Рішення від 13.02.2013 по справі 2515/14325/2012

Справа № 2515/14325/2012 Провадження № 22-ц/795/411/2013 Головуючий у I інстанції - Мороз К.В. Доповідач - Позігун М. І. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І.

суддів: Горобець Т.В., Шемець Н.В.

при секретарі: Летуті Ю.М.

з участю: представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа «Чемпіон» Чернігівської міської ради про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2012 року, яким стягнуто на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі за червень 2011 року в сумі 648 грн. 60 коп. та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з липня 2011 року по листопад 2012 року, моральної шкоди; шляхом винесення рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Незаконність рішення суду в оскаржуваній частині апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог фактичним обставинам справи, ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального права за неповно з'ясованих обставин спірних правовідносин, неналежної оцінки показів свідків.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що дійсно з вини відповідача позивачу, який працював тренером - викладачем відділення тхеквондо в КПНЗ «ДЮСШ «Олімпієць» не було виплачено нараховану заробітну плату за червень 2011 року в сумі 648 грн. 60 коп., яку і стягнуто судом на користь останнього.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Проте, встановивши наявність порушення прав працівника в зв'язку з невиплатою з вини роботодавця заробітної плати за червень 2011 року, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із ненадання позивачем належних і допустимих доказів завдання йому моральної шкоди та її розміру в зв'язку з невиплатою заробітної плати за червень 2011 року в сумі 648 грн. 60 коп.

Такий висновок суду в цій частині ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, виходячи з аналізу ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди можливе лише за доведеності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків працівника, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та їх виникнення внаслідок порушення законних прав працівника з вини роботодавця.

В матеріалах справи, окрім пояснень позивача, викладених в позовній заяві, відсутні належні і допустимі докази щодо втрати нормальних життєвих зв'язків працівника, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, наявності моральних страждань, їх ступеня.

Відповідно ж до статей 57, 62, 63 ЦПК України пояснення сторони за умови невизнання таких пояснень іншою стороною не є належним доказом по справі, оскільки сторона не допитувалася в якості свідка щодо обставин справи.

Апеляційним судом представнику позивача відповідно до положень ст. 10 ЦПК України роз'яснювалось право надання доказів в обґрунтування заявлених вимог як в частині наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, так і в частині виконання ним трудових обов'язків тренера, але таким правом останній не скористався.

Згідно статей 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами,

Не надано позивачем і доказів щодо виконання ним обов'язків тренера з липня 2011 року по листопад 2012 року, факт виконання обов'язків заперечує і відповідач.

В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на виконання ним в спірний період роботи тренера - викладача за сумісництвом.

Можливість виконання позивачем обов'язків тренера -викладача за сумісництвом узгоджується з довідкою УМВС України в Чернігівській області про те, що ОСОБА_1 є капітаном міліції і перебуває на службі в органах МВС з 26.12.2006 року по теперішній час.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 „Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій" та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу (ст.102-1 КЗпП і ст. 19 Закону України «Про оплату праці»), а виконаний працівником обсяг робіт відображається в документах первинного обліку, при погодинній оплаті праці ведуться табелі обліку використання робочого часу.

В обгрунтування безпідставності заявлених вимог відповідач надав акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі, табелі обліку робочого часу, штатний розклад, в якому відсутнє прізвище позивача.

Виходячи з характеру роботи тренера - викладача, на ньому лежить обов'язок ведення певного переліку документації з питань виконання посадових обовязків, зокрема, плани робот, списки груп, медичні довідки учнів та інше, але за спірний період ним їх не надано.

Не надано позивачем і доказів можливості виконання ним роботи за сумісництвом з врахуванням характеру роботи за основним місцем роботи.

Крім того, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12 листопада 2012 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача, коли він заявляв вимогу про стягнення середнього заробітку, що пов'язував з незаконним відстороненням його від роботи роботодавцем.

Не підтверджено жодним доказом і посилання апелянта про здачу ним необхідної документації керівництву спортивної школи.

За викладених обставин, виходячи з належності і допустимості доказів, суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, а за відсутності документів щодо проведення таких занять на виконання роботи за сумісництвом обгрунтовано не поклав в основу рішення покази свідка ОСОБА_2 щодо проведення ОСОБА_1 занять в орендованому приміщенні СК «Білий Вітер», відмовив в призначенні експертизи.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: