Ухвала

від 19.03.2013 по справі 812/368/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року справа №812/368/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Крамській С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року по справі № 812/368/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процессуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що згідно рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби від 26 березня 2012 року № 4 анульовано реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» як платника податку на додану вартість. На підставі акта камеральної перевірки від 04 травня 2012 року № 517/153, яка проведена незаконно, відповідачем встановлено порушення пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим незаконно прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610, яким позивачу безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 28698,25 грн.

Зазначені суми були розраховані податковим органом по декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року та з податку на прибуток за 2010 рік. Разом із цим, відповідачем не враховано, що по декларації з податку на прибуток за 2010 рік залишок товару був встановлений в сумі 833,00 грн. Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року з визначеними та сплаченими сумами податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 167,00 грн. З обсягу операцій на суму 833,00 грн. за січень 2011 року. Впродовж лютого 2011 року по березень 2012 року позивачем подавались декларації з податку на додану вартість з нульовими показниками.

Вважає, що відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням помилково нараховано суму податку на додану вартість на суму товару, який не був підтверджений відповідними деклараціями на момент перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби 26 березня 2012 року прийнято рішення № 4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Луганський регіональний шинний склад», яке було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України останнім звітним (податковим) періодом для підприємства є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Тобто з 01 березня 2012 року та закінчується днем такого анулювання, - 26 березня 2012 року.

Відповідно до п.п.184.7 Податкового кодексу України ( в редакції закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), - Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 2012 року засобами електронного зв'язку до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби від товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» надійшла податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року, в якій позивачем не задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22958,60 грн. внаслідок умовного продажу товарних залишків (а.с. 15-19).

На підставі поданих платником податків декларацій, а саме податкової декларації з податку на додану вартість від 13 квітня 2012 року № 9018966272 та податкової декларації з податку на прибуток від 07 січня 2011 року № 9005931441 податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0003961610, в зв'язку з порушенням п.п.184.7 статті 184 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 22958,60 грн. за основним платежем та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України 5739,65 грн. за штрафними санкціями в розмірі 5739.65 грн.

При визначені суми грошового зобов'язання податковий орган використав дані податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року, відповідно до якої у ТОВ «Луганський регіональний шинний склад» станом на 26 березня 2012 року знаходились товарні залишки балансовою вартістю 51774,00 грн. та були наявні основні фонди в сумі 63019,00 грн. (а.с. 10-14).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки Товариством самостійно не здійснено умовне постачання товарів та необоротних активів і не нараховано податкові зобов'язання.

Доводи апелянта щодо повернення основних засобів та товарних запасів засновникам не є належним доводом про звільнення від нарахування суми ПДВ, оскільки загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» були проведені тільки 31 березня 2012 року після прийняття рішення від 26 березня 2012 року № 4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача. Із наданих позивачем матеріалів, а саме протоколу загальних зборів учасників, опису залишків товару, відомостей видачі основних засобів в рахунок погашення статутного фонду та фінансового звіту підприємства не вбачається, що товарні залишки та основні засоби, які відображені в додатку К-1 до декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік є саме тим майном, яке вносилось до статутного фонду підприємства засновниками.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, оскільки на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» діяла редакція пункту 7 статті 184 Податкового кодексу України яка передбачала, що якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону, тобто незалежно від того, хто був ініціатором такого анулювання.

Також суд першої інстанції правильно не врахував доводи позивача, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано показників декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, така податкова декларація подавалась позивачем двічі, 18 квітня 2011 року за старою формою з додатком К-1 та 20 квітня 2011 року за новою формою, але без обов'язкового додатку К-1, у зв'язку із чим не прийнята до уваги податковим органом. Тобто, при обчисленні податкових зобов'язань з ПДВ враховано саме дані декларації з податку на прибуток за 2010 рік, оскільки саме цю декларацію подано останньою у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Крім того, апелянт доводить про неналежне вручення акту камеральної перевірки та податкового повідомлення-рішення. Як вбачається з матеріалів справи, - зазначені документи надсилались відповідачем на юридичну адресу позивача, зазначену в довідці Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 жовтня 2012 року, а саме: м. Луганськ, кв. Якіра 8/13 та повернуті поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський регіональний шинний склад» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 22 березня 2013 року.

Колегія суддів: В.П.Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов