Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а-14456/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2013 р. м. Київ К/9991/30788/12

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Кухленко К.О.,

за участю прокурорів Сахно Н.В., Орленка А.О.,

представника відповідача Іщенко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «ТЕХНОЛОГ»про припинення юридичної особи, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року,

установив:

Заступник Генерального прокурора України (далі також -Прокурор), подавши 11 лютого 2011 року до суду адміністративний позов в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Технолог»(далі також -Кооператив) про припинення юридичної особи, просив: визнати недійсними державну реєстрацію Кооперативу, запис від 8 червня 2007 року про державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «БУДІВЕЛЬНИЙ БУМ»та запис від 20 лютого 2008 року про державну реєстрацію змін до установчих документів Кооперативу; ліквідувати юридичну особу - Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Технолог», призначити ліквідаційну комісію Кооперативу з числа арбітражних керуючих; зобов'язати ліквідаційну комісію Кооперативу не пізніше 10 днів із дня набрання судовим рішення законної сили помістити в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення Кооперативу та подати державному реєстратору документи, передбачені частинами першою та другою статті 36 Закону України від 15 лютого 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців»(далі -Закон № 755-ІV).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при державній реєстрації Кооперативу допущені порушення положень статей 133, 135 та 137 Житлового Кодексу УРСР (ЖК), які не можна усунути, оскільки засновники Кооперативу не проживають у районі його створення та не перебувають на квартирному обліку, а також ними допущено порушення вимог абзацу другого пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу щодо мінімальної можливої кількості осіб для організації Кооперативу (не менше п'яти). Наведене Прокурор вважав достатніми та належними підставами для визнання недійсною державної реєстрації Кооперативу та припинення цієї юридичної особи в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року позов задоволено частково: визнано недійсними запис про державну реєстрацію Кооперативу та державну реєстрацію Кооперативу, припинено у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством, юридичну особу - Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Технолог». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року зазначену постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог і в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Прокурор, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачем у запереченнях, що надійшли, викладено вимогу про відмову в задоволенні касаційної скарги, обґрунтовану доводами щодо правильності оскаржуваного рішення апеляційного суду.

У судовому засіданні касаційну скаргу прокурором підтримано, представником Кооперативу -не визнано. Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію (позивач) про дату, час і місце касаційного розгляду справи повідомлено, її представники в судове засідання не прибули.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши у визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) межах доводи, викладені у касаційній скарзі та запереченнях на них, а також правильність застосування судами як першої, так і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Розв'язуючи цей спір, суд першої інстанції виходив із того, що норми Житлового кодексу Української РСР (ЖК), якими визначено положення щодо житлового кооперативу, зокрема врегульовано питання щодо мети та порядку його створення, є спеціальними і, отже, пріоритетними над загальними нормами Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію»(далі -Закон № 1087-IV), відповідно до статті 5 якого законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Згідно зі Статутом Кооперативу він є житлово-будівельним кооперативом (далі також - ЖБК). Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Статуту Кооперативу визначено, що метою створення кооперативу є, зокрема, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу.

Якщо за статтями 6 (частина перша) та 7 Закону № 1087-IV кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб (засновників) на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану, то статтями 133-135 ЖК встановлено, що вступити до ЖБК вправі громадяни, взяті на облік бажаючих вступити до ЖБК, які постійно проживають у даному населеному пункті та потребують поліпшення житлових умов або користуються правом позачергового прийому до членів ЖБК, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 137 ЖК порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до положень абзацу другого пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186 при будівництві одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації ЖБК, не може бути менша 5 чоловік.

Судом першої інстанції встановлено, що засновниками Кооперативу виступили 4 особи (ця кількість засновників та членів Кооперативу залишилася і на день подання Прокурором позову до суду), які не перебували на квартирному обліку як громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, також не могли бути включені до ЖБК з інших підстав, визначених відповідними положеннями ЖК.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними запису про державну реєстрацію і державної реєстрації Кооперативу та його припинення.

Апеляційний суд усупереч положенням статті 3 Закону України від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України», згідно з якою закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, що не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, помилково вважав, що положення ЖК та нормативно-правових актів колишньої Української РСР, яким врегульовано спірні відносини в цій справі, не можуть бути застосовані при розв'язанні спору, і дійшов висновку про застосування статей 8-11 Закону № 1087-IV, виходив із положень статті 4 Цивільного кодексу України (ЦК).

Оскільки наведені судом першої інстанції положення спеціальних норм ЖК та постанови Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186 «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу»в силу статті 5 Закону № 1087-IV не суперечать загальним положенням цього Закону та ЦК, підстави для погодження з висновком апеляційного суду відсутні.

Норми ЖК в частині врегулювання організації, умов реєстрації та діяльності житлово-будівельних кооперативів та Примірний статут житлово-будівельного кооперативу не суперечать загальним положенням законів № 1087-IV, та № 755-ІV, наведеним апеляційним судом.

Згідно зі статтею 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

ухвалив:

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року.

Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді