Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-2726/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2013 рокуСправа №2а-2726/12/2770 13 год. 02 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" - Дзьобко Ілони Миколаївни, довіреність № б/н від 19.11.2012 року;

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Мачехіна Євгена Олеговича, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.2012 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0000550220 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 111 220,00 грн., в тому числі за основним платежем - 88 976,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 244,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, що виразилось у винесенні податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки до набрання законної сили рішенням суду по кримінальній справі, матеріали якої стали підставою для проведення перевірки, а також не згодою позивача з підставами покладеними у висновки акту перевірки та порушенням процедури оформлення результатів перевірки.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.11.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" зареєстроване у Нахімовській районній державній адміністрації у м. Севастополі з 04.08.2003 р., як юридична особа, про що зроблено запис у журналі обліку реєстрації під № 107810700040041393 та перебуває на обліку в ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя з 24.09.2003 р. за № 00802. З 20.11.2003 року зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.11.2003 р. № 39696246.

Встановлено, що з 23.07.2012 р. по 27.07.2012 року посадовими особами ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі наказу № 300 від 11.07.2012 року, постанови СВ ПМ ДПА у м. Севастополі від 27.01.2012 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB "Атлантис ЛТД" з питань підтвердження у податковому обліку правових взаємовідносин з ПП "Лія-Трейд" (код ЄДРПОУ 36522232) за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт № 1555/10/22-0103/31464564/27 від 03.08.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ "Атлантис ЛТД" Господарського Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, які виразились у завищенні податкового кредиту по податковим накладним безпідставно виписаним ПП "Лія - Трейд" на загальну суму 101 813 грн., у тому числі по періодам: липень 2009 року на суму 12 837 грн., грудень 2009 року на суму 27 000 грн., лютий 2010 року на суму 26 507 грн., квітень 2010 року на суму 5867 грн., червень 2010 року на суму 2 000 грн., липень 2010 року на суму 19 739 грн., серпень 2010 року на суму 7 863 грн., у наслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 101 813 грн.

При проведенні перевірки використовувався акт "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства "Лія - Трейд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 29.05.2009 року по 31.12.2010 року" від 29.05.2012р. № 53/22-030/36522232.

На підставі акту № 1555/10/22-0103/31464564/27 від 03.08.2012 прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000550220 від 13.09.2012 року про збільшення TOB "Атлантис-ЛТД" суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 111 220 грн., у тому числі за основним платежем 88 976 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22 244 грн.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.4 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Податковим законодавством України встановило процедуру оформлення результатів перевірок, дотримання якої є необхідною умовою для визначення даних результатів законними, такими, що відповідають нормам Податкового кодексу України.

Порядок оформлення результатів перевірок також встановлений "Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженим Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 р. (далі - Порядок № 984).

Відповідно до статті 3 розділу 4 Порядок № 984, акт (довідка) документальної перевірки після його (її) реєстрації вручається посадовим особам платника податків або його законним представникам (акт невиїзної документальної перевірки вручається особисто посадовим особам платника податків або його законним представникам). У разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. При цьому в акті відмови від підпису зазначається про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) посадових осіб платника податків або його законних представників із змістом акта (довідки) документальної перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків. Акт відмови від підпису в день його складання реєструється у окремому єдиному Спеціальному журналі реєстрації актів органу державної податкової служби у порядку, визначеному пунктом 5 цього розділу. Один примірник акта (довідки) про результати документальної перевірки з відповідними додатками у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків або його законному представнику.

Як вбачається з акту перевірки № 1555/10/22-0103/31464564/27 від 03.08.2012 року посадова особа, а саме директор TOB "Атлантис ЛТД" Щербина Г.П. не був ознайомлений з результатами перевірки, та йому не було вручено другого примірника акту, про що свідчить відсутність особистого підпису у відповідній графі акту.

Відповідно до листа ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС від 07.11.2012 року № 5795/10/23-122 позивач отримав копію акту про результати перевірки TOB "Атлантис ЛТД" № 1555/10/22-0103/31464564/27 від 03.08.2012 року та копію податкового повідомлення - рішення від 13.09.2012 року № 000055220, 07.11.2012 року на запит № 1 від 07.11.2012 року.

Таким чином, процедура оформлення результатів перевірки не відповідає вимогам Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 р.

Як зазначено в акті позапланової невиїзної перевірки TOB "Атлантис ЛТД" від 03.08.2012 року № 1555/10/22-0103/31464564/27, перевірку позивача проведено на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА в м. Севастополі від 27.01.2012 року.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Згідно з пунктом 7 розділу 4 Порядку № 984, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь - яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Практика Вищого адміністративного суду України та Апеляційних адміністративних судів України визнає протиправним винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень на підставі актів перевірки, призначених на підставі постанов слідчих в рамках кримінальних справ, до набрання законної сили відповідних рішень суду по даним кримінальним справам, вказуючи на те, що в зв'язку з тим, що диспозиція підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пункту 86.9. статті 86 Податкового кодексу України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів Державної податкової служби відсутні, до набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень - рішень за результатами таких перевірок.

Крім того, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної позапланової перевірки, що призначена на виконання постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно в рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання. Таке податкове повідомлення - рішення є протиправним.

Аналогічна думка викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 05.09.2012 року, справа К/9991/42479/12, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 року, справа К/9991/42373/12.

Отже, оскільки перевірка була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, а саме на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА в м. Севастополі від 27.01.2012 року та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у ДПІ в Нахімовському районі в місті Севастополі були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення - рішення № 0000550220 від 13.09.2012 року.

Як свідчать матеріали справи та знайшло підтвердження протягом судового засідання, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства у зв'язку з нікчемністю операцій TOB "Атлантис ЛТД" з постачальником ПП "Лія-Трейд" зроблені, зокрема, на підставі матеріалів кримінальної справи № 415009, наданих до даної перевірки, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва і посадової фальсифікації за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України відносно директора ПП "Лія-Трейд" ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та висновок про те, що всі господарські операції, здійснені між ПП "Лія-Трейд" та іншими суб'єктами господарювання, є фіктивними, а також, що всі первинні документи, складені посадовою особою ПП "Лія-Трейд" на підтвердження господарських операцій, є сфальсифікованими, такими, що не можуть бути підставою для відображення їх у регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Висновки податкового органу щодо нікчемності операцій ПП "Лія-Трейд" з іншими контрагентами ґрунтуються на протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16.09.2011 року.

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: - документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, в переліку підстав для висновків під час проведення перевірок немає такої підстави як матеріали кримінальної справи, факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб, протоколу допиту підозрюваного.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, сам факт порушення кримінальної справи не є та не може бути належним доказом сумнівності, фіктивності чи/та нікчемності правочинів, укладених між позивачем TOB "Атлантис ЛТД" та ПП „Лія-Трейд". Дані, одержані з кримінальної справи, не можуть бути покладені в висновок перевірки, тому що всі докази, отримані на стадії досудового слідства в межах розслідування кримінальної справи, є лише джерелами доказової інформації та не є встановленим фактом. Факт зайняття фіктивним підприємництвом та підробки документів директором ПП "Лія-Трейд" ОСОБА_4 може бути встановлений лише вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

На час проведення перевірки TOB "Атлантис ЛТД" та винесення податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0000550220, такого вироку суду відносно посадових осіб ПП "Лія-Трейд" не існувало.

В акті перевірки TOB "Атлантис ЛТД" від 03.08.2012 року податковий орган посилається на висновки, встановлені в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Лія-Трейд", проведеної ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя і які викладені в акті "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства "Лія-Трейд" з питань дотримання вимог податкового чи іншого законодавства за період з 29.05.2009 року по 31.12.2010 року" № 53/22-030/3652232 від 29.05.2012 року. За результатами даної перевірки податковий орган зробив висновок, що діяльність ПП "Лія-Трейд" здійснюється поза межами правового поля, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП "Лія-Трейд" та контрагентами є фіктивними правочинами, такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків, і таким чином, є нікчемними. Також встановлена відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, штатної чисельності співробітників, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Зазначені обставини, на думку відповідача, є підставою позбавлення позивача права на формування податкового кредиту по зобов'язанням з ПП "Лія-Трейд".

Суд критично ставиться до наведеної думки відповідача у зв'язку з наступним.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року визначалися Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом.

Підпунктом 7.4.1. пунктом 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у ому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовувати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 7.2.6. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача.

У пункті 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, лише відсутність податкової накладної або митної декларації позбавляє платника податку прав на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 7.2.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037). Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Тобто, порушення вимог щодо змісту та форми документа можуть позбавити його юридичної сили та доказовості.

Будь-яких підстав, визначених Законом № 168/97-ВР, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не вбачається. Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке позбавляло б його права на формування такого податкового кредиту.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від будь-якого стану його постачальника та від наявності або відсутності у постачальника будь-яких виробничих потужностей, трудових ресурсів чи транспортних засобів, а також не встановлення місцезнаходження юридичної особи.

Судом зазначається, що акт перевірки не містить будь-яких претензій щодо порушення форми чи змісту видаткових та податкових накладних.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме первинними документами, що ТОВ "Атлантис ЛТД" здійснювало всі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з отримання товарів та їх подальшого використання в своїй діяльності.

Що стосується висновків відповідача про недійсність первинних документів, укладених між позивачем та ПП "Лія-Трейд", на підставі перевірок, проведених податковим органом по взаємовідносинам ПП "Лія-Трейд" з іншими контрагентами зокрема, TOB "Сиберік Україна", TOB "Група Браво", TOB "Вілком Імпорт", TOB "Елфра Дисплей" у зв'язку з тим, що дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість не є дійсними, то слід зазначити наступне: діюче законодавство України не зобов'язує та не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за Договорами. При цьому неналежне виконання посадовими особами контрагента своїх посадових обов'язків не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Аналогічна думка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 року по справі № К/9991/37912/11.

Проте, в акті перевірки від 03.08.2012 року відповідач посилається на нікчемність та фіктивність угод, укладених між TOB "Атлантис ЛТД" та ПП "Лія-Трейд".

Згідно зі статтею 67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до презумпції правомірності правочину що передбачено статтею 204 Цивільного кодексу України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Однак, з акту перевірки вбачається, що відповідач вважає укладені позивачем правочини такими, що порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства. При цьому, стверджуючи про нікчемність правочинів, податковий орган посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались такими правочинами. Втім, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України, такий правочин є фіктивним. Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних. Частиною 2 зазначеної статті визнання таких правочинів недійсними відносить до прерогативи судових органів.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вказаний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; - правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, аналізуючи вищезазначене, угоди укладені TOB "Атлантис ЛТД" з ПП "Лія -Трейд" не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконне заволодіння ним тощо.

Відповідно до частини першої статті 234 цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у листі від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.

Актом перевірки не встановлено наявність умислу на укладання правочинів з метою, яка завідоме суперечить інтересам держави і суспільства, тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Також не доведено, що правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином.

З аналізу статті 20 Податкового кодексу України, відповідачу не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо завищення податкового кредиту по податковим накладним які безпідставно виписані ПП "Лія-Трейд" на загальну суму 101 813,00 грн. не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 05.02.2013 р.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000550220 від 13 вересня 2012 року яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 111 220,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" судові витрати в розмірі 1112 (одна тисяча сто дванадцять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько