Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-2726/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2726/12/2770

11.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № б/н від 26.06.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 30.01.13 по справі № 2а-2726/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" (вул. Первомайська 10, смт. Кача, м. Севастополь, місто, 99804)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя 74, Севастополь, 99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 30.01.2013 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000550220 від 13 вересня 2012 року яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 111220,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" судові витрати в розмірі 1112 грн. 20 коп.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 30.01.2013 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 11.06.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що з 23.07.2012 р. по 27.07.2012 року посадовими особами ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі наказу № 300 від 11.07.2012 року, постанови СВ ПМ ДПА у м. Севастополі від 27.01.2012 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB "Атлантис ЛТД" з питань підтвердження у податковому обліку правових взаємовідносин з ПП "Лія-Трейд" (код ЄДРПОУ 36522232) за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт № 1555/10/22-0103/31464564/27 від 03.08.2012 року, яким встановлені порушення ТОВ "Атлантис ЛТД" Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, які виразились у завищенні податкового кредиту по податковим накладним безпідставно виписаним ПП "Лія - Трейд" на загальну суму 101813 грн., у тому числі по періодам: липень 2009 року на суму 12837 грн., грудень 2009 року на суму 27000 грн., лютий 2010 року на суму 26507 грн., квітень 2010 року на суму 5867 грн., червень 2010 року на суму 2000 грн., липень 2010 року на суму 19739 грн., серпень 2010 року на суму 7863 грн., у наслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 101813 грн.

При проведенні перевірки використовувався акт "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства "Лія-Трейд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 29.05.2009 року по 31.12.2010 року" від 29.05.2012р. № 53/22-030/36522232.

На підставі акту № 1555/10/22-0103/31464564/27 від 03.08.2012 прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000550220 від 13.09.2012 року про збільшення TOB "Атлантис-ЛТД" суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 111220 грн., у тому числі за основним платежем 88976 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22244 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Як зазначено в акті позапланової невиїзної перевірки TOB "Атлантис ЛТД" від 03.08.2012 року № 1555/10/22-0103/31464564/27, перевірку позивача проведено на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА в м. Севастополі від 27.01.2012 року.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Згідно з пунктом 7 розділу 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 р., за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь - яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної позапланової перевірки, що призначена на виконання постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно в рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання. Таке податкове повідомлення - рішення є протиправним.

Отже, оскільки перевірка була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, а саме на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА в м. Севастополі від 27.01.2012 року та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у ДПІ в Нахімовському районі в місті Севастополі були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення - рішення № 0000550220 від 13.09.2012 року.

Що підтверджує висновки суду про невідповідність оформлення результату перевірки вимогам Закону.

Як свідчать матеріали справи, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства у зв'язку з нікчемністю операцій TOB "Атлантис ЛТД" з постачальником ПП "Лія-Трейд" зроблені, зокрема, на підставі матеріалів кримінальної справи № 415009, наданих до даної перевірки, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва і посадової фальсифікації за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України відносно директора ПП "Лія-Трейд" ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та висновок про те, що всі господарські операції, здійснені між ПП "Лія-Трейд" та іншими суб'єктами господарювання, є фіктивними, а також, що всі первинні документи, складені посадовою особою ПП "Лія-Трейд" на підтвердження господарських операцій, є сфальсифікованими, такими, що не можуть бути підставою для відображення їх у регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Висновки податкового органу щодо нікчемності операцій ПП "Лія-Трейд" з іншими контрагентами ґрунтуються на протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 16.09.2011 року.

Таким чином, в переліку підстав для висновків під час проведення перевірок немає такої підстави як матеріали кримінальної справи, факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб, протоколи допиту підозрюваного.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, сам факт порушення кримінальної справи не є та не може бути належним доказом сумнівності, фіктивності чи/та нікчемності правочинів, укладених між позивачем TOB "Атлантис ЛТД" та ПП „Лія-Трейд". Дані, одержані з кримінальної справи, не можуть бути покладені у висновки перевірки, тому що всі докази, отримані на стадії досудового слідства в межах розслідування кримінальної справи, є лише джерелами доказової інформації та не є встановленим фактом. Факт зайняття фіктивним підприємництвом та підробки документів директором ПП "Лія-Трейд" ОСОБА_3 може бути встановлений лише вироком суду, що набрав законної сили.

На час проведення перевірки TOB "Атлантис ЛТД" та винесення податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0000550220, такого вироку суду відносно посадових осіб ПП "Лія-Трейд" не існувало.

В акті перевірки TOB "Атлантис ЛТД" від 03.08.2012 року податковий орган посилається на висновки, встановлені в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Лія-Трейд", проведеної ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя і які викладені в акті "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства "Лія-Трейд" з питань дотримання вимог податкового чи іншого законодавства за період з 29.05.2009 року по 31.12.2010 року" № 53/22-030/3652232 від 29.05.2012 року. За результатами даної перевірки податковий орган зробив висновок, що діяльність ПП "Лія-Трейд" здійснюється поза межами правового поля, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП "Лія-Трейд" та контрагентами є фіктивними правочинами, такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків, і таким чином, є нікчемними. Також, встановлена відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, штатної чисельності співробітників, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Зазначені обставини, на думку відповідача, є підставою позбавлення позивача права на формування податкового кредиту по зобов'язанням з ПП "Лія-Трейд".

Підпунктом 7.4.1. пунктом 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у ому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовувати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 7.2.6. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача.

Пунктом 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, лише відсутність податкової накладної або митної декларації позбавляє платника податку прав на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 7.2.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Будь-яких підстав, визначених Законом № 168/97-ВР, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не вбачається. Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке позбавляло б його права на формування такого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, а саме первинними документами, що ТОВ "Атлантис ЛТД" здійснювало всі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з отримання товарів та їх подальшого використання в своїй діяльності.

Що стосується висновків відповідача про недійсність первинних документів, укладених між позивачем та ПП "Лія-Трейд", на підставі перевірок, проведених податковим органом по взаємовідносинам ПП "Лія-Трейд" з іншими контрагентами зокрема, TOB "Сиберік Україна", TOB "Група Браво", TOB "Вілком Імпорт", TOB "Елфра Дисплей" у зв'язку з тим, що дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість не є дійсними, то слід зазначити, що діюче законодавство України не зобов'язує та не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за Договорами. При цьому неналежне виконання посадовими особами контрагента своїх посадових обов'язків не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Проте, в акті перевірки від 03.08.2012 року відповідач посилається на нікчемність та фіктивність угод, укладених між TOB "Атлантис ЛТД" та ПП "Лія-Трейд".

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Отже, аналізуючи вищезазначене, угоди укладені TOB "Атлантис ЛТД" з ПП "Лія -Трейд" не є такими, що порушують публічний порядок.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В.) від 30.01.13 у справі № 2а-2726/12/2770- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В.) від 30.01.13 у справі № 2а-2726/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян