Постанова

від 06.02.2013 по справі 823/201/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Справа № 823/201/13-а

16 год. 44 хв. м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Мисан В.М.,

за участю представників:

позивача - Юдіна В.С. за довіреністю,

відповідача - Дячука О.А. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Друг» до інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Друг» звернулось до суду з адміністративним позовом до інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області від 26.12.2012р. № 152 про накладення на ПП «Друг» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 6 169 грн. 93 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 грудня 2012 року інспекцією з питань захисту прав споживачів у Черкаській області проведено планову перевірку стану дотримання законодавства про захист прав споживачів на належній позивачеві автозаправній станції, що розташована за адресою: вул. Чехова, 112/1 у м. Черкаси. Як вказує позивач, висновки відповідача про наявність на інформаційному табло, при в'їзді на автозаправну станцію, недостовірної інформації про марку бензину, яка реалізується позивачем, не відповідають дійсності. Так, позивач зазначає, що фактично продавав бензин марки «А-76». При цьому, покупці отримували чеки саме на бензин марки «А-76», хоча на табло і зазначено, що продавався бензин марки «А-80». На думку відповідача, бензини автомобільні марок «А-76» та «А-80» є ідентичними, різницю складає лише назва. На підставі викладеного позивач вважає, що постанова інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області від 26.12.2012р. за № 152, якою на позивача накладено штраф у розмірі 6 169 грн. 93 коп. за відсутність необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, є протиправною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що представниками інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області проведено планову перевірку стану дотримання законодавства про захист прав споживачів на автозаправній станції позивача за адресою: вул. Чехова, 112/1 у м. Черкаси. Перевіркою встановлено, що на інформаційному табло при в'їзді на автозаправну станцію, де зазначено роздрібні ціни намарки нафтопродуктів, які реалізуються на цій АЗС, під маркою бензину «А-80» реалізовувався бензин марки «А-76». За твердженням відповідача, бензини марки «А-80» та «А-76» різняться між собою, оскільки мають різне октанове число. Відповідачем відібрано зразок бензину, який продавався позивачем та встановлено, що це є бензин марки «А-76». У зв'язку з цим, у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до позивача застосовано штраф за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Відповідач вважає, що діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у відповідності до чинного в Україні законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

При дослідженні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що посадовими особами інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області 12.12.2012р. проведено планову перевірку стану дотримання законодавства про захист прав споживачів на автозаправній станції за адресою: вул. Чехова, 112/1 в м. Черкаси, яка належить приватному підприємству «Друг», місцезнаходження юридичної особи: вул. Смілянська, 52, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 14192960. За наслідками проведеної перевірки складено акт № 000171 від 12.12.2012р., яким зафіксовано порушення частини 1 статті 6 та частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно відомостей, які містяться у вказаному акті перевірки, порушення полягало в тому, що на інформаційному табло, яке встановлено на в'їзді до АЗС значаться роздрібні ціни на пальне, що реалізується на цій АЗС. При цьому, на табло містилась позначка «А-80» за ціною 10 грн. 30 коп. за літр. В той же час, відповідно до наданих документів під даним видом нафтопродуктів реалізовувалось пальне марки «А-76».

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення про відбір зразків продукції від 12.12.2012р. за № 000043 посадовими особами відповідача здійснено відбір зразків бензину автомобільного марки «А-76», що зафіксовано актом № 000042 від 12.12.2012р. Після чого, 13.12.2012р. відібраний зразок бензину передано товариству з обмеженою відповідальністю «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» згідно акту № 7917 від 13.12.2012р. За наслідками проведеного випробування безину, товариством «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» складено паспорт якості № 7917, згідно висновку якого встановлено, що за перевіреними показниками зразок відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного марки «А-76».

В судовому засіданні встановлено, що згідно відомостей, які містяться в накладній на відпуск ТМЦ № ЮГ-3198 від 23.11.2012р. приватне підприємство «Друг» придбало у приватного підприємства «Юг-2000» бензин автомобільний марки «А-76» у кількості 2 773 літри, загальною вартістю 20 566 грн. 42 коп.

При дослідженні відомостей, які містяться в денному Х - звіті АЗС ПП «Друг» (вул. Чехова, 112/1, м. Черкаси) від 12.12.2012р., судом встановлено, що позивачем 12.12.2012р. видавались чеки, які підтверджують продаж бензину автомобільного марки «А-76». При цьому, вказаний Х - звіт не містить відомостей про продаж бензину автомобільного марки «А-80».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач 12.12.2012р. фактично здійснював продаж бензину автомобільного марки «А-76», в той час як на інформаційному табло при в'їзді на АЗС за адресою: вул. Чехова, 112/1, м. Черкаси, розміщено інформацію про бензин автомобільний марки «А-80». Тобто, на інформаційному табло містилась недостовірна інформація про марку бензину автомобільного, що реалізувався 12.12.2012р. позивачем.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що бензини автомобільні марок «А-80» та «А-76» є ідентичними. Такий висновок випливає з того, що відповідно до пункту 3.1 розділу 3 ДСТУ «Бензини автомобільні. Технічні умови.», який затверджено та надано чинності наказом Держстандарту України від 29 листопада 2001 р. за № 588, залежно від октанового числа встановлено такі марки бензинів: «А-76» - з октановим числом за моторним методом не менше 76; «А-80» - з октановим числом за дослідним методом не менше 80. При цьому, згідно пункту 4.2 розділу 2 ДСТУ «Бензини автомобільні. Технічні умови.» бензини повинні відповідати вимогам і нормам, наведеним у таблиці 1. Разом з тим, згідно вказаної таблиці, визначення октанового числа бензину марки «А-76» за дослідним методом не здійснюється. Тобто, бензини автомобільні марок «А-80» та «А-76» відрізняються між собою.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що спеціальним законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII.

В силу положень частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20 грудня 1997 р. № 1442 передбачено, що суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Інформація подається споживачеві згідно із законодавством про мови.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний поінформувати споживача про можливість виникнення за певних умов унаслідок поводження з нафтопродуктами небезпеки для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища.

Проаналізувавши положення наведених нормативно-правових актів, суд вважає, що позивачем не дотримано їх вимоги та доведено до відома покупців бензину автомобільного недостовірну інформацію про марку цього пального.

При вирішенні спору по суті, суд приймає до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачено статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, відповідно до пункту 7 частини 1 цієї статті у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з положень пункту 13 частини 1 та частини 2 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 затверджено положення «Про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів» (далі - Положення № 465/2011).

Відповідно до пункту 1 цього положення Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Підпунктами 1-3, 22 пункту 6 та пунктом 7 Положення № 465/2011 передбачено, що Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для проведення перевірки їх якості на місці або незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції; накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції, застосовувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З урахуванням наведних положень нормативно-правових актів, а також тієї обставини, що вартість одержаної приватним підприємством «Друг» для реалізації партії бензину автомобільного марки «А-76» складає 20 566 грн. 42 коп., суд вважає, що відповідачем до приватного підприємства «Друг» правомірно застосовано штраф у розмірі тридцяти відсотків вартості вказаного товару, що становить 6 169 грн. 93 коп.

В силу положень частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що контролюючий орган довів правомірність прийнятої ним постанови, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Друг» до інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 11.02.2013р.