Постанова

від 11.02.2013 по справі 812/368/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2013 року Справа № 812/368/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Скляровій І.А.,

за участю представників

від позивача: Крилова Л.Б. (довіреність від 03.12.2012 б/н),

від відповідача: Петрова І.В. (довіреність від 10.10.2013 № 291/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акта камеральної перевірки «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 04 травня 2012 року № 517/153 відповідачем встановлено порушення пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України. На підстав зазначеного акта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610 яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 28698,25 грн.

Зазначені суми були розраховані податковим органом по декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року та з податку на прибуток за 2010 рік. Разом із цим, позивачем не враховано, що по декларації з податку на прибуток за 2010 рік залишок товару був встановлений в сумі 833,00 грн. Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року з визначеними та сплаченими сумами податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 167,00 грн. З обсягу операцій на суму 833,00 грн. За січень 2011 року. Впродовж лютого 2011 року по березень 2012 року позивачем подавались декларації з податку на додану вартість з нульовими показниками.

Згідно рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби від 26 березня 2012 року № 4 анульовано реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» як платника податку на додану вартість.

Вважає, що відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням помилково нараховано суму податку на додану вартість на суму товару, який не був підтверджений відповідними деклараціями на момент перевірки.

Під час судового розгляду товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» були надані письмові пояснення по справі від 30 січня 2013 року б/н, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю (а.с. 54).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях по справі від 30 січня 2013 року б/н.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення проти позову від 28 січня 2013 року за № 1209/10, доповнення до заперечення на адміністративний позов від 01 лютого 2013 року за № 1532/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (а.с. 45-47; 73-74; 100-101). Заперечуючи проти позову відповідач послався на таке.

На підставі поданих платником податків декларацій, а саме податкової декларації з податку на додану вартість від 13 квітня 2012 року № 9018966272 та податкової декларації з податку на прибуток від 07 січня 2011 року № 9005931441 податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно акта «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 04 травня 2012 року № 517/153 відповідачем встановлено порушення пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України. За результатами висновків, викладених в зазначеному акті було винесене податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610, яким позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 22958,60 грн. За основним платежем та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України 5739,65 грн. за штрафними санкціями.

Зазначені документи були направлені податковим органом на податкову адресу відповідача засобами поштового зв'язку, однак листи з повідомленнями про вручення повернулися з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» (ідентифікаційний код 32968140) зареєстровано юридичною особою за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра 8/13, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 жовтня 2012 року (а.с. 33).

Як платник податків товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 29 квітня 2004 року за № 187 (а.с. 102).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу; з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість. Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення органом державної податкової служби про анулювання реєстрації, якщо у свідоцтві про реєстрацію платника податку не було визначено граничний строк дії; зазначену в судовому рішенні; закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію платника податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби 26 березня 2012 року прийнято рішення № 4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад», яке було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 78-80; ).

Рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби від 26 березня 2012 року № 4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» у встановленому законом порядку не оскаржувалось.

З огляду на приписи пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України останнім звітним (податковим) періодом для товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації тобто з 01 березня 2012 року та закінчується днем такого анулювання, - 26 березня 2012 року.

Оскільки згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року у товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» станом на 26 березня 2012 року знаходились товарні залишки балансовою вартістю 51774,00 грн. та були наявні основні фонди в сумі 63019,00 грн. (а.с. 10-14), позивач відповідно до приписів пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язаний був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань на 22958,60 грн. (114793,00 грн. х 20 % = 22958,60 грн.) за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулось анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, тобто за період з 01 березня 2012 року по 26 березня 2012 року.

13 квітня 2012 року засобами електронного зв'язку до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби від товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» надійшла податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року, в якій в порушення вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем не задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22958,60 грн. внаслідок умовного продажу товарних залишків (а.с. 15-19).

У судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення, що станом на дату розгляду та вирішення адміністративної справи у податковому обліку умовний продаж товарних залишків та збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 22958,60 грн. внаслідок умовного продажу товарних залишків за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулось анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, тобто за період з 01 березня 2012 року по 26 березня 2012 року, відповідно до приписів пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем не здійснювались.

У відповідності з пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до вимог пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі акта від 04 травня 2012 року № 517/153 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад», яким встановлено заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 23 липня 2012 року № 0003961610 у зв'язку із порушенням пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Луганський регіональний шинний склад» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 28698,15 грн. з яких за основним платежем 22958,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5739,65 грн. (а.с. 48-49).

Зазначені акт від 04 травня 2012 року № 517/153 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 липня 2012 року № 0003961610 було направлено державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» рекомендованими листами з повідомленням про вручення та повернуті поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 77, 103).

На підставі викладеного суд погоджує позицію податкового органу щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо повернення основних засобів та товарних запасів засновникам, оскільки загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» були проведені тільки 31 березня 2012 року (а.с. 85), тобто після прийняття рішення від 26 березня 2012 року № 4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача. Крім того, із наданих позивачем матеріалів, а саме протоколу загальних зборів учасників, опису залишків товару, відомостей видачі основних засобів в рахунок погашення статутного фонду та фінансового звіту підприємства (а.с. 85-99) не вбачається, що товарні залишки та основні засоби, які відображені в додатку К-1 до декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік є саме тим майном, яке вносилось до статутного фонду підприємства засновниками.

Позиція позивача стосовно того, що умовний продаж залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податків повинен здійснюватися виключно при поданні заяви такого платника податків про анулювання його реєстрації як платника податків на додану вартість, тобто при анулюванні такої реєстрації з ініціативи платника податків. Враховуючи, що анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відбулось з ініціативи податкового органу без заяви платника податків у позивача не було обов'язку по здійсненню умовного продажу товарів відхиляється судом, оскільки на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» діяла редакція пункту 7 статті 184 Податкового кодексу України яка передбачала, що якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону, тобто незалежно від того, хто був ініціатором такого анулювання.

Доводи позивача щодо неврахування відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення показників декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року суд не бере до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вказана податкова декларація подавалась позивачем двічі, 18 квітня 2011 року за старою формою з додатком К-1 та 20 квітня 2011 року за новою формою, але без обов'язкового додатку К-1, у зв'язку із чим не прийнята до уваги податковим органом. За таких обставин суд погоджує позицію відповідача щодо врахуванні при обчисленні податкових зобов'язань декларації з податку на прибуток за 2010 рік, оскільки саме цю декларацію подано останньою у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо не надіслання державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» рекомендованими листами з повідомленням про вручення рішення від 26 березня 2012 року № 4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, акту від 04 травня 2012 року № 517/153 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» та податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23 липня 2012 року № 0003961610 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Луганський регіональний шинний склад» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 28698,15 грн. оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зазначені документи надсилались відповідачем на юридичну адресу позивача, зазначену в довідці Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 жовтня 2012 року, а саме: м. Луганськ, кв. Якіра 8/13 та повернуті поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 33, 77, 78, 103).

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3 статті 43 Податкового кодексу України).

Відомостей щодо зміни місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» до податкового органу не надходило. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» знаходиться за адресою, зазначеною у довідці Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 жовтня 2012 року, а саме: м. Луганськ, кв. Якіра 8/13 та свого місцезнаходження не змінювало.

Суд також вважає, що зазначення у касовому чеку про направлення спірного податкового повідомлення-рішення невірної абревіатури позивача (замість ТОВ «ЛРШС» вказано ТОВ «АРИС») не є достатньою та беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки зазначене порушення носить формальний характер (є опискою), а наявність фактів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), встановлених в акті від 04 травня 2012 року № 517/153 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад», знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 15 лютого 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15 лютого 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб