Постанова

від 13.02.2013 по справі 5011-13/12646-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 5011-13/12646-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Лозянко О.О., дов. від 08.11.12,

Андріанова О.А., дов. від 08.11.12,

від відповідача Азізян Л.С., дов. від 02.01.13,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.12 (дата підписання - 20.11.12)

у справі №5011-13/12646-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного підприємства "Ай.Еф.Сі.Дістрібюшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

про стягнення 368191,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.12 позов Приватного підприємства "Ай.Еф.Сі.Дістрібюшн" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (далі - відповідач) про стягнення 382865,80 грн. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.11.12), з яких 358674,12 грн. основного боргу, 20148,87 грн. пені, 4042,81 грн. 3% річних та 37000,00 грн. оплати послуг адвоката задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 355087,38 грн. основного боргу, 19344,89 грн. пені, 3879,57 грн. 3% річних та 7566,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.12 повністю, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач невірно визначив договір, за яким здійснювалась поставка, оскільки у видатковій та транспортній накладних, а також у специфікації немає посилань на договір поставки від 28.03.12 №4600035024. За твердженням відповідача поставка за замовленням №4416551876 здійснювалась по договору від 02.02.12 №4600034558, а не від 28.03.12 №4600035024. Тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.01.13 Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 10.12.12) позивачу та відповідачу - 12.12.12, долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.01.13 представники відповідача надали клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що у п.10.2 договору поставки від 02.02.12 №4600034558 є третейське застереження.

23.01.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 23.01.13 оголошено перерву до 13.02.13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.13 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.

08.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав письмові пояснення.

12.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 13.02.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.12 скасувати повністю, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача підтримав відзиви, заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі в зв'язку з третейським застереженням у договорі поставки від 02.02.12 №4600034558, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Звернення сторони до третейського суду є її правом, а не обов'язком.

Клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з існуванням третейської угоди може бути заявлено стороною у суді першої інстанції до вирішення справи по суті та винесення рішення.

З матеріалів справи вбачається, що представники відповідача брали участь у судових засіданнях під час розгляду справи у суді першої інстанції, проте клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заявлено не було.

Таким чином, незважаючи на подальше встановлення факту, по якому договору відбувалась поставка, клопотання відповідача про припинення провадження у справі в зв'язку з існуванням третейської угоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.12 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №4600035024 (далі - договір), відповідно до якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах цього договору. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, у відповідності до специфікації та товарних накладних (п.1.1 договору).

Згідно п.п.1.2, 1.3 договору ціна, кількість, асортимент, термін постачання товару в товарних накладних погоджується попередньо в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. З кожною партією товару постачальник повинен передати покупцю видаткову накладну.

У п.2.3 договору зазначено, що попередня оплата за товар проводиться у розмірі 1% від суми, вказаної у специфікації в строк до 31.03.12 включно. Через 30 календарних днів після отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної, покупець сплачує решту суми, вказаної у видатковій накладній.

Відповідно до п.6.2 договору датою отримання партії товару покупцем від постачальника є дата підписання представником покупця товарних накладних.

На підставі п.1.2 договору сторони погодили асортимент, кількість та ціну замовленого товару шляхом підписання та скріплення печатками специфікації до договору (додаток №1), відповідно до якої сума поставки складає 308260,00 грн.

18.05.12 відповідач перерахував позивачу 3586,74 грн. попередньої оплати, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача у ПАТ "ПроКредит Банк".

Позивач на виконання умов договору та специфікації до нього поставив відповідачу товар на загальну суму 358674,12 грн., що підтверджується видатковою накладною від 22.05.12 №5285 та транспортною накладною ПП-0005285.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару підтверджується підписом особи у графі «Замовник» та відтиском штампу ТОВ "Фудмаркет": на транспортній накладній "Товар отримано 23.05.12" та на видатковій накладній "Накладні отримано 30.05.12".

Через 30 календарних днів після отримання товару та підписання видаткової накладної, відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачем, тому 30.06.12 позивач звернувся до відповідача з претензією №17, в якій вимагав сплатити 358674,12 грн. боргу. Претензія отримана відповідачем 03.08.12, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

29.08.12 відповідач у відповідь на претензію повідомив, що дані, викладені у претензії не підтверджуються.

