Ухвала

від 22.01.2013 по справі 0670/12422/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"22" січня 2013 р. Справа № 0670/12422/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Охрімчук І.Г.

Хаюка С.М.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0009172320 від 02 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 663954, 00 грн., у тому числі: 545392, 00 грн. основного платежу і 118562, 00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказана сума грошового зобов'язання була нарахована за віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" відсіву, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" щебеню і відсіву гранітного, що не використані у власній господарській діяльності у зв'язку з їх реалізацією за цінами, нижчими ціни придбання; віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з ціни послуг, наданих ТОВ "Деюре Групп" на підставі фіктивних правочинів і не підтвердження поставок товарів (послуг) покупцеві; включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості наданих ТОВ "Лоу Консалт" послуг, взаємовідносини з яким визнано нікчемними. З такими висновками Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції позивач не погоджується, оскільки визначення вартості щебеню і відсіву гранітного при продажу здійснювалося відповідно до вимог податкового законодавства, укладені з ТОВ "Деюре Групп" і ТОВ "Лоу Консалт" договори про надання послуг законом не віднесено до нікчемних, також відсутні рішення про визнання їх недійсними, надання і отримання послуг по вказаним договорам підтверджено первинними документами ведення і зберігання яких передбачено правилами податкового і бухгалтерського обліку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.08.2011 р. № 0009172320.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на протиправність податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0009172320 від 02 серпня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що під час проведеної працівниками Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року було виявлено, порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 545392, 00 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" відсіву, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" щебеню і відсіву гранітного, що не використані у власній господарській діяльності у зв'язку з їх реалізацією за цінами, нижчими ціни придбання, віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з ціни послуг, наданих ТОВ "Деюре Групп" на підставі фіктивних правочинів, за умови здійснення господарської діяльності поза межами правового поля і непідтвердження поставок товарів (послуг) покупцеві, включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості наданих ТОВ "Лоу Консалт" послуг, взаємовідносини з яким визнано нікчемними.

За результатами перевірки складено акт № 1344/05-53/23-20/35285888 від 12 липня 2011 року, на підставі якого податковим органом 02 серпня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009172320 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 663954, 00 грн., у тому числі: 545392, 00 грн. основного платежу і 118562, 00 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" до складу податкового кредиту 503114, 00 грн. ПДВ як такі, що використані у господарській діяльності..

Встановлено, що 18 грудня 2009 року між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" укладено договір купівлі-продажу № 253/12-К/09 щебеня та відсіву гранітного, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран" 18 лютого 2010 року - договір 180210/2 купівлі відсіву.

Про отримання Товариством від постачальників вказаних товарів свідчать видаткові накладні, копії яких є у матеріалах справи.

У подальшому щебінь і відсів гранітний позивачем було продано ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", ТОВ "Глобаль Дістрібюсьон Україна", Представництву "Онур Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет", що підтверджується договором поставки гранітної продукції № 38/ГП від 25 жовтня 2009 року, видатковими накладними, копії яких є у матеріалах справи.

Вказаний товар був проданий позивачем за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вказана правова норма кореспондується із статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

В ході проведення перевірки позивача податковий орган не направляв останньому запитів щодо обґрунтування рівня договірних цін. Обставин, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни не довів, жодних доказів не навів та не надав.

Враховуючи викладене та той факт, що ціна продажу щебеню і відсіву гранітного позивачем визначалася, виходячи із звичайних цін, а представник відповідача всупереч частини 2 статті 71 КАС України зворотного не довів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" правомірно було включено до складу податкового кредиту 503114, 00 грн. ПДВ як такі, що використані у господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто, реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на викладене, реалізація продукції нижче собівартості це власне комерційний ризик підприємства, а не проведення збиткових операцій.

Норми діючого законодавства не передбачають виключення із складу податкового кредиту сум ПДВ при продажу товарів за цінами, що нижче собівартості, якщо вони були визначені, виходячи із звичайних цін, а також не ставлять у залежність використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність віднесення до складу податкового кредиту 34580, 00 грн. ПДВ з ціни послуг, наданих ТОВ "Деюре Групп", оскільки відповідачем не надано доказів, що укладений між позивачем та зазначеним контрагентом договір віднесено до нікчемних чи наявності судових рішень про визнання їх недійсними.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача, що фінансово-господарська діяльність TOB "ДЕЮРЕ ГРУПП" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної дієздатності TOB "ДЕЮРЕ ГРУПП", фінансово-господарські взаємовідносини між TOB "ДЕЮРЕ ГРУПП" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а також не встановлено наявність поставок товарів від вказаного контрагента.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є наявність податкових накладних, що засвідчують факт їх придбання платником податку.

Податковим органом не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Встановлено, що 19 січня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Деюре Групп" укладено договір транспортного експедирування № 190111, предмет якого - надання перевізником (ТОВ "Деюре Групп") певних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, що належать або відправляються клієнтом (позивач). За даним договором Перевізник зобов'язується зробити за рахунок Клієнта визначені юридичні дії, пов'язані з виконанням умов договору, а Клієнт зобов'язується відшкодувати фактичні витрати Перевізника, понесені під час виконання умов договору.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Деюре Групп" підтверджується рахунком-фактурою № 487 від 28 лютого 2011 року, актом здачі-прийняття робіт № 487, реєстром вантажоперевезень за лютий 2011 року, податковою накладною № 487, копії яких є у матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту ПДВ з ціни наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Деюре Групп" послуг у зв'язку з недекларуванням вказаним контрагентом податкових зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки жодною правовою нормою не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагента.

Факту визнання недійсною або анулювання реєстрації ТОВ "Деюре Групп" судом не встановлено.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" правомірно віднесено до складу податкового кредиту лютого 2011 року 34580, 00 грн. ПДВ з вартості наданих ТОВ «Деюре Групп» послуг.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Лоу Консалт".

Підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є наявність податкових накладних, що засвідчують факт їх придбання платником податку.

Судом встановлено, що 04 січня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" укладено договір про надання юридичних послуг № 0401/Ю, а саме: консультаційних та юридичних послуг з питань господарської (підприємницької) діяльності, послуг щодо захисту інтересів позивача в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах України.

Про виконання умов вказаного договору свідчать акт приймання-передачі наданих послуг від 30 листопада 2010 року, податкова накладна № 301117 від 30 листопада 2011 року, копії яких є у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаній правовій нормі Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією не надано доказів на підтвердження того, що фінансово - господарські операції TOB "Лоу Консалт" та контрагентів-покупців за період з 25 листопада 2009 року по квітень 2011 року не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Не доведено також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" було створено невідомими особами, до діяльності якого Іванова Н.О. не має ніякого відношення, оскільки висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є не допустимим.

Крім того, судом не встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Лоу Консалт" договір про надання юридичних послуг № 0401/Ю від 04 січня 2010 року віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту 7700, 00 грн. ПДВ з ціни наданих ТОВ "Лоу Консалт" юридичних послуг, тому нарахування грошового зобов'язання у цій частині є неправомірним.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі , спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що грунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: І.Г. Охрімчук С.М.Хаюк

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" січня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" вул.Блюхера,2, кв.6,смт.Ємільчине,Ємільчинський район, Житомирська область,11201

3- відповідачу Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Ушакова, 3,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700