Ухвала

від 10.04.2013 по справі 823/201/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/201/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Приватного підприємства «Друг» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Друг» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області від 26 грудня 2012 року № 152 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 6 169, 93 грн

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем - Приватним підприємством «Друг» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року а ухвалити по справі нову постанову про задоволення всіх позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області 12.12.2012р. проведено планову перевірку стану дотримання законодавства про захист прав споживачів на автозаправній станції за адресою: вул. Чехова, 112/1 в м. Черкаси, яка належить приватному підприємству «Друг», місцезнаходження юридичної особи: вул. Смілянська, 52, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 14192960. За наслідками проведеної перевірки складено акт № 000171 від 12.12.2012р., яким зафіксовано порушення частини 1 статті 6 та частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно відомостей, які містяться у вказаному акті перевірки, порушення полягало в тому, що на інформаційному табло, яке встановлено на в'їзді до АЗС значаться роздрібні ціни на пальне, що реалізується на цій АЗС. При цьому, на табло містилась позначка «А-80» за ціною 10 грн. 30 коп. за літр. В той же час, відповідно до наданих документів під даним видом нафтопродуктів реалізовувалось пальне марки «А-76».

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення про відбір зразків продукції від 12.12.2012р. за № 000043 посадовими особами відповідача здійснено відбір зразків бