Ухвала
від 14.02.2013 по справі 2а-12527/12/2670
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12527/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте безпідставно, не відображає фактичних обставин справи, відтак підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 0002242240 від 13.08.2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

На підставі наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки № 653-П від 07.07.2012 року, постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області Діденко Ю.М. від 05.03.2012 року про призначення документальної перевірки, проведена документальна первинна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «ІТС Груп ЛТД», ТОВ «МТС Імпекс ГМБХ», ТОВ «Софітрейд», ТОВ «Нодексепт» за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 3492/2240/30606505 від 23.07.2012 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0002242240 від 13.08.2012 року.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, тому у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно пп. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході проведення перевірки відповідачем зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, знижено суму ПДВ за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

Так, висновки перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях, відображених у протоколі допиту свідка від 04.10.2011 року ОСОБА_3, яка повідомила, про те, що до фінансово-господарської діяльності товариства ніякого відношення не має, документів фінансово-господарської діяльності товариства не підписувала.

На підставі пояснень свідка, відповідач прийшов до висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «МТС Імекс ГМБХ», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» та контрагентами є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Однак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що такі висновки не відповідають чинному законодавству України, оскільки даний акт перевірки не містить об'єктивних та викладених в повній мірі фактичних даних, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів і що, як наслідок, суперечить положенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що під час проведення перевірки відповідачем не було досліджено того факту, що придбання ТОВ «МЖК-1» у ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» матеріалів схвалені з боку ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» шляхом повного виконання своїх зобов'язань в повному обсязі, на момент проведення перевірки угоди є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, податкові накладні, видаткові накладні, надані ТОВ «МЖК-1» до перевірки виписані по реальним господарським операціям, що відбулися між ТОВ «МЖК-1» та ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» і в установленому законодавством порядку недійсними не визнані. Водночас, зазначений товар був прийнятий ТОВ «МЖК-1» та використовувався у власній господарській діяльності, про що свідчать відповідні первинні документи.

Також судом першої інстанції було встановлено, що за змістом акта перевірки відповідачем в установленому Законом порядку не встановлено порушень вимог податкового законодавства з боку ТОВ «МТС Імекс ГМБХ».

Процедури та умови обміну відомостями (повідомленнями) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначені Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 07.12.2005 року № 121 560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 07.12.2005 року №368.

Для забезпечення повноти обліку платників податків органи державної податкової служби станом на 1 число кожного місяця проводять звірку районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, а також Реєстру фізичних осіб з даними інформаційної бази Єдиного державного реєстру.

Крім того, органи державної податкової служби координують свою діяльність з питань обліку платників податків з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими органами, що здійснюють контроль, установами банків, а також із податковими службами інших держав згідно зі статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (п.п. 3.3, 3.4 п.3 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і буди внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

При цьому в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" акт перевірки не містить посилань на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно прізвища, ім'я та по-батькові керівника ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» на час взаємовідносин з ТОВ «МЖК-1».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про непричетність керівника ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» до фінансово-господарської діяльності товариства є нормативно необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, єдиним доказом недійсності правочинів в даному випадку може бути, або обвинувальний вирок суду, що вступив в законну силу, або ж рішення суду, яким прямо встановлюється недійсність певного правочину.

Зі змісту акту вбачається, що відповідач в ході перевірки прийшов до висновку про те, що правочин з ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» не був спрямований на реальне настання правових наслідків, проте такі доводи не містять правового підґрунтя.

Реальне виконання ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» взятих на себе зобов'язань підтверджується фактом фактичної передачі товарів, які в подальшому буди використані в будівництві, тобто є підтвердженою наявність об'єкта, який відповідно до умов договорів повинен був виконаний ТОВ «МТС Імекс ГМБХ». Факт виконання зобов'язань ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» за укладеними договорами не спростовується актом перевірки.

Результати фактично виконаних робіт буди належним чином оформлені шляхом складання та підписання між ТОВ «МЖК-1» та ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» відповідних видаткових накладних.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. При цьому правочин вважається таким, що порушує публічний порядок лише у тому випадку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Разом з цим, ані акт перевірки, ані інші матеріали перевірки не містять у собі жодного належним чином обґрунтованого твердження про те, в чому полягає порушення публічного порядку саме з боку ТОВ «МЖК-1», яке, діючи як платник податків, здійснило реальні господарські операції та провела розрахунки зі своїм контрагентом, сформувало податковий кредит з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2. ст. 198 Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до укладених договорів № 30 - 03/КП від 18.03.2011 року та № 55-08/КП від 10.06.2011 року ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» поставлено на адресу ТОВ «МЖК-1» товар, а ТОВ «МЖК-1» відповідно зазначений товар прийнятий. Фактичне виконання умов поставки товару ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» підтверджується відповідними видатковими наклад накладними. На вартість поставленого товару ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» виписано ТОВ «МЖК-1» відповідні податкові накладні.

Водночас зазначені податкові та видаткові накладні були пред'явлені в ході перевірки, проте не були враховані відповідачем при складені акту перевірки.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі них податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 207 цього Koдекcy) чи не підтверджені митами деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу норм чинного податкового законодавства України вбачається, що єдиною підставою для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку є відсутність накладної, згідно абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включених до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Водночас згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; ї) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, видані ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, під час перевірки порушень щодо її оформлення перевіряючими не встановлено.

При цьому, ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» в період виписки податкових накладних на адресу ТОВ МЖК-1» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, що на момент здійснення господарських операцій та виконання зобов'язань за ними, а також на момент складання податкових накладних ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» було юридичною особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

За таких обставин ТОВ «МТС Імекс ГМБХ» та ТОВ «МЖК-1» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те. що правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ підтверджено належними та допустимими доказами, а тому у податкового органу відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

З урахуванням вказаного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення14.02.2013
Оприлюднено15.02.2013
Номер документу29345089
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-12527/12/2670

Ухвала від 14.02.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Постанова від 13.11.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Качур І.А.

Ухвала від 14.09.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Качур І.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні