Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а-1670/7007/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/7007/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, приватного підприємства "Макс-Авто" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/7007/12

за позовом приватного підприємства "Макс-Авто"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Макс-Авто", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 00012772301/1634, № 001276301/1633, № 0001492303/1635, 003704172/1637.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/7007/12 адміністративний позов приватного підприємства "Макс - Авто" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0012762301/1633 від 26 жовтня 2012 року; № 0012772301/1634 від 26 жовтня 2012 року; № 0037041702/1637 від 26 жовтня 2012 року; № 0001492303/1635 від 26 жовтня 2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 951238,9 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, приватне підприємство "Макс-Авто", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, та зазначає, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня вчинення такого порушення, передбаченої Указом Президента, є неправомірним. Просить суд апеляційної інстанції змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/7007/12, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0001492303/1635 в частині застосування штрафу в розмірі 245000 грн. відповідно до п.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/7007/12 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведенні в апеляційній скарзі, та просив змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/7007/12, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0001492303/1635 в частині застосування штрафу в розмірі 245000 грн., а також просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства "Макс-Авто", та задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 17 вересня 2012 року № 3952/003952, № 3953/003953, № 3955/003955, № 3956/003956, згідно зі статтею 77 Податкового кодексу України у період з 17 вересня 2012 року по 28 вересня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Макс-Авто" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, про що було складено акт від 12 жовтня 2012 року № 3950/23-209/32802705.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98488 грн., у тому числі аз 2 квартал 2010 року - 18664 грн.; 3 квартал 2010 року - 19996 грн.; 4 квартал 2010 року - 8903 грн.; 2 квартал 2011 року - 44724 грн.; 4 квартал 2011 року - 6201 грн.

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 32739 грн., в тому числі за лютий 2010 року - 12610 грн.; квітень 2011 року - 17 678 грн.; жовтень 2011 року - 2451 грн.

- пункту 1.1 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", абзаців "б" та "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 36397,70 грн., в тому числі по періодах: 2010 рік - 3776,79 грн.; лютий 2011 року - 3407,22 грн.; березень 2011 року 29213,69 грн.

- пунктів 2.6, 4.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 - не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 239247,78 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 26 жовтня 2012 року було прийнято податкові повідомлення-рішення № 00012772301/1634, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 36505,25 грн., в тому числі основний платіж 32739 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3766,25 грн.; № 001276301/1633, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 110378,75 грн., в тому числі основний платіж 98488 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11890,75 грн.; № 0001492303/1635, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1196238,90 грн.; № 003704172/1637, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в сумі 37342,90 грн., в тому числі основний платіж 36397,70 грн., штрафні (фінансові) санкції 945,20 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Риф-К» та ТОВ «Імпульс Плюс 2010» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, доводи податкового органу, що сума, яка була внесена ОСОБА_1 на рахунок позивача через касу банку, не вважаються поворотною фінансовою допомогою, не підтверджується матеріалами справи, а також позивачем порушено вимоги законодавства з регулюванням обігу готівки в частині операцій по отриманню коштів по чеку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Риф-К» та ТОВ «Імпульс Плюс 2010».

Як свідчать матеріали справи, 28.02.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Риф-К" (продавець) було укладено договір № 22 купівлі-продажу товарів, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товари з відстрочкою кінцевого розрахунку на термін у 30 календарних днів, починаючи з дня одержання товарів у кредит (т. 1, а. с. 113).

На виконання зазначеного договору ПП "Риф-К" видало позивачу рахунок-фактуру № 117 від 28 квітня 2011 року (товар гальмівні колодки) усього на суму 85650,24 грн., в тому числі ПДВ 14 275,04 грн. (т. 1, а. с. 121), видаткову накладну № 119 від 28 квітня 2011 року, податкову накладну № 119 від 28 квітня 2011 року (т. 1, а. с. 122-123).

Транспортування вказаного товару, у відповідності до пункту 3.3 Договору, здійснювалось позивачем шляхом самовивозу зі складу контрагента ПП "Риф-К", розташованого в м. Києві на адресу позивача: вул. Московська, 49, м. Кременчук. Позивач зазначив, що транспортування товару здійснювалось через перевізника ТОВ "Транспортна компанія "Сат", на підтвердження чого надав рахунок на оплату № КЧ0001795 від 29 квітня 2011 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № КЧ0001729 від 29 квітня 2011 року (т. 1, а.с. 119-120).

Оплату товару було здійснено з розрахункового рахунку позивача, на підтвердження чого ним надано копію банківської виписки з рахунку (т. 1, а.с. 116-118).

Вказаний товар був в подальшому реалізований, на підтвердження чого позивачем надано договори, рахунки, рахунки-фактури, банківські виписки, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні (т. 1, а.с. 124-165).

Також матеріалами справи встановлено, що 01 березня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" (постачальник) укладено договір № 11 про довгострокові поставки. Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець - приймати і вчасно оплачувати автозапчастини та комплектуючі у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Поставка товару здійснюється постатальником окремими партіями в строки, кількості та асортименті, остаточно погоджені сторонами в накладних (пункт 6.1 договору). Датою здійснення поставки товару є дата його отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна). Датою отримання товару покупцем є дата оформлення видаткової накладної, якщо інша дата отримання не зазначена в такій видатковій накладній (пункт 6.4 договору). Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив покупцю товар з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договором (пункт 6.6 договору).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунки № 1140303 від 14 березня 2011 року, № 115 від 08 квітня 2011 року, № 812-1 від 12 серпня 2011 року, № 906-1 від 06 вересня 2011 року, № 9012-1 від 12 вересня 2011 року, № 1280401 від 28 квітня 2011 року, накладні № 1156 від 17 березня 2011 року, № 1080401 від 08 квітня 2011 року, № 120803 від 12 серпня 2011 року, № 90906 від 09 вересня 2011 року, № 120910 від 12 вересня 2011 року, № 1280402 від 28 квітня 2011 року, податкові накладні № 1156 від 17 березня 2011 року, № 1080402 від 08 квітня 2011 року, № 120803 від 12 серпня 2011 року, № 90908 від 09 вересня 2011 року, № 120918 від 12 вересня 2011 року, № 1280402 від 28 квітня 2011 року (т. 1, а.с. 60-87).

Оплату товару було здійснено з розрахункового рахунку позивача, на підтвердження чого ним надано копію банківської виписки з рахунку (т. 1 а.с. 68, 72, 76, 79, 82, 86).

Вказаний товар був в подальшому реалізований, на підтвердження чого позивачем надано договори, рахунки, рахунки-фактури, банківські виписки, видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт, податкові накладні (т. 1, а.с. 87-123).

Колегія суддів, вважає, що в матеріалах справи містяться усі первині документи, які підтверджують реальність господарських взаємовідносин між ПП "Макс-Авто" з ПП "Риф-К" та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" з придбання товарів.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із вимогами п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить перелік витрат суб'єкта господарювання, які не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції доказів щодо того, що операції позивача з контрагентами ТОВ "Спецторг Трак", ПП "Риф-К" та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" не пов'язані з його господарською діяльністю, є фіктивними, про відсутність поставки товарів, та тих обставин, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники ПДВ.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено надходження на рахунок підприємства готівкових коштів з каси підприємства в період з квітня по листопад 2010 року на загальну суму 190248 грн. На думку податкового органу, вказані кошти внесено на рахунок підприємства з каси підприємства (згідно виписки банку за вказану дату кореспондент - "каса") як поворотна фінансова допомога, дані готівкові кошти в касі підприємства не оприбутковані. Позивачем з цього приводу було зазначено, що протягом другого - четвертого кварталів 2010 року на поточний рахунок позивача дійсно надходили грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги в сумі 190248 грн. Зазначені кошти вносились засновником ПП "Макс-Авто" ОСОБА_1 до каси банку для зарахування на поточний рахунок позивача. При цьому позивач зазначив, що внесення коштів ОСОБА_1 здійснювала на підставі договорів позики № 2 від 01 квітня 2009 року та № 3 від 01 квітня 2010 року, укладених між ОСОБА_1 (позикодавець) та ПП "Макс-Авто" (позичальник) (т. 1, а.с. 166-167). Відповідно до пункту 4 зазначеного договору передача грошових коштів відбувається шляхом їх внесення в касу позичальника або на поточний рахунок позичальника через касу банку.

Як свідчать матеріали справи, а саме з листа від 15 січня 2013 року публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" Відділення "Кременчуцьке" вбачається, що приходною касою ВАТ "ВТБ Банк" Відділення "Кременчуцьке" на підставі заяв про переказ готівки від фізичної особи ОСОБА_1 приймалися готівкові кошти як поворотна фінансова допомога, призначена ПП "Макс-Авто" в тому числі за № 98-102 від 09 квітня 2010 року на суму 7000 грн., № 98-66 від 12 квітня 2010 року - 5000 грн., № 98-48 від 16 квітня 2010 року - 14000 грн., № 98-44 від 19 квітня 2010 року - 12000 грн., № 98-41 від 20 квітня 2010 року - 7000 грн., № 98-62 від 27 квітня 2010 року - 3300 грн., № 98-63 від 14 травня 2010 року - 7000 грн., № 98-40 від 18 травня 2010 року - 7600 грн., № 98-1159 від 31 травня 2010 року - 5865,77 грн., № 98-1161 від 31 травня 2010 року - 5890,35 грн., № 98-13 від 06 липня 2010 року - 6000 грн., № 98-61 від 08 липня 2010 року - 1000 грн., № 98-8 від 14 липня 2010 року - 10000 грн., № 98-41 від 15 липня 2010 року - 15000 грн., № 98-43 від 29 липня 2010 року - 20182,77 грн., № 98-655 від 30 липня 2010 року - 6000 грн., № 98-31 від 10 серпня 2010 року - 10000 грн., № 98-23 від 27 вересня 2010 року - 11798,89 грн., № 98-25 від 14 жовтня 2010 року - 15000 грн., № 98-90 від 18 жовтня 2010 року - 11610 грн., № 75-32 від 11 листопада 2010 року - 9000 грн.

До 15 листопада 2010 року ВАТ "ВТБ Банк" Відділення "Кременчуцьке" використовувало автоматизовану банківську систему (АБС) "Scrooge" (розробник ТОВ "Лайм Системс"). При прийманні готівкових коштів від платників, в графі "дебет" зазначався рахунок каси банку, в графі "кредит" - рахунок отримувача, при введенні якого АБС автоматично визначала платником власника рахунку, отже, при зазначенні рахунку 26005301200612 АБС платником визначала ПП "Макс-Авто". З 15 листопада 2010 року банком використовується інша АБС - "Б2".

В зазначених вище виписках по особовому рахунку ПП "Макс-Авто" кореспондентом зазначена операційна каса відділення банку, а також № рахунку каси - 100249000211 та ЄДРПОУ відділення банку - 33405139. За дебетом цього рахунку проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділення банку для зарахування на рахунки клієнтів.

Виправлення до первинних документів та документів бухгалтерського обліку після отримання повідомлення від ОСОБА_1 про виявлені помилки не вносились, з огляду на те, що проведена заміна автоматизованої банківської системи і внесення змін практично неможливе.

Тому колегія суддів, приходить до висновку, що сума у розмірі 190248 грн., внесена ОСОБА_1 на рахунок позивача через касу банку є поворотною фінансовою допомогою у розумінні пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: сумою коштів, переданою платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги податкового органу, що позивачем порушено пп. 4.1.6, п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме зазначені кошти не вважаються поворотною фінансовою допомогою, що призвело до заниження доходу в сумі 190248 грн., не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0001492303/1635 в частині застосування штрафу в розмірі 245000 грн. відповідно до п.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 Указу Президента № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" визначено, що контроль за додержанням особами норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Загальні вимоги до оформлення касових документів визначені Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року N 337, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за N 768/8089 (далі - Інструкція). Зазначена Інструкція була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року N 174.

Згідно з пунктом 1 Інструкції до касових документів, які оформляються згідно з

касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Пунктом 6 Інструкції визначено, що у грошових чеках, заявах на видачу готівки, на підставі яких видається клієнтам готівка незалежно від суми, за винятком реалізації

ювілейних, пам'ятних та інвестиційних монет, мають зазначатися дані паспорта особи-отримувача або документа, що його, замінює, найменування документа, серія, номер і дата його видачі, найменування установи, що його видала.

Згідно з пунктом 2 Інструкції, з каси готівка національної валюти видається за такими видатковими документами: за грошовими чеками - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям.

З огляду на викладене, видача коштів через касу підприємства за грошовими чеками здійснюється виключно суб'єктам господарювання: юридичним та фізичним особам - підприємцям.

Як вбачається з матеріалів справи, повернення фінансової допомоги позикодавцю ОСОБА_1, відповідно до договорів позики № 2 від 01 квітня 2009 року та № 3 від 01 квітня 2010 року, відбувалось на підставі видаткових касових ордерів (т. 1, а.с. 189-224).

Частина коштів у розмірі 49000 грн. були видані ОСОБА_1 на підставі чеків ЛД № 4184047 від 16 листопада 2010 року на суму 18000 грн., ЛД № 4184049 від 17 листопада 2010 року у сумі 31000 грн. без оприбуткування в касовій книзі підприємства, що позивачем не заперечується.

Матеріалами справи підтверджено, що кошти поворотної фінансової допомоги вносились та отримувались позикодавцем ОСОБА_1 як фізичною особою, то ПП "Макс-Авто" порушило вимоги законодавства з регулювання обігу готівки в частині операцій по отриманню коштів відповідно до чеків.

Посилання позивача щодо порушення строків застосування адміністративно- господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки відповідно до вимог статті 250 Господарського кодексу України є необґрунтованими з огляду на те, що 01 січня 2011 року, тобто до спливу річного терміну застосування санкцій, передбаченого зазначеною нормою, набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до статті 114 якого, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) до платників податків

можуть бути застосовані протягом 1095 днів.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0001492303/1635 від 26 жовтня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 951238,90 грн., а в іншій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/7007/12 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, приватного підприємства "Макс-Авто" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/7007/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.