Постанова

від 12.02.2013 по справі 5002-8/5164-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5002-8/5164-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібКадуха П.В. - довіреність від 11.01.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи підприємця - ОСОБА_5 на постановувід 12.11.2012 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 5002-8/5164-2011 господарського суду АР Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Русь" до Фізичної особи підприємця - ОСОБА_5 треті особи - Сімферопольська міська рада; - Комунальне підприємство "Житлово - експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя" - ОСОБА_6 прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року ТОВ Фірма "Русь" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_5 про:

- зобов'язання ФОП ОСОБА_7 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний" шляхом демонтажу торгівельного обладнання та столів для відвідувачів кафе;

- зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний" шляхом демонтажу торгівельного обладнання та столів для відвідувачів кафе.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 211, 212 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що згідно рішення виконкому Сімферопольської міської ради № 87 від 25.01.2002 р. фірмі "Русь" була надана земельна ділянка площею 0,272 га по АДРЕСА_1 під існуючий мікроринок "Привокзальний", на підставі якого між сторонами 13.08.2002 р. було укладено договір № 3-н-1049 оренди земельної ділянки строком на 14 років, а згідно рішення виконкому № 2122 від 22.10.2004 р. про оформлення права приватної власності на нежитлові будівлі позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тип об'єкту - нежитлові приміщення, мікроринок "Привокзальний".

Крім того, позивач зазначав, що рішенням господарського суду АР Крим від 05.07.20007 р. у справі № 2-29/7553-2007 р. за позовом Сімферопольської міської ради до ТОВ Фірма "Русь" встановлено, що на ринку "Привокзальний" відсутні порушення земельного законодавства.

Проте, відповідачі самовільно зайняли земельну ділянку площею 45 кв.м., яка використовується ними для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці, наданій позивачу в оренду, чим перешкоджають позивачу у використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням.

08.12.2011 р. ТОВ Фірма "Русь" подало до господарського суду заяву від 07.12.2011 № 233 про уточнення позовних вимог, в якій просило суд з урахуванням досягнення з відповідачем ОСОБА_7 домовленості про мирне врегулювання питання зайняття спірної земельної ділянки, а також з огляду на складення відносно ОСОБА_5 акта обстеження спірної земельної ділянки, зобов'язати ОСОБА_5 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, загальною площею 13,44 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний" шляхом демонтажу двох металевих столів для продажу курки - гриль, навісу перед входом у магазин та ганок у магазин (том 1 а.с. 59-60).

У заяві від 08.12.2011 р. відповідно до частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ТОВ Фірма "Русь" відмовилось від позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_7 (том 1 а.с. 65).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_5 просив відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на недоведеність позивачем визначеними законодавством доказами самовільне зайняття земельної ділянки, а також вказуючи, що позивачем ставиться питання про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1, в той час, як відповідач здійснює підприємницьку діяльність в магазині по АДРЕСА_2, який орендує у власника цього приміщення - ОСОБА_6, при цьому, вказаний магазин знаходиться у одноповерховому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2, який перебуває на балансі КП "Житлово - експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя" та не може перебувати в оренді у позивача.

Відповідач також звертав увагу на те, що рішенням господарського суду АР Крим від 05.07.2007 р. у справі № 2-29/7553-07, на яке посилається позивач, встановлено, що АДРЕСА_1 не входить в загальну площу земельної ділянки 0,272 га, яка передана ТОВ Фірма "Русь" в оренду.

У доповненнях до відзиву ОСОБА_5 просив суд провадження у даній справі в частині позовних вимог про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу торгівельного обладнання та столів припинити в порядку пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а також з урахуванням того, що ОСОБА_5 не є належним відповідачем у даному спорі.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.12.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Сімферопольську міську раду, КП "Житлово - експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району міста Сімферополя" та ОСОБА_6.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. провадження у справі в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_7 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний", шляхом демонтажу торгівельного обладнання та столів, припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України , з огляду на подання позивачем заяви про відмову від позову в частині вимог до ФОП ОСОБА_7 (том 2 а.с. 88-91).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. провадження у справі в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний", шляхом демонтажу двох металевих столів, припинено на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України , встановивши, що з наданої позивачем фотокартки вбачається, що відповідачем зі спірної земельної ділянки було прибрано два металевих столи (том 2 а.с. 92-95).

Рішенням господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. (судді: Чумаченко С.А., Шкуро В.М., Ейвазова А.Р.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу навісу перед входом у магазин та ганку у магазин не підлягають задоволенню, оскільки ФОП ОСОБА_5 є орендарем приміщення на підставі договору оренди від 01.06.2011 р. з власником приміщення - ОСОБА_6, при цьому, позивач не погодився на зміну відповідача ФОП ОСОБА_5 на ОСОБА_6, а доказів на підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_5 здійснив добудову до орендованого приміщення у вигляді навісу та ганку, позивачем не надано.

