Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а-1870/6310/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/6310/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/6310/12

за позовом Дочірного підприємства «Торговий дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст»

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство «Торговий дім» ТОВ «Науково-виробничого об'єднання «Червоний металіст» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби № 0000212311 від 20.02.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 45572,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.12 р. по справі № 2a-1870/6310/12 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.12 р. по справі № 2a-1870/6310/12 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 42/23-3/36455025 від 06.02.12 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.06.09 р. по 30.09.11 р. (т. 2, а.с. 32-66), в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 45572,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що при проведенні позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ПП ВКФ «Промзварка» за травень 2011 р. (акт Конотопської МДПІ № 468/15-3/36455025 від 19.12.11 р.) було встановлено здійснення позивачем операцій з цим контрагентом на підставі нікчемних правочинів, тобто з порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203, п. 1 та п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, які призвели до завищення податкового кредиту за травень 2011 р. на суму 15986,0 грн. Дана інформація була отримана відповідачем від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (акт № 2744/231-00/33367675 від 19.08.11 р.).

Також порушення позивачем вимог податкового законодавства перевіряючі пов'язують із віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Спецбудмеханіка», стосовно якого у відповідача була інформація, отримана від ДПІ у Печерському районі м. Києва (акт № 932/2304/33057614 від 27.07.11 р.), про те, що господарська діяльність цього підприємства проводилася на підставі нікчемних правочинів (в розумінні ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів), які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Спецбудмеханіка» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України. Тобто відсутній об'єкт оподаткування.

Таким чином, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 04.06.09 р. по 30.09.11 р. встановлено його завищення в сумі 166559,0 грн., в тому числі за червень 2010 р. в сумі 3170,0 грн., за липень 2010 р. в сумі 10786,0 грн., за вересень 2010 р. в сумі 9197,0 грн., за грудень 2010 р. в сумі 24095,0 грн., за січень 2011 р. в сумі 26708,0 грн., за лютий 2011 р. в сумі 7111,0 грн., за березень 2011 р. в сумі 19311,0 грн., за квітень 2011 р. в сумі 50195,0 грн., за травень 2011 р. в сумі 15986,0 грн. Враховуючи те, що актом перевірки № 468/15-3/36455025 від 19.12.11 р. охоплювався період з 01.06.10 р. по 30.04.11 р., а період, що перевірявся плановою виїзноою перевіркою - з 04.06.10 р. по 30.09.11 р., актом позапланової перевірки від 19.12.11 р. не враховано зменшення від'ємного значення ПДВ за травень 2011 р., яке виникло у квітні 2011 р., в сумі 34303 грн., даним актом перевірки донараховано ПДВ за травень в сумі 34303,0 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ПП ВКФ «Промзварка» договір поставки № 10-01 від 10.01.11 р., предметом якого є поставка продукції за номенклатурою, цінами, якістю і строками, передбаченими рахунками, що є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 45, 46). Загальна сума договору складає орієнтовно 300000,0 грн.; покупець здійснює попередню оплату партії комплектуючих шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника; на відвантажену продукцію постачальник передає покупцеві рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну; поставка здійснюється транспортом постачальника (п.п. 2.1, 2.3, 3.4 договору).

Отримання позивачем ТМЦ від ПП ВКФ «Промзварка» підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оплата проведена на підставі платіжних доручень. Перелік вказаних документів наведений в судовому рішенні, копії документів залучені до матеріалів справи і їх наявність у позивача і належне оформлення відповідачем не заперечувалося (т. 1, а.с. 60-68, 81-143).

Одержання товарно-матеріальних цінностей позивачем від ТОВ ВКФ «Промзварка» також підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей на одержання ТМЦ (т. 1, а.с. 69-79). Транспортування товарно-матеріальних цінностей з м. Миколаїв до м. Конотоп здійснювалося службою доставки «Нічний експрес», що підтверджується копіями вантажних декларацій (т.1, а.с. 84, 88, 91, 98, 104, 113, 123, 131). Відображення руху придбаних товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку позивача підтверджується копіями бухгалтерського рахунку 28 (т. 1, а.с. 47-59).

Також судом першої інстанції був досліджений договір № 0102/1 від 01.02.11 р. (т. 1, а.с. 238, 239), укладений позивачем з ТОВ «Спецбудмеханіка», предметом якого є поставка товару, найменування, кількість, ціна якого викладені у специфікаціях до цього договору, які складаються сторонами до кожної окремої поставки та є його невід'ємними частинами; загальна сума договору складається з суми всіх специфікацій; доставка узгодженої партії товару здійснюється на умовах EXW м. Конотоп протягом 3-х календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця про готовність до приймання товару; постачальник зобов'язується надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру або рахунок, податкову накладну, видаткову накладну (п.п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.2 договору).

Отримання позивачем ТМЦ від ТОВ «Спецбудмеханіка» підтверджується видатковими та податковими, оплата поведена на підставі платіжних доручень (т. 1, а.с. 240-149, т. 2, а.с. 2-4, 7-10, 14-16). Одержання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Спецбудмеханіка» також підтверджується журналом реєстрації довіреностей на одержання ТМЦ (т. 2, а.с. 20-24). Транспортування товару з м. Київ до м. Конотоп підтверджується копіями ТТН від 09.02.11 р., 09.03.11 р., 14.03.11 р., 01.04.11 р., 20.04.11 р. (т. 1, а.с. 243, 249, т. 2, а.с. 6, 11, 17).

Наявність у позивача та належне оформлення вказаних документів відповідач не заперечував. Не спростована також подальша реалізація придбаних у ТОВ «Спецбудмеханіка» та ПП ВКФ «Промзварка» ТМЦ.

Як встановлено судом першої інстанції, контрагенти позивача на час укладання договорів та проведенні господарських операцій були належним чином зареєстровані юридичними особами, платниками податків, в т.ч. ПДВ, а тому суд першої інстанції не погодився з висновком відповідача про неправомірність включення позивачем сум ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Спецбудмеханіка» і ПП ВКФ «Промзварка» до податкового кредиту, посилаючись при цьому на положення п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки матеріалами справи підтверджений реальний характер фінансово-господарських операцій та наявність у позивача передбачених законодавством підстав для віднесення сум ПДВ за спірними операціями до складу податкового кредиту.

Наведені обставини стали підставою для задоволення позову.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства пов'язані з висновками інших органів ДПС про нікчемність правочинів, здійснених контрагентами позивача, що обумовили також висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України. Проте ці висновки зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.12 р. по справі № 2a-1870/6310/12 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/6310/12 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/6310/12 за позовом Дочірного підприємства «Торговий дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст» до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська