Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-4885/11/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-4885/11/0170/24

16.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 06.12.11 у справі № 2а-4885/11/0170/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.04.2011 року № 0003801701.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.11 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.04.2011 року № 0003801701.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2011 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08.04.2011 року по 11.04.2011 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу від 08.04.2012 року № 1153 проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ «Люстдорф», ДП «Лакталіс-Україна», ТОВ «Атлантіс», ТОВ «ПТК Шабо», ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна», ПА ТОВ «Пиво - Безалкогольний комбінат «Славутич», ТОВ «Алеф - Виналь - Крим» та достовірності формування податкового кредиту і податкового зобов'язання за січень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 11.04.2011 року № 4047/17-1/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлені порушення ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ФОП ОСОБА_3 із зазначеними в акті перевірки контрагентами правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності, такі угоди носять фіктивний характер і порушують п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.7 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у січні 2011 року в сумі 245980,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.04.2011 року № 0003801701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 307475,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 245980,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 61495,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ через встановлення взаємовідносин з контрагентами та як наслідок безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та Фірмою ТОВ «Люстдорф» (Продавець) укладений договір поставки № 5 від 13.04.2009 р., відповідно до якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.8 Цього Договору поставка товару здійснюється транспортом Продавця, а за погодженням сторін - транспортом Покупця. Додатковою угодою № 2 від 13.12.2010 р. продовжено строк дії вказаного договору поставки до 31.12.2011 р..

На виконання вказаного договору ТОВ «Люстдорф» продало ФОП ОСОБА_3 продукції в асортименті та кількості вказаних у видаткових накладних на отримання товару на загальну суму 1381277,16 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн.

Факт транспортування товару від Продавця підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними, оформленими належним чином. Більше того, уповноваженими представниками сторін та перевізника складалися певні акти списання та накладні на повернення товару продавцю, у зв'язку із їх браком чи боєм під час транспортування.

За отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця 1139795,58 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку.

Фірмою ТОВ «Люстдорф» на адресу позивача надані податкові накладні з розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до них на загальну суму 1381277,16 грн., у т.ч. ПДВ - 230212,86 грн.

За таких обставин слід визнати, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Люстдорф» мають реальний характер, а господарські операції були товарними, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Апеліяційним розглядом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладений договір дистрибьюції № 63/09Д від 22.12.2008 р. з ДП «Лакталіс-Україна» (Продавець), відповідно до умов якого передбачено, що Продавець зобовязаний передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобовязаний прийняти та оплатити продукцію, зазначену в товарно-транспортних накладних. Додатковою угодою № 4 від 13.12.2010 р. продовжено строк дії вказаного договору поставки до 31.12.2011 р.(т. 2 а.с. 206-216).

На виконання вказаного договору ДП «Лакталіс-Україна» продало ФОП ОСОБА_3 продукцію в асортименті та кількості вказаній у товарно-транспортних накладних на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ - 212500,31 грн.

Транспортування придбаного позивачем товару від Продавця підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними. Також представниками сторін складалися акти недопоставки та накладні на повернення товару продавцю, у зв'язку з їх браком чи боєм під час транспортування.

За отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця 1282000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 213666,66 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку.

ДП «Лакталіс-Україна» надані позивачу податкові накладні з розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до них на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ - 212500,31 грн.

Отже, ДП «Лакталіс-Україна» продало, а ФОП ОСОБА_3 купив товар на загальну суму 1275001,86 грн., у т.ч. ПДВ - 212500,31 грн., реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Колегією суддів встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (Дистрибьютор) за договором № 23 від 22.02.2010 р. придбавалася в ТОВ «Атлантіс» (Продавець) продукція, яка в силу п. 3.2 цього договору поставляється на склад Дистрибьютора перевізником, з яким Продавець укладає договір перевізки за свій рахунок.

На виконання вказаного договору ТОВ «Атлантіс» продало ФОП ОСОБА_3 продукції в асортименті та кількості, вказаних у видаткових накладних на отримання товару на загальну суму 750252,6 грн., у т.ч. ПДВ - 125042,1 грн.

Факт отримання позивачем товару за цим договором підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними, за отриманий товар позивач перерахував контрагенту кошти, про що свідчить виписки з розрахункового рахунку продавця 615285,9 грн., у т.ч. ПДВ - 102547,65 грн.

