Рішення

від 04.02.2013 по справі 5006/48/121/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.13 р. Справа № 5006/48/121/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза"

до Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація"

про повернення майна

за участю представників:

від позивача Безуєвська О.А. - представник за довіреністю

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація" повернути дизельне паливо у кількості 4 912 л (виробництва ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", сорт F, вид 1).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.12.2011 позивачем за зверненням відповідача було надано останньому в борг 4 912 л дизельного палива. При цьому сторонами було погоджено, що дизельне паливо підлягає поверненню протягом 5 днів. Проте, оскільки відповідач свого обов'язку не виконав, дизельне паливо не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань, відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання рекомендованої поштової кореспонденції 12.12.2012 та 18.01.2013, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Приазовська екскавація" (відповідач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" (позивач) з листом №244 від 22.12.2011, в якому просило надати в борг дизельне паливо кількістю 4 912 л Повернення дизельного палива ПрАТ "Приазовська екскавація" гарантувало протягом 5 днів.

Листом № 385-1/01 від 23.12.2011 позивач повідомив відповідачу про прийняття його пропозиції та підтвердив можливість 23.12.2011 надати відповідачу в борг дизельне паливо (автомобільне, ЕН-590, сорт F, вид 1 виробництва ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" ) кількістю 4 912 л з наступним поверненням протягом 5 календарних днів. Зазначив, що станом на 23.11.2011 ціна дизельного палива становить 9,096 грн. за 1 л.

Згідно видаткової накладної № 75 від 23.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" передало, а Приватне акціонерне товариство "Приазовська екскавація" отримало дизельне паливо у кількості 4 912 л загальною вартістю 44 679,55 грн.

Як свідчать матеріали справи, у визначений сторонами п'ятиденний строк спірне паливо відповідачем повернуто не було.

Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про відстрочення терміну повернення дизельного палива, а саме:

- листом № 20 від 01.03.2012 відповідач просив продовжити строк повернення дизельного палива до 01.04.2012;

- листом № 34 від 28.03.2012 відповідач просив продовжити строк повернення дизельного палива до 01.06.2012;

- листом № 101 від 31.05.2012 відповідач просив продовжити строк повернення дизельного палива до 01.09.2012.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В даному випадку, вчинення сторонами правочину підтверджується листом відповідача з проханням надати дизельне паливо в борг, листом позивача про прийняття вказаної пропозиції, видатковою накладною, за якою позивачем передано, а відповідачем отримано дизельне паливо, та листами відповідача про продовження строку повернення дизельного палива.

Вчинений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивач звертався до відповідача з листами № 259/01 від 24.07.2012 та № 404/01 від 09.11.2012 (докази направлення - описи вкладення та фіскальні чеки поштової установи містяться в матеріалах справи), в яких вимагав повернути дизельне паливо у кількості 4912 л вартістю 44 679,55грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, дизельне паливо не повернув.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, а також доказів повернення спірного палива не надав.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав зобов'язання з повернення отриманого у борг дизельного палива та на вимогу позивача дизельне паливо не повернув, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання повернути дизельне паливо в кількості 4912 л (виробництво ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод, сорт F, вид 1) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову судовій збір, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Приазовська екскавація" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т 1-го Травня, 108-а, ідентифікаційний код 01241361) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" (87536, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів, 1, ідентифікаційний код 05419123) дизельне паливо в кількості 4912 л (виробництво ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", сорт F, вид 1).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т 1-го Травня, 108-а, ідентифікаційний код 01241361, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" (87536, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів, 1, ідентифікаційний код 05419123) судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 11.02.2013.

Суддя Сажнева М.В.