Постанова

від 06.12.2011 по справі 2а-4885/11/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2011 р. (11:10) Справа №2а-4885/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Іванової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

позивач - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.04.2011 року № 0003801701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ через встановлення взаємовідносин з контрагентами. Позивач зазначив, що встановлені відповідачем обставини не свідчать про порушення ним встановленого чинним законодавством порядку формування податкового кредиту, а тому податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надані письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 97-100).

Проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 07.07.2005 року Виконавчим комітетом Сімферопльської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3, виписка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 9, 58-60).

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим з 26.07.2005 року за № 15841, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.07.2005 року № 16517 (т. 1 а.с. 12).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 51720793 (т. 1 а.с. 11).

З 08.04.2011 року по 11.04.2011 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу від 08.04.2012 року № 1153 (т. 1 а.с. 79) проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ «Люстдорф», ДП «Лакталіс-Україна», ТОВ «Атлантіс», ТОВ «ПТК Шабо», ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна», ПА ТОВ «Пиво - Безалкогольний комбінат «Славутич», ТОВ «Алеф - Виналь - Крим» та достовірності формування податкового кредиту і податкового зобов'язання за січень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 11.04.2011 року № 4047/17-1/НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 15-37).

Перевіркою встановлені порушення ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ФОП ОСОБА_1 із зазначеними в акті перевірки постачальниками правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Викладене свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_1 адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.7 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у січні 2011 року в сумі 245980,00 грн. Дані, відображені в декларації з податку на додану вартість про обсяги придбання, показники податкового кредиту за період, що перевірявся не є дійсними в зазначеній частині (заниження ПДВ у січні 2011 року в сумі 245980,00 грн.).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.04.2011 року № 0003801701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 307475,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 245980,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 61495,00 грн. (т. 1 а.с. 13).

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятих рішень суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення їх результатів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Згідно з актом перевірки відповідача встановлено, що позивач в січні 2011 року фактично придбав ТМЦ у наступних контрагентів: фірма «Люстдорф» у формі ТОВ на загальну суму 1381277,16 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн., ДП «Лакталіс-України» на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ 212500,31 грн., ТОВ «Атлантіс» на загальну суму 750252,6грн., у т.ч. ПДВ 125042,1 грн., ТОВ «ПТК Шабо» на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ 142819,48 грн., ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна» на загальну суму 851515,26 грн., у т.ч. ПДВ 141919,21 грн., ПА ТОВ «Пиво-Безалкогольний комбінат Славутич» на загальну суму 3221304,54 грн., у т.ч. ПДВ 536884,09 грн., ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» на загальну суму 466484,76 грн., у т.ч. ПДВ 77747,46 грн.

У січні 2011 р. ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ від Фірма «Люстдорф» (Вінницька область, Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Коцюбинського, ЄДРПОУ - 23063575, і.п.н. - 230635702062) на загальну суму 1381277,16 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн. В свою чергу по ланцюгу придбання встановлено, що Фірма «Люстдорф» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Самшид», стан «8» (ЄДРПОУ - 36586694) з придбання ТМЦ на суму 14658,34 грн., у т.ч. ПДВ 2931,67 грн., яке формує податковий кредит за рахунок здійснення операцій із ПП «АБВ-Груп», стан «8» та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К». ПП «АБВ-Груп» та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К» не звітують та не мають певних адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Таким чином, відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що всі операції купівлі-продажу по ланцюгу придбання ПП «АБВ-Груп» та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К» (1 ланка) - ТОВ «Самшид» (2 ланка) - Фірма «Люстдорф» (3 ланка) - ФОП ОСОБА_1 (4 ланка) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Щодо вказаних висновків відповідача, суд зазначає наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та Фірмою ТОВ «Люстдорф» (Продавець) укладений договір поставки № 5 від 13.04.2009 р., відповідно до якого Продавець зобовязується передати, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.8 Цього Договору поставка товару здійснюється транспортом Продавця, а за погодженням сторін - транспортом Покупця. Додатковою угодою № 2 від 13.12.2010 р. продовжено строк дії вказаного договору поставки до 31.12.2011 р. (т. 4 а.с. 9-16).

На виконання вказаногодоговору ТОВ «Люстдорф» продало ФОП ОСОБА_1 продукції в асортименті та кількості вказаних у видаткових накладних на отримання товару на загальну суму 1381277,16 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн. (т. 4 а.с. 20,22,24-25,27-28,30,32,35,37,39,41,43,45,47,49,51,53,55,58-73).

Транспортування придбаного позивачем товару від Продавця підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними, підписаними та скріпленими печатками вантажовідпраника та вантажоодержувача, як того вимагає чинне законодавство. Більше того, уповноваженими представниками сторін та перевізника складалися певні акти списання та накладні на повернення товару продавцю, у звязку із їх браком чи боєм під час транспортування (т. 4 а.с. 21,23,26,29,31,33-34,36,38,40,42,44,46,48,50,52,54,56).

За отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця 1139795,58 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку.

Фірмою ТОВ «Люстдорф» на адресу позивача надані податкові накладні з розрахуками коригування кількісних та вартісних показників до них на загальну суму 1381277,16 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн.(т. 4 а.с. 74-125).

Отже, ТОВ «Люстдорф» продало, а ФОП ОСОБА_1 купив товар на загальну суму 1381277,16 грн., у т.ч. ПДВ - 189965,93 грн.

Відповідно до акту переверки встановлено, що у січні 2011 р. ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ від ДП «Лакталіс-Україна» (м. Київ, вул. Мельникова, 6.12, ЄДРПОУ - 25593656, і.п.н. - 255936526595) на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ - 212500,31 грн. В свою чергу по ланцюгу придбання встановлено, що ДП «Лакталіс-Україна» мало фінансово-господарські відносини із ТОВ «Самшид», стан «8» (ЄДРПОУ - 36586694) з придбання ТМЦ на суму 15120,00 грн., у т.ч. ПДВ 2520,00 грн., яке формує податковий кредит за рахунок здійснення операцій із ПП «АБВ-Груп», стан «8» та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К», ПП «АБВ-Груп» та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К» не звітують та не мають певних адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Таким чином, відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що усі операції купівлі-продажу по ланцюгу придбання ПП «АБВ-Груп» та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К» (1 ланка) - ТОВ «Самшид» (2 ланка) - ДП «Лакталіс-Україна» (3 ланка) - ФОП ОСОБА_1 (4 ланка) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Щодо вказаних висновків відповідача, суд зазначає наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір дистрибьюції № 63/09Д від 22.12.2008 р. з ДП «Лакталіс-Україна» (Продавець), відповідно до умов якого передбачено, що Продавець зобовязаний передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобовязаний прийняти та оплатити продукцію, зазначену в товарно-транспортних накладних. Додатковою угодою № 4 від 13.12.2010 р. продовжено строк дії вказаного договору поставки до 31.12.2011 р.(т. 2 а.с. 206-216).

На виконання вказаного договору ДП «Лакталіс-Україна» продало ФОП ОСОБА_1 продукцію в асортименті та кількості вказаній у товарно-транспортних накладних на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ - 212500,31 грн.

Транспортування придбаного позивачем товару від Продавця підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними, підписаними та скріпленими печатками вантажовідпраника та вантажоодержувача, як того вимагає чинне законодавство. Більше того, уповноваженими представниками сторін складалися певні акти недопоставки та накладні на повернення товару продавцю, у звязку з їх браком чи боєм під час транспортування (т. 3 а.с. 117-229).

За отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця 1282000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 213666,66 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку.

ДП «Лакталіс-Україна» надані позивачу податкові накладні з розрахуками коригування кількісних та вартісних показників до них на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ - 212500,31 грн.(т. 2 а.с. 221-250, т. 3 а.с. 1-116).

Отже, ДП «Лакталіс-Україна» продало, а ФОП ОСОБА_1 купив товар на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ - 212500,31 грн.

Згідно з актом перевірки встановлено, що у січні 2011 р. ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ від ТОВ «Атлантіс» (Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, б.1, ЄДРПОУ - 30012937, і.п.н.- 300129304125) на загальну суму 750252,6 грн., у т.ч. ПДВ - 125042,1 грн. В свою чергу по ланцюгу придбання встановлено, що ТОВ «Атлантіс» мало фінансово-господарські відносини з ПАТ з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз», стан «4» (ЄДРПОУ - 03340920) з придбання ТМЦ на суму 148131,54 грн., у т.ч. ПДВ- 24688,59 грн.

Згідно даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ПАТ з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» (ЄДРПОУ 33340920) має стан платника «4» - порушено провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, відповідно до фактів, виявлених у ході проведення перевірки встановлено, що всі операції купівлі-продажу по ланцюгу придбання ПАТ з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» (ЄДРПОУ - 03340920) (1 ланка) - ТОВ «Атлантіс» (ЄДРПОУ - 30012937) (2 панка) - ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. - НОМЕР_2) (3 ланка) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Щодо вказаних висновків відповідача, суд зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_1 (Дистрибьютор) за договором № 23 від 22.02.2010 р. придбавалася в ТОВ «Атлантіс» (Продавець) продукція, яка в силу п. 3.2 цього договору поставляється на склад Дистрибьютора перевізником, з яким Продавець укладає договір перевізки за свій рахунок (т. 4 а.с. 126-133).

Відповідно до п. 7.1 Договір діє 1 рік та два місяці з моменту його підписання.

На виконання вказаного договру ТОВ «Атлантіс» продало ФОП ОСОБА_1 продукції в асортименті та кількості, вказаних у видаткових накладних на отримання товару на загальну суму 750252,6 грн., у т.ч. ПДВ - 125042,1 грн. (т. 4 а.с. 155,158-159,162-163,166,168,171,174,177-178,180,183-184,187,190,193).

Транспортування придбаного позивачем товару від Продавця підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними, підписаними та скріпленими печатками вантажовідпраника та вантажоодержувача, як того вимагає чинне законодавство (т. 4 а.с. 156-157,160-161,164-165,167,169-170,172-173,175-176,179,181-182,185-186,188-189,191-192,194-195).

За отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця 615285,9 грн., у т.ч. ПДВ - 102547,65 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку.

ТОВ «Атлантіс» на адресу позивача надані податкові накладні на загальну суму 750252,6 грн., у т.ч. ПДВ - 125042,1 грн. (т. 4 а.с. 137-154).

Отже, ТОВ «Атлантіс» продало, а ФОП ОСОБА_1 купив товару на загальну суму 750252,6 грн., у т.ч. ПДВ - 125042,1 грн.

Згідно з актом перевірки встановлено, що в січні 2011 р. ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ від ТОВ «ПТК Шабо» (Одеська область, м. Шабо, вул. Дзержинського, 10, ЄДРПОУ - 32751876, і.п.н. - 237518715122) на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн. В свою чергу по ланцюгу придбання встановлено, що ТОВ «ПТК Шабо» мало фінансово-господарські відносини із ТОВ «Літус і К», стан; «8» (ЄДРПОУ - 34815391) зпридбання ТМЦ на суму 291255,78 грн., у т.ч. ПДВ 48542,63 грн., та ПП «Тавріяагроойл-Плюс», стан «8» (ЄДРПОУ - 37050921,) з придбання ТМЦ на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000 грн. ТОВ «Літус і К» формує податковий кредит за рахунок здійснення операцій із ТОВ «Укрвторметагро», стан «32» (ЄДРПОУ - 33016850), що не звітують та не мають певних адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Таким чином, відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що усі операції купівлі-продажу по ланцюгу придбання ТОВ «Укрвторметагро» (ЄДРПОУ - 33016850) (1 ланка) - ТОВ «Літус і К» (ЄДРПОУ - 34815391) та ПП «Тавріяагроойл-Плюс» (ЄДРПОУ -37050921) (2 ланка) - ТОВ «ПТК Шабо» (ЄДРПОУ - 32751876) (3 ланка) - ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. - НОМЕР_2) (4 ланка) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Щодо вказаних висновків відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з договором поставки № 10/12/09 від 10.12.2009 р. ФЛП ОСОБА_1 придбав алкогольну продукцію у ТОВ «ПТК Шабо» в асортименті та кількості, вказаних у видаткових накладних на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн. (т. 1 а.с. 108-112).

Поставка алкогольної продукції підтверджується товарно-транспортними накладними, виставленими ТОВ «ПТК Шабо» рахунками на оплату продукції, виписками з рахунків по сплаті на на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн. (т. 1 а.с. 130-131,134-135,138-139,141-142,146-147,149-150,152-153).

Також позивачем отримані від ТОВ «ПТК Шабо» податкові накладні на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн., на підставі яких позивачем сформований податковий кредит з ПДВ в сумі 142819,48 грн. (т. 1 а.с. 116-127).

Виконання умов вказаного договору також підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с.128,132,136,140,144,148,151).

Отже, ТОВ «ПТК Шабо» продало, а ФОП ОСОБА_1 купив товару на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн.

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено, що в січні 2011 р. ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ від ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна» (ЄДРПОУ - 003777457) на загальну суму 851515,23 грн., у т.ч. ПДВ - 141919,19 грн. В свою чергу по ланцюгу придбання встановлено, що ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна» (ЄДРПОУ - 003777457) мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «НВП Агенство маркетингових досліджень АМІ», стан «4» (ЄДРПОУ - 13539835) з придбання ТМЦ на суму 20718,0грн., у т.ч. ПДВ - 3453,0 грн.

Згідно даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «НВП Агенство маркетингових досліджень АМІ» (ЄДРПОУ -13539835) має стан платника «4» - порушено провадження у справі про банкрутство. Операції у зазначених обсягах свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що усі операції купівлі-продажу по ланцюгу придбання ТОВ «НВП Агенство маркетингових досліджень АМІ» (ЄДРПОУ - 13539835) (1 ланка) - ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна» (ЄДРПОУ -003777457) (2 ланка) - ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. - НОМЕР_2) (3 ланка) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Щодо вказаних висновків відповідача, суд зазначає наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 (Дистрибьютор) та ЗАТ «Сармат» (Компанія) (з 17.12.2010 р. назва ЗАТ «Сармат» змінено на ПАТ «Міллер Брендз Україна») укладений договір дистрибьюції № Д-45/2010 від 22.03.2010 р., відповідно до якого Компанія поставляє Дистрибьютору пиво в скляних бутилках, ПЄТ-бутілках, баках і КЕГах, а Дистрибьютор приймає, сплачує та реалізовує її через оптово-роздрібну торгову мережу (т. 1 а.с. 154-162).

На виконання вказаного договору протягом січня 2011 р. ПАТ «Міллер Брендз Україна» поставило, а позивач прийняв для реалізації продукцію та сплатив її вартість на загальну суму 851515,23 грн., у т.ч. ПДВ - 141919,19 грн., про що свідчать надані позивачем видаткові накладні та виписки з розрахункового рахунку (т.1 а.с. 189-211).

Також позивачу надані податкові накладні на загальну суму 851515,23 грн., у т.ч. ПДВ - 141919,19 грн., що стало підставою для включення у січні 2011 р. до податкового кредиту з ПДВ суми в розмірі 141919,19 грн. (т. 1 а.с. 167-188).

Таким чином, ПАТ «Міллер Брендз Україна» поставило, а ФОП ОСОБА_1 прийняв товар та сплатив його вартість у вказаній сумі.

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено, що в січні 2011 р. ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ від ПА ТОВ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (ЄДРПОУ - 00377511) на загальну суму 3221304,54 грн., у т.ч. ПДВ - 536884,09 грн. В свою чергу по ланцюгу придбання встановлено, що ПА ТОВ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» мало фінансово-господарські відносини із ТОВ «Самшид», стан «8» ( ЄДРПОУ - 36586694) з придбання ТМЦ на суму 15584,7 грн., у т.ч.ПДВ - 2597,45 грн. та ТОВ «Інженерний виробничо-технічний центр Техно-Сервіс», стан «8» (ЄДРПОУ - 31628446) з придбання ТМЦ на суму 34800,0 грн., у т.ч. ПДВ - 5800,0 грн. ТОВ «Самшид» формує податковий кредит за рахунок здійснення операцій із ПП «АБВ-Груп», стан «8» (ЄДРПОУ -35274373) на загальну суму 2646107,51 грн., у т.ч. ПДВ - 529221,5 грн. та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К», стан «8» (ЄДРПОУ 37059327) на загальну суму 24015,51 грн., у т.ч. ПДВ - 4803,1 грн.

ПП «АБВ-Груп» та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К» не звітують та не мають певних адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Таким чином, відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що усі операції купівлі-продажу по ланцюгу придбання ПП «АБВ-Груп» (ЄДРПОУ - 35274373) та ТОВ «Черкаський Рибкомбінат-К» (ЄДРПОУ - 37059327) (1 ланка) - ТОВ «Самшид» (ЄДРПОУ - 36586694) та ТОВ «Інженерний виробничо-технічний центр Техно-Сервіс» (ЄДРПОУ - 31628446) (2 панка) - ПА ТОВ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (ЄДРПОУ - 00377511) (3 ланка) - ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. - НОМЕР_2) (4 ланка) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Щодо вказаних висновків відповідача, суд зазначає наступне.

Між тим, ФО-П ОСОБА_1 уклав договір поставки № 17009/11 від 03.12.2010 р. з ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич». Відповідно до умов цього договору вартість та асортимент продукції зазначається в рахунках-накладних, що виписується Продавцем на підставі заявки Покупця (т. 1 а.с. 212-220).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачу податковими накладними на загальну суму 3221304,54 грн., у т.ч. ПДВ - 536884,09 грн. (т. 1 а.с. 225-250, т. 2 а.с. 1-57).

Згідно договору на підставі поданих позивачем заявок ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» поставив, а ФОП ОСОБА_1 за рахунками-накладними прийняв та сплатив 3221304,54 грн., у т.ч. ПДВ - 536884,09 грн. (т. 2 а.с. 58-140).

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено, що в січні 2011 р. ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ від ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» на загальну суму 466484,76 грн., у т.ч. ПДВ - 77747,46 грн. Всвою чергу по ланцюгу придбання встановлено, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» мало фінансово - господарські відносини з ТОВ «Техно-2010», стан «8» з придбання ТМЦ на суму 926682,18 грн., у т.ч. ПДВ - 154447,03 грн.

Згідно даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Техно-2010» має стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Відповідно до даних податкової звітності ТОВ «Техно-2010» не має трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актівів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що всі операції купівлі - продажу по ланцюгу придбання ТОВ «Техно-2010» (1 ланка) - ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (2 ланка) - ФОП ОСОБА_1 (3 ланка) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

Щодо вказаних висновків відповідача, суд зазначає наступне.

22.02.2010 року між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір № 23 (т. 2 а.с. 141-148).

Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується передати в період представництва продукцію у власність дистриб'ютору, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти вказану продукцію та сплатити за неї визначену цим договором грошову суму.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачу податковими накладними на загальну суму 466484,16 грн., у т.ч. ПДВ - 77747,46 грн. (т. 2 а.с. 152-166).

Виконання умов вказаного договору також підтверджується видатковими накладними (т. 2 а.с. 167,170,173,176,179-180,183,186,189,192-193,196,199,202-203).

Транспортування придбаного позивачем товару від Продавця підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними, підписаними та скріпленими печатками вантажовідпраника та вантажоодержувача, як того вимагає чинне законодавство (т. 2 а.с. 168-169, 171-172, 174-175, 177-178, 181-182,184-185,187-188,190-191,194-195,197-198,200-201,204-205).

Враховуючи викладене судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів за договорами з фірмою «Люстдорф» у формі ТОВ, ДП «Лакталіс-України», ТОВ «Атлантіс», ТОВ «ПТК Шабо», ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна», ПА ТОВ «Пиво-Безалкогольний комбінат Славутич», ТОВ «Алеф-Виналь-Крим».

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ФОП ОСОБА_1 із зазначеними в акті перевірки постачальниками правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, свідоцтво платника податку на додану вартість, на час здійснення торгової операції з поставки товарів, у обох сторін є дійсним, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірний правочин, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 22.04.2011 року № 0003801701 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 22.04.2011 року № 0003801701.

3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.