До договору поставки між сторонами укладено додаток від 28.03.12 "Логістичні послуги", відповідно до якого з метою збільшення обсягів продажу товарів, поставлених постачальником, уникнення їх недостачі в місцях продажу, прискорення реалізації товарів кінцевому споживачу в роздрібній мережі покупця, а також оптимізації товарообігу між сторонами, покупець зобов'язується від свого імені, але за рахунок постачальника, організувати виконання логістичних послуг, пов'язаних з прийманням, сортуванням, маркуванням, пакуванням, зберіганням, відбором, навантажуванням та доставкою товарів, які постачаються постачальником через розподільчий центр на підставі договору поставки, для реалізації в торгівельній мережі покупця (п.1 додатку).

Вартість послуг покупця складає 1% від вартості партії товару, поставленої на розподільчий центр, що вказана в товарній накладній, за адресою фактичної поставки товару (п.2 додатку).

Логістичні послуги були надані відповідачем позивачу на суму 3586,74 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.05.12 №910571331.

Суд першої інстанції правомірно зменшив заявлену суму основного боргу на 3586,74 грн. (вартість логістичних послуг), проте помилково не вирахував, 3586,74 грн. суми попередньої оплати за товар.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування заборгованості у відповідача перед позивачем та підлягає стягненню решта основного боргу по договору від 28.03.12 №4600035024 в сумі 351500,64 грн. (358674,12 грн. - 3586,74 грн. - 3586,74 грн.).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що поставка відбувалась на підставі договору від 02.02.12 №4600034558, а не за договором від 28.03.12 №4600035024, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки з наданої позивачем специфікації до договору від 02.02.12 №4600034558 вбачається, що згідно нього поставлений був інший товар, а згідно банківських виписок відповідач майже повністю розрахувався за товар по договору від 02.02.12 №4600034558.

Незазначення реквізитів в специфікації (додатку №1) до договору поставки від 28.03.12 №4600035024 вказує про недотримання сторонами вимог до оформлення документів, але підпис та наявність печатки на специфікації свідчать про схвалення відповідачем такої форми. Відсутність посилань у специфікації на договір поставки від 28.03.12 №4600035024 не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за отриманий товар.

Крім того, специфікація не є первинним документом бухгалтерського обліку, тому не може бути основною підставою для заперечення поставки товару за договором від 28.03.12 №4600035024, так як факт поставки та отримання товару підтверджено видатковою та транспортною накладними, а відсутність проплати - банківськими виписками по рахунку.

Як вже було зазначено вище, згідно банківської виписки попередня оплата в сумі 3586,74 грн. (1% від суми поставки 358674,12 грн.) була здійснена 18.05.12 саме на підставі договору від 28.03.12 №4600035024. Тому заперечення відповідачем поставки товару за договором від 28.03.12 №4600035024 спростовується матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що поставка відбувалась на підставі договору від 28.03.12 №4600035024, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Щодо нарахування та стягнення сум пені та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.7.3 договору у разі порушення умов п.2.3 договору, у частині остаточного розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов'язань.

Незважаючи на те, що у примірнику позивача наявне перше слово "пеню", а у примірнику відповідача воно закоректоване, аналіз п.7.3 договору дає можливість зробити висновок, що він встановлює відповідальність покупця за порушення остаточних розрахунків у вигляді пені.

Позивач просить стягнути з відповідача 20148,87 грн. пені та 4042,51 грн. 3% річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.11.12) та наводить розрахунки:

у позовній заяві - нараховує

- 135,24 грн. пені та 27,12 грн. 3% річних на суму попередньої оплати 3586,74 грн. за період з 31.03.12 по 30.06.12,

- 7790,87 грн. пені та 1562,44 грн. на суму основного боргу 358674,12 грн. за період з 30.06.12 по 21.08.12;

у заяві про збільшення розміру позовних вимог - нараховує

- на загальну суму позовних вимог 368191,79 грн. (борг+пеня+3% річних) 12222,76 грн. пені та 2451,25 грн. 3% річних за період з 20.08.12 по 08.11.12.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та стягнуто 19344,89 грн. пені та 3879,57 грн. 3% річних.

Проте, колегія суддів не погоджується з розрахунками позивача та суду першої інстанції з огляду на наступне.

По-перше, пеня нараховується на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (п.3 ст.549 ЦК України) та не може бути повторно нарахована на суму пені та 3% річних, тому позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог невірно визначив суму боргу для нарахування на неї пені та 3% річних, а суд першої інстанції не звернув на це уваги, чим порушив норми матеріального права.

У п.2.3 договору зазначено, що попередня оплата за товар проводиться у розмірі 1% від суми, вказаної у специфікації в строк до 31.03.12 включно. Через 30 календарних днів після отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної, покупець сплачує решту суми, вказаної у видатковій накладній.

Оскільки, сума попередньої оплати входить до вартості поставленого товару та є необхідною умовою для поставки, то її перерахування є грошовим зобов'язанням відповідача, невиконання якого тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених ч.3 ст.549 та ст.625 ЦК України.

На підставі п.2.3 договору сума попередньої оплати 3586,74 грн. має бути проведена до 31.03.12 включно, але була сплачена відповідачем 18.05.12, тому періодом прострочення її сплати є 01.04.12 - 17.05.12, за який і слід нараховувати суму пені та 3% річних.

Як встановлено вище, заборгованість відповідача перед позивачем складає 351500,64 грн., враховуючи п.2.3 договору та те, що товар отримано відповідачем 30.05.12, періодом прострочення сплати решти суми за поставку буде 30.06.12 (31-ий календарний день) - 08.11.12 (дата заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Таким чином, за розрахунками суду апеляційної інстанції до стягнення підлягають:

- 69,09 грн. пені на суму попередньої оплати 3586,74 грн. за період 01.04.12 - 17.05.12 та 19051,61 грн. пені на суму основного боргу 351500,64 грн. за період 30.06.12 - 08.11.12, а всього 19120,70 грн. пені;

- 13,86 грн. 3% річних на суму попередньої оплати 3586,74 грн. за період 01.04.12 - 17.05.12 та 3813,54 грн. 3% річних на суму основного боргу 351500,64 грн. за період 30.06.12 - 08.11.12, а всього 3827,40 грн. 3% річних.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 37000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив про те, що такі вимоги позивача є правомірними та підлягають частковому задоволенню у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог. Проте, місцевий господарський суд помилково не зазначив в резолютивній частині рішення суму, яка підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката а інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (постанова Верховного Суду України від 01.10.02 №30/63).

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 16.08.12 №16/081, укладений між позивачем та адвокатом Огійчук О.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.10.07 №3480/10), відповідно до якого виконавець, зобов'язався надати позивачу (замовнику) юридичні послуги та виконати юридичні роботи, передбачені цим договором, а замовник зобов'язався прийняти юридичні послуги та роботи, оплатити їх, а також виконати інші дії, передбачені цим договором; платіжне доручення від 01.10.12 №2147 на 37000,00 грн.; акт від 13.11.12 здачі-приймання робіт по договору від 16.08.12 №16/081.

01.10.12 адвокатом виставлено позивачу рахунок-фактуру №0002 на 37000,00 грн. за послуги зі складання та подання позову до Господарського суду міста Києва та участі в судових засіданнях, супроводження виконавчого провадження

Дослідивши умови договору про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 16.08.12 №16/081, колегія суддів встановила, що юридичні послуги за договором вважаються наданими, а юридичні роботи виконаними з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт та надання послуг (п.1.4 договору від 16.08.12 №16/081).

Враховуючи, що між сторонами підписано акт від 13.11.12 здачі-приймання робіт по договору від 16.08.12 №16/081, то є всі підстави вважати, що послуги адвоката були надані та оплачені (згідно платіжного доручення від 01.10.12 №2147). З матеріалів справи вбачається, що адвокат Огійчук О.А., як представник позивача, брав участь у судовому засіданні місцевого господарського суду 02.10.12.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.11 листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 №01-8/155).

Перевіривши співрозмірність наданих послуг, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення понесених витрат на послуги адвоката, а саме у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.12 підлягає зміні в частині сум, що підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 44, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.12 у справі №5011-13/12646-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, код 36387233) на користь Приватного підприємства "Ай.Еф.Сі.Дістрібюшн" (юридична адреса: 03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, буд. 32-Б; поштова адреса: 02081, м. Київ, вул.Здолбунівська, 9-Б, офіс 230, код 35223994) 351500 (триста п'ятдесят одну тисячу п'ятсот) грн. 64 коп. основного боргу, 19120 (дев'ятнадцять тисяч сто двадцять) грн. 70 коп. пені, 3827 (три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 40 коп. 3% річних, 18722 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 44 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 7488 (міс тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.".

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №5011-13/12646-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис) Рябуха В.І.

Судді: (підпис) Кондес Л.О.

(підпис) Ропій Л.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя Рябуха В.І.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.