За апеляційною скаргою ТОВ Фірма "Русь" Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Латинін О.А., Градова О.Г., Маслова З.Д.) переглянувши рішення господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.11.2012 р. скасував його частково, а саме в частині відмови у позові про зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу навісу перед входом у магазин. Прийняв у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив, зобов'язав ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 13,44 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний" шляхом демонтажу навісу перед входом у магазин.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо демонтажу ганку вказав, зокрема, на недоведеність знаходження вказаного ганку на спірній земельній ділянці, при цьому, вказавши на обґрунтованість вимог про демонтаж навісу, дійшовши висновку, що навіс, може монтуватись незалежно від волі орендодавця, є невід'ємною частиною споруди додаткового обладнаного торгівельного місця, де здійснював діяльність відповідач, який був зроблений останнім для своєї підприємницької діяльності на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача.

ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судам апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права.

Скаржник звертає увагу на залишення апеляційним судом поза увагою відсутність належних доказів здійснення добудови навісу відповідачем та доводів відповідача та третьої особи стосовно того, що на момент передачі в оренду ФОП ОСОБА_5 нежитлового приміщення, магазин був обладнаний ганком і навісом, що також підтверджується письмовими поясненнями власника нежитлового приміщення ОСОБА_6, наданими до суду апеляційної інстанції.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що згідно висновку експертизи від 28.05.2012 р. № 324, на який посилається суд, навіс перед входом в магазин частково розміщений на земельній ділянці площею 6,8 кв.м., орендарем якої є ТОВ Фірма "Русь", в той час як судом апеляційної інстанції прийнято рішення про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 13,44 кв.м.

Скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що навіс перед входом в магазин по АДРЕСА_2 є невід'ємною частиною торгового місця, на якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_5, а не конструктивним елементом нежитлового приміщення, власником якого є ОСОБА_6, висновки стосовно того, що спірний навіс споруджений саме відповідачем, а не власником орендованого останнім приміщення, а також висновки суду щодо самовільного зайняття саме відповідачем земельної ділянки площею 13,44 кв.м.

ОСОБА_6 у відзиві на касаційну скаргу просила її задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. залишити в силі вказуючи на те, що на момент прийняття магазину в експлуатацію він був обладнаний ганком та навісом, будівництво яких здійснено ОСОБА_6 за власний рахунок, а на підставі рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 25.05.2012 р. № 1308 оформлено свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення № 15 (магазин) по АДРЕСА_2.

При цьому, ОСОБА_6 вказувала, що ОСОБА_5 здійснює у магазині торгову діяльність на підставі дозволу на право розміщення об'єктів торгівлі № 469 та на підставі укладеного з ОСОБА_6 договору оренди приміщення від 01.06.2011 р., умовами якого не передбачено право орендаря на здійснення будівельних робіт чи переобладнання.

Третя особа звертає увагу на те, що будь -які будівельні роботи ОСОБА_5 як в приміщенні магазину, так і роботи щодо обладнання ганку та навісу не здійснювались, про що було повідомлено суд апеляційної інстанції у письмових поясненнях від 08.08.2012 р. на виконання ухвали від 02.08.2012 р., а рішення апеляційного суду впливає на право власності ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення судами, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, рішенням виконавського комітету Сімферопольської міської ради № 87 від 25.01.2002 року фірмі "Русь" (правонаступником якої є ТОВ Фірма "Русь") у довгострокове користування на умовах оренди строком на 14 років надана земельна ділянка площею ділянка 0,272 га по АДРЕСА_1 під діючий мікроринок "Привокзальний"

13.08.2002 року між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Фірмою "Русь" було укладено договір оренди земельної ділянки № 3-н-1049 терміном на 14 років. Цільове призначення - розміщення мікроринку "Привокзальний", який нотаріально посвідчений та зареєстрований під реєстровим № З-Н-1049, факт державної реєстрації договору засвідчений Комітетом з управління земельними ресурсами міської ради 23 серпня 2002 року за № 286.

28.10.2004 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради видано ТОВ Фірма "Русь" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Сімферопольському МБРТІ, на підставі свідоцтва про право власності і рішення № 2122 від 22.10.2004 року виконкому Сімферопольської міської ради.

Судом апеляційної інстанції також було зазначено, що рішенням господарського суду АР Крим від 05.07.2007 року у справі № 2-29/7553-2007 за позовом Сімферопольської міської ради до ТОВ Фірма "Русь" встановлено, що на ринку "Привокзальний" відсутні порушення земельного законодавства. Діяльність ринку здійснюється в межах договору оренди земельної ділянки.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 здійснює торгівельну діяльність у магазині по АДРЕСА_2, який орендує на підставі договору оренди від 01.06.2011 року у власника ОСОБА_6 (том 1 арк.с. 104).

Вказане приміщення належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 24.08.1998 року.

Згідно з рішенням Залізничної районної ради від 14.12.1999 року № 338 та акта приймання в експлуатацію будівель у домоволодінні фонду приватної власності від 07.05.1999 року, квартира по АДРЕСА_2, що реконструйована у магазин, прийнята в експлуатацію.

Судом апеляційної інстанції було встановлено також, що ТОВ Фірма "Русь" 11.08.2011 року скерувало на адресу ФОП ОСОБА_5 лист з повідомленням про звільнення незаконно займаної земельної ділянки, шляхом демонтажу обладнання та столів для відвідувачів кафе, оскільки відповідач незаконно займає земельну ділянку для здійснення своєї підприємницької діяльності, тим самим перешкоджає позивачу використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням (том1 арк.с. 52), у відповідь на яке відповідач повідомив, що зазначена територія є прибудинковою та не відноситься до земельної ділянки позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі (з урахуванням заяви позивача від 07.12.2011 р. том 1 а.с. 59-60 та ухвал господарського суду від 26.06.2012 р.) є вимога ТОВ Фірма "Русь" про зобов'язання ОСОБА_5 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, загальною площею 13,44 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний" шляхом демонтажу, зокрема, навісу перед входом у магазин та ганку у магазин.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 212 вказаного Кодексу встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" , у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 здійснює торгівельну діяльність у магазині по АДРЕСА_2, який орендує на підставі договору оренди від 01.06.2011 року у власника ОСОБА_6 (том 1 арк.с. 104).

Вказане приміщення магазину належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 24.08.1998 року (том 1 арк.с. 74).

У відповідності з рішенням Залізничної районної ради від 14.12.1999 року № 338 та Актом приймання в експлуатацію будівель у домоволодінні фонду приватної власності від 07.05.1999 року, квартира по АДРЕСА_2, що реконструйована у магазин прийнята в експлуатацію (том 1 а.с. 72-73).

Судом першої інстанції під час розгляду справи також було встановлено, що магазин, розташований в одноповерховому багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2, який знаходиться на балансі КП ЖЕО Железнодорожнього району м. Сімферополя.

На підставі договору про участь у сумісному утриманні та ремонті будівель та прилеглих територій № 4.2, КП ЖЕО Железнодорожнього району м. Сімферополя здійснює обслуговування та ремонт житлового будинку та утримання прилеглої території, а власник магазину - ОСОБА_6 приймає участь у витратах по виконанню вказаних робіт пропорційно займаній площі.

Згідно рішення виконавчого комітету Желєзнодорожньої районної ради м. Сімферополя від 09.08.2011 р. № 23 за КП ЖЕО Железнодорожнього району м. Сімферополя закріплені території, що прилягають до будинків комунальної власності для здійснення санітарного обслуговування та благоустрою згідно додатку, зокрема, по АДРЕСА_2 закріплена прибудинкова територія площею 120 кв.м.

Висновком судової будівельно - технічної експертизи № 324 від 28.05.2012 р. було підтверджено, що навіс та сходи, які прилеглі до магазину по АДРЕСА_2 частково на площі 6,8 кв.м. розташовані на земельній ділянці, переданій ТОВ Фірма "Русь" в оренду.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Фірма "Русь" про зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 13,44 кв.м., по АДРЕСА_1, ринок "Привокзальний" шляхом демонтажу навісу та ганку не підлягають задоволенню, оскільки ФОП ОСОБА_5 є орендарем приміщення на підставі договору оренди від 01.06.2011 р., укладеного з власником цього приміщення - ОСОБА_6, а відтак є неможливим зобов'язання особи, яка не є власником майна демонтувати його.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 21 вказаного Кодексу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем особа - яка повинна виконати зобов'язання та є учасником спірного матеріального правовідношення. Тобто, відповідач має бути такою особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Тобто, приписами чинного процесуального законодавства визначено, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача , яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції було зазначено, що у судовому засіданні представник позивача наполягав на розгляді позовних вимог саме до ФОП ОСОБА_5, який, як встановлено судом є орендарем приміщення магазину згідно договору від 01.06.2011 р., при цьому, як встановлено судом позивачем під час розгляду справи не було підтверджено факт здійснення добудови навісу та ганку саме орендарем - ФОП ОСОБА_5

З матеріалів справи та змісту судового рішення вбачається, що ТОВ Фірма "Русь" не погодилось на заміну відповідача - ФОП ОСОБА_5, як орендаря приміщення, на належного відповідача - ОСОБА_6, як власника цього приміщення - магазину, навіс та ганок до якого просить демонтувати позивач.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції в порушення статей 104, 105 Господарського процесуального кодексу України на вказані приписи законодавства та обставини не звернув уваги, дійшовши висновку, що позивач в порядку статті 212 Земельного кодексу України може вимагати від особи, яка розмістила своє майно на його ділянці без достатніх правових підстав, звільнення цієї земельної ділянки від споруд, зведених відповідачем в результаті здійснення ним підприємницької діяльності, при цьому, залишивши поза увагою пояснення, надані на виконання ухвали апеляційного суду, ОСОБА_6 стосовно того, що на момент передачі ФОП ОСОБА_5 приміщення магазину згідно договору оренди від 01.06.2011 р. магазин був облаштований ганком та навісом з введенням цих облаштувань в експлуатацію у встановленому законом порядку, як й залишені поза увагою пояснення відповідача щодо приналежності спірних навісу та ганку ОСОБА_6

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Проте, скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою приписи законодавства та не спростовано висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Севастопольського апеляційного господарського суду піддягає скасуванню, а рішення - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111 9 , 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. у справі № 5002-8/5164-2011 скасувати, рішення господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач