Ухвала

від 20.12.2012 по справі 429/264/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/12188/12 Справа № 429/264/12 Головуючий у 1 й інстанції - Юдіної С.Г. Доповідач - Григорченко Е.І. Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів -Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі -Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська фінансова компанія», Відділ у справах громадянства, імміграції та паспортної реєстрації фізичних осіб Павлоградського MB УМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про визнання угоди недійсною,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року, де ставить питання про скасування та ухвалення нового, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»задоволені, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN80FІ00000221 від 24 грудня 2007 року в розмірі 305974 ( триста п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. звернено стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею 38,8 кв.м., жилою площею 20.2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк»з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. ОСОБА_2 виселений з вказаного будинку без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року зазначено з чого складається загальна сума заборгованості за кредитним договором № DN80FІ00000221 від 24 грудня 2007 року, вартість іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № DN80FІ00000221, згідно п. 7.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 33090 доларів США, в тому числі у розмірі 24000 доларів США на придбання нерухомості. За користування кредитними коштами позичальник зобов'язався сплачувати позивачу відсотки у розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, та здійснювати погашення заборгованості шляхом помісячної сплати суми в розмірі 345,7 доларів США до 23 грудня 2027 року /т.1 а.с. 5-8/.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладений договір іпотеки № DN80FІ00000221 від 24 грудня 2007 року. Вказані договори зі сторони позивача на підставі договору № 1 від 01.08.2006 року укладені ТОВ «Перша Українська фінансова компанія»/т.1 а.с. 91-97/.

Відповідно до умов договору іпотеки № DN80FІ00000221 від 24 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 38,8 кв.м., жилою площею 20,2 кв.м., розташований за адресою : АДРЕСА_1, де він мешкає, /т.1 а.с. 9-11, 45-52/.

Згідно заяви про видачу готівки від 25 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав від позивача кредит у сумі 24000 доларів США, що підтверджується його особистим підписом /т. 1 а.с.249/.

22 січня 2008 року з метою виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 сплатив позивачу 350 доларів США, що підтверджується заявою про переказ готівки та касовим журналом за приходом /т. 1 а.с. 221, т.2 а.с.2-6/.

В порушення п. 7.1 кредитного договору, ОСОБА_2 не погашав заборгованість за кредитним договором і до теперішнього часу обов'язків, передбачених договором, не виконав.

19 січня 2009 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 була надіслана вимога про дострокове повернення суми кредиту, згідно п.2.3.3 зазначеного кредитного договору, в строк до 16 лютого 2009 року, однак відповідач на вимогу позивача не відреагував. /т.1 а.с. 75,76/.

Станом на 09 березня 2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем складає по кредитним зобов'язанням : 38324,44 доларів США, де основний борг - 25600,37 доларів США, відсотки - 5761,35 доларів США, комісія - 1989,32 доларів США, пеня - 4973,40 доларів США. З урахуванням встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США загальний розмір заборгованості складає 305974 (триста п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. /т. 1 а.с. 175-177/ .

Враховуючи те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог банку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що підпис у заяві про видачу готівки від 25 грудня 2007 року на суму 24000 Доларів США йому не належить, оскільки згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2010 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі "підпис отримувача" на заяві про видачу готівки від 25 грудня 2007 року (т. 1 а.с.249) та в графі "Підпис..." на заяві про переказ готівки від 22 січня 209 року (т.1 а.с.221) - виконані ОСОБА_2, (т. 1 а.с.221,т.2 а.с.2-6)). Суд вважає опискою зазначення в висновку почеркознавчої експертизи дати документу 22 січня 209 року, що знаходиться в цивільній справі на а.с. 221 т.1, оскільки на зазначеному аркуші справи знаходиться оригінал заяви на видачу готівки від 22 січня 2008 року.

Суд першої інстанції вважає твердження позивача, що кредитний договір не підписаний особою, уповноваженою на це установчими документами, чи довіреністю, та не скріплений його печаткою, необґрунтованими, оскільки на час його укладання між ПАТ КБ «Приватбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська фінансова компанія»було укладено відповідний договір від 01 серпня 2006 року (т.1 а. с. 91-97), зазначений правочин згідно пояснень представника ПАТ КБ «Приватбанк»було схвалено позивачем, так, відповідно до ст. 241 ЦК України, позивачем були вчинені дії по виплаті передбачених договором кредитних коштів, що свідчить про прийняття кредитного договору до виконання.

Крім того, судом встановлено, що при складанні текстової частини кредитного договору № DN80FІ00000221 від 24 грудня 2007 року, працівником банку була допущена технічна помилка при написанні розрахункового рахунку, на який позивач зараховував кошти для видачі їх ОСОБА_2, а саме: замість розрахункового рахунку № НОМЕР_2 в тексті договору вказаний розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, та з якого 21.11.2007 року ним були зняті 75000 грн., що підтверджується клієнтськими виписками з вказаних розрахункових рахунків.(т. 2 а.с. 160, 161).

Фактично ж кошти позивачем були зараховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2, що був відкритий для зарахування коштів по кредитному договору № DN80FІ00000221 від 24 грудня 2007 року, та 25.12.2007 року саме з цього розрахункового рахунку відповідачу були видані кошти по договору, що підтверджується заявою на видачу готівки від 25.12. 2007 року, де зазначений розрахунковий рахунок № НОМЕР_2. ( т.1 а.с. 249)

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позовних вимогах ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, оскільки ОСОБА_2 не доведені позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарг та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку",п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_2

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що ОСОБА_2 не отримав кредитні кошти, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються зазначеним висновком почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що підпис на заяві про видачу готівки від 25 грудня 2007 року виконані ОСОБА_2

Посилання апелянта на те, що він не згоден з висновком почеркознавчої експертизи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки у відповідності до ст. 10 ЦПК України ОСОБА_2 повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте будь-які докази, які б спростовували висновок зазначеної експертизи, суду не надані.

Допущені судом порушення норм процесуального права, про які зазначено в апеляційній скарзі, на законність рішення суду не вплинули.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: