Постанова

від 15.02.2013 по справі 815/157/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/157/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бутенка А.В.,

за участю секретаря Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представника позивача Чумаченко О.М.,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра Плюс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007502200 та № 0007492200 від 07.12.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Багіра Плюс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Біляївському районі), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007502200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 3584 грн. - за основним платежем та 896 грн. - за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007492200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4122 грн. - за основним платежем та стягнути з ДПІ у Біляївському районі кошти сплачені в якості судового збору.

У судовому засіданні 12.02.2013 року представник позивача просив не розглядати позовну вимогу про стягнення судового збору та надав відповідне клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Біляївському районі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Багіра Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником приватним підприємством «Трейдінг-Черкаси». За результатами перевірки відповідачем складений акт №1495/22/34421633 від 14.11.2012 року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, позивач зазначає, що твердження відповідача щодо фіктивності правочинів ТОВ «Багіра Плюс» з його контрагентом є безпідставними, адже господарська операція з придбання насіння у ПП «Трейдінг-Черкаси» мала реальний характер; первинна документація, що підтверджує здійснення цієї операції була оформлена належним чином та надавалась під час проведення перевірки податковому органу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, судом був повідомлений належним чином про час, місце та дату судового засідання; надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із розглядом в Одеському апеляційному суді іншої справи. Однак, судом не визнано причини неявки поважними, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що представник зайнятий у іншому судовому засіданні по справі № 2а-7775/10/1570 за позовом «Ас-Транс Одеса» до ДПІ у Біляївському районі, а тому на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.

ДПІ у Біляївському районі 24.01.2013 року через канцелярію суду подавались заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, мотивуючи це тим, що в результаті виявлених порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року ТОВ «Багіра Плюс» податковим органом на підставі акту перевірки прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення. Так, відповідач посилається на відсутність з боку позивача вичерпних, оформлених належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства документів, на підставі яких можливо було б достовірно визначити, що товарно-матеріальні цінності були придбані з наміром використання у власній господарській діяльності, внаслідок реально проведеної господарської операції з контрагентом ПП «Трейдінг-Черкаси». При цьому, також враховані висновки довідки ДПІ у м. Черкаси від 18.11.2011 року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Трейдінг-Черкаси» щодо документального підтвердження господарських відносин з покупцями та постачальником ТОВ «Сарес», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011р.».

Вислухавши пояснення представника позивача, врахувавши заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 01.11.2012 року № 500 (а.с. 85) ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Багіра плюс», код ЄДРПОУ 34421633 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ПП «Трейдінг-Черкаси», код за ЄДРПОУ 37610078 за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складений акт №1495/22/34421633 від 14.11.2012 року (а.с. 41-60), яким встановлені порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4122 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року - 4122 грн.; абз. «а» п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3584 грн., у тому числі за липень 2011 року - 3584 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0007502200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 3584 грн. - за основним платежем та 896 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 12) та податкове повідомлення-рішення №0007492200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4122 грн. - за основним платежем (а.с.13).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Багіра плюс» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ТОВ «Багіра плюс» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки складений акт №1495/22/34421633 від 14.11.2012 року, але з вказаним актом перевірки позивач був не згодний та від підпису відмовився. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

В зазначеному акті йдеться посилання на довідку ДПІ у м. Черкаси від 18.11.2011 року № 371/23-4/3761007 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Трейдінг-Черкаси» щодо документального підтвердження господарських відносин з покупцями та постачальником ТОВ «Сарес», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011р.», яка стала підставою для винесення відповідних висновків щодо нікчемності правочинів (а.с. 86).

Дублюючи висновки даної довідки, відповідач в акті перевірки зазначає, що у ПП «Трейдінг-Черкаси» відсутні власні складські та офісні приміщення, крім того, кількість працюючих на підприємстві станом на 01.07.2011 року склала 1 особа. Відтак, документи, складені від ПП «Трейдінг-Черкаси» за липень 2011 року не можуть вважатися первинними та бути документальним підтвердженням здійснення господарських операцій за ними та свідчать про те, що правочини між ПП «Трейдінг-Черкаси» і його покупцями та постачальниками оформлені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Черкаси від 18.11.2011 року № 371/23-4/3761007 контрагент ПП «Трейдінг-Черкаси» ТОВ «Сарес» має ознаки фіктивності та правочини, що вчинялись цим підприємством, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що підтверджується, зокрема, поясненнями засновника ТОВ «Сарес», наданими співробітникам відділу податкової міліції Броварської ОДПІ, відповідно до яких діяльність на підприємстві після травня 2010 року не здійснювалась. Податкова звітність до Броварської ОДПІ не подавалась.

На підставі зазначеного, згідно з висновками відповідача, ТОВ «Сарес» не могло поставити ПП «Трейдінг-Черкаси» товар, а останній в свою чергу не міг здійснити поставку цього товару позивачу, а суми ПДВ за придбаний позивачем у липні 2011 р. товар - зайво включені до складу податкового кредиту, з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Суд вважає зазначити, що у господарських відносинах контрагента та позивача, для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника - третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

При дослідженні документального, грошового, товарного потоку господарських операцій між позивачем та його контрагентом судом встановлено наступне.

22 липня 2011 року ТОВ «Багіра Плюс» з метою забезпечення виробництва сировинною базою придбало у ПП «Трейдінг-Черкаси» насіння гарбуза вагою 1000,00 кг на загальну суму 21 504,00 грн.

Договір з ПП «Трейдінг-Черкаси» не укладався, підставою придбання товару був рахунок-фактура № ПП-000034 від 22.07.2011 року на загальну суму 21 504,00 грн. (а.с. 14) та відповідне платіжне доручення №203 від 25 липня 2011 року, згідно з яким товар оплачено в повному обсязі - 21 504,00 грн. (а.с.17).

Передача товару ПП «Трейдінг-Черкаси» була відображена у первинній документації, що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000152 від 22.07.2011 року (а.с.15), податковою накладною № 18 від 22.07.2011 року (а.с. 16).

ТОВ «Багіра Плюс» оплатило та прийняло вказаний товар. Факт оплати придбаного насіння гарбуза засвідчується банківською випискою (а.с.17) та актом звіряння взаємних розрахунків за липень 2011 р. між ТОВ «Багіра Плюс» та ПП «Трейдінг-Черкаси» (а.с. 18).

Для транспортування придбаної продукції між ТОВ «Багіра Плюс» як замовником та приватним підприємством комерційної фірми (далі - ППКФ) «Багира і Ко» як перевізником було укладено договір перевезення №01/07-11 від 01.07.2011 року (а.с. 19), відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов'язується надавати послуги замовнику щодо перевезення вантажів, а замовник оплачу вартість послуг.

За надані послуги перевезення позивачем сплачено ППКФ «Багира і Ко» 900 грн., в тому числі ПДВ - 150 грн., що підтверджується рахунком № 31-07/1 від 31.07.2011 року (а.с.20).

Крім того, факт здійснення перевезення підтверджено наступними документами: актом виконаних робіт з перевезення вантажу № 07/1 від 31.07.2011 року (а.с. 21), податковою накладною № 849 від 31.07.2011 року па загальну суму 900 і рн., в т.ч. ПДВ - 150 грн. щодо надання послуг з перевезення вантажу ППКФ «Багира і Ко» платнику ТОВ «Багіра Плюс» (а.с. 22), товарно-транспортною накладною № 0001253 від 22.07.2011 року на загальну суму 21 504 грн. (а.с.23), подорожнім листом вантажного автомобіля № 336875 від 22.07.2011 року (а.с. 24).

Відповідно до видаткових та податкових накладних (а.с. 25-40) придбана продукція реалізована основним покупцям ПП «Таврія Плюс» (код за ЄДРПОУ 31929492 ) та ТОВ «Торговий дім «Копійка» (код за ЄДРПОУ 37060369).

Відповідно до п.п. 133.1.1п. 131.1ст. 133 ПК України платником податку на прибуток є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1. ст.. 135 ПК).

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2. ст..135 Кодексу).

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності ПП «Трейдінг-Черкаси», діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, або мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, відповідач до суду не подав.

Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Слід зазначити, що до суду була надана та залучена до матеріалів справи податкова накладна №18 від 22.07.2011 року, яка належним чином оформлена та відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 16).

Крім того, первинна документація дійсно підтверджує здійснення платником податку витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, а відтак податковим органом неправомірно зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦК України від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Статтею 511 ЦК України визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити, визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, які проаналізовано під час розгляду справи.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на обставини, викладені в довідці ДПІ у м. Черкаси відносно пояснень засновника ТОВ «Сарес», наданих співробітникам відділу податкової міліції Броварської ОДПІ, виходячи з наступного.

Статтею 83 ПК України визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4 - 6 р. І цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства, зокрема пояснень певних осіб, оскільки є встановленим і не потребує доведення та доказування лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства.

Крім того, відповідач посилається на пояснення засновника ТОВ «Сарес», що надавались податковій міліції, проте не зазначає чи порушувалась кримінальна справа відносно винних осіб та чи є вирок суду.

Таким чином суд, проаналізувавши всі докази, необхідні для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами, дійшов до висновку про реальність правочинів між позивачем та його контрагентом.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені представником відповідача в запереченнях на позов, не дають адміністративному суду підстав для висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра Плюс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007502200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3584 грн. - за основним платежем та 896 грн. - за штрафними санкціями;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007492200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4122 грн. - за основним платежем.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 15 лютого 2013 року

Суддя Бутенко А.В.

.