ТОВ «Атлантіс» на адресу позивача надані податкові накладні на загальну суму 750252,6 грн., у т.ч. ПДВ - 125042,1 грн., оформлені належним чином.

За договором поставки № 10/12/09 від 10.12.2009 р. ФЛП ОСОБА_3 придбав алкогольну продукцію у ТОВ «ПТК Шабо» в асортименті та кількості, вказаних у видаткових накладних на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн.

Поставка алкогольної продукції підтверджується товарно-транспортними накладними, виставленими ТОВ «ПТК Шабо» рахунками на оплату продукції, виписками з рахунків по сплаті на на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн.

Також позивачем отримані від ТОВ «ПТК Шабо» податкові накладні на загальну суму 856916,88 грн., у т.ч. ПДВ - 142819,48 грн., на підставі яких позивачем сформований податковий кредит з ПДВ в сумі 142819,48 грн.

Виконання умов вказаного договору також підтверджується видатковими накладними.

Отже, правовідносини мали реальний характер, а господарські операції є товарними. Також, між ФОП ОСОБА_3 (Дистрибьютор) та ЗАТ «Сармат» (Компанія) (з 17.12.2010 р. назва ЗАТ «Сармат» змінено на ПАТ «Міллер Брендз Україна») укладений договір дистрибьюції № Д-45/2010 від 22.03.2010 р., відповідно до якого Компанія поставляє Дистрибьютору пиво в скляних бутилках, ПЄТ-бутілках, баках і КЕГах, а Дистрибьютор приймає, сплачує та реалізовує її через оптово-роздрібну торгову мережу.

Виконання вказаного договору підтверджуються наданими позивачем видатковими накладними та виписками з розрахункового рахунку.

Також позивачу надані податкові накладні на загальну суму 851515,23 грн., у т.ч. ПДВ - 141919,19 грн., що стало підставою для включення у січні 2011 р. до податкового кредиту з ПДВ суми в розмірі 141919,19 грн.

Реальність правовідносин та проведення господарських операції підтверджується первинним бухгалтерськими документами.

Колегією суддів встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 уклав договір поставки № 17009/11 від 03.12.2010 р. з ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич». Відповідно до умов цього договору вартість та асортимент продукції зазначається в рахунках-накладних, що виписується Продавцем на підставі заявки Покупця.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачу податковими накладними на загальну суму 3221304,54 грн., у т.ч. ПДВ - 536884,09 грн. Згідно договору на підставі поданих позивачем заявок ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» поставив, а ФОП ОСОБА_3 за рахунками-накладними прийняв та сплатив 3221304,54 грн., у т.ч. ПДВ - 536884,09 грн.

22.02.2010 року між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» та ФОП ОСОБА_3 укладений договір № 23.

Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується передати в період представництва продукцію у власність дистриб'ютору, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти вказану продукцію та сплатити за неї визначену цим договором грошову суму.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачу податковими накладними на загальну суму 466484,16 грн., у т.ч. ПДВ - 77747,46 грн. Виконання умов вказаного договору також підтверджується видатковими накладними.

Транспортування придбаного позивачем товару від Продавця підтверджується складеними перевізником товарно-транспортними накладними, підписаними та скріпленими печатками вантажовідпраника та вантажоодержувача, як того вимагає чинне законодавство.

Таким чином судовою колегією безперечно встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів за договорами з фірмою «Люстдорф» у формі ТОВ, ДП «Лакталіс-України», ТОВ «Атлантіс», ТОВ «ПТК Шабо», ПА ТОВ «Міллер Брендз Україна», ПА ТОВ «Пиво-Безалкогольний комбінат Славутич», ТОВ «Алеф-Виналь-Крим».

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Колегія суддів зазначає, що статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду першої інстанції не надано, та апеляційним розглядом не добуто доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зроблених відповідачем висновків.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду першої не надано, апеляційним розглядом не добуто. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, свідоцтво платника податку на додану вартість, на час здійснення торгової операції з поставки товарів, у обох сторін є дійсним, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Таким чином судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.11 у справі № 2а-4885/11/0170/24 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна