначалось вище, під час перевірки та в ході судового розгляду позивачем надавались до суду виписки з банку про перерахування ОСОБА_3 на рахунок позивача коштів поворотної фінансової допомоги.

Нормою статті 1051 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час судового розгляду справи, представник відповідача, обґрунтованих зауважень до змісту та форми зазначених договорів не наводив, належних та допустимих в розумінні вимог 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів на підтвердження наявності підстав вважати зазначені правочини недійсними, оспорюваними або такими, що не відбулися, суду не надав.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 статті 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320 (далі - Положення про ведення касових операцій), яким передбачено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно пункту 2.5 статті 2 Положення про ведення касових операцій, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими .

З огляду на викладене вбачається, що грошові кошти на рахунки ПП "Макс-Авто" надходили від ОСОБА_3, на виконання зобов'язань по укладеним між нею та позивачем договорів позики, відповідно, кошти ПП "Макс-Авто" виплачувались ОСОБА_3 як позикодавцю, тобто розмір податкових зобов'язань ПП "Макс-Авто" не змінювався, то об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, визначеного Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", не виникає. Також, відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, не належать до доходів суми поворотної фінансової допомоги. Отже висновки Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем пункту 1.1 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", абзаців "б" та "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу Українине відповідають обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається з податкового повідомлення - рішення № 0001492303/1635 від 26 жовтня 2012 року відповідачем було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 196 238 грн. 90 коп. у зв'язку з порушенням пунктів 2.6, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 Указу Президента № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Згідно акту перевірки, пояснень відповідача, застосування зазначених штрафних санкцій, податковий орган обґрунтовував тим, що у період з 09 квітня 2010 року по 17 листопада 2010 року ПП "Макс-Авто" внесено на рахунок підприємства з каси підприємства готівкові кошти в сумі 190 247 грн. 78 коп. як поворотна фінансова допомога та отримано з розрахункового рахунку по чековій книжці 49 000 грн., проте дані готівкові кошти в касі підприємства не оприбутковані.

У зв'язку з тим, що судом вже було встановлено, що готівкові кошти в сумі 190 247 грн. 78 коп. не підлягали оприбуткуванню в касі підприємства, то податкове повідомлення - рішення № 0001492303/1635 від 26 жовтня 2012 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 951 238 грн. 90 коп. є протиправним.

Щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 245 000 грн. у зв'язку з не оприбуткуванням коштів, отриманих з розрахункового рахунку по чековій книжці у розмірі 49 000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Указу Президента № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" визначено, що контроль за додержанням особами норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Загальні вимоги до оформлення касових документів визначені Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року N 337, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за N 768/8089 (далі - Інструкція). Зазначена Інструкція була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року N 174.

Згідно з пунктом 1 Інструкції до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек , а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Пунктом 6 Інструкції визначено, що у грошових чеках, заявах на видачу готівки, на підставі яких видається клієнтам готівка незалежно від суми, за винятком реалізації ювілейних, пам'ятних та інвестиційних монет, мають зазначатися дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, найменування документа, серія, номер і дата його видачі, найменування установи, що його видала.

Згідно з пунктом 2 Інструкції, з каси готівка національної валюти видається за такими видатковими документами: за грошовими чеками - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям ,

З огляду на викладене, суд робить висновок, що видача коштів через касу підприємства за грошовими чеками здійснюється виключно суб'єктам господарювання: юридичним та фізичним особам - підприємцям.

Як вбачається з матеріалів справи повернення фінансової допомоги позикодавцю ОСОБА_3, відповідно до договорів позики № 2 від 01 квітня 2009 року та № 3 від 01 квітня 2010 року, відбувалось на підставі видаткових касових ордерів /том 1, а. с. 189-224/.

Частина коштів у розмірі 49 000 грн. були видані ОСОБА_3 на підставі чеків ЛД № 4184047 від 16 листопада 2010 року на суму 18 000 грн., ЛД № 4184049 від 17 листопада 2010 року у сумі 31 000 грн. /том 3, а. с. 99-101/.

Оскільки позивачем у додаткових пояснення до позовної заяви та представником позивача під час судового розгляду справи було підтверджено, що кошти поворотної фінансової допомоги вносились та отримувались позикодавцем ОСОБА_3 як фізичною особою, то суд погоджується з висновками відповідача щодо порушення ПП "Макс-Авто" вимог законодавства з регулювання обігу готівки в частині операцій по отриманню коштів відповідно до чеків.

Посилання позивача щодо порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки відповідно до вимог статті 250 Господарського кодексу України суд вважає необгрунтованими з огляду на те, що 01 січня 2011 року, тобто до спливу річного терміну застосування санкцій, передбаченого зазначеною нормою, набрав законної сили Податковий кодекс України, відповідно до статті 114 якого, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) до платників податків можуть бути застосовані протягом 1095 днів.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС рішення № 0001492303/1635 від 26 жовтня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 951 238 грн. 90 коп., а в іншій частині підлягає залишенню без змін.

За таких обставин позовні вимоги ПП "Макс-Авто" підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Макс - Авто" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0012762301/1633 від 26 жовтня 2012 року; № 0012772301/1634 від 26 жовтня 2012 року; № 0037041702/1637 від 26 жовтня 2012 року; № 0001492303/1635 від 26 жовтня 2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 951 238,9 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стянути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Макс-Авто" (код ЄДРПОУ 32802705) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) гривень дев'ять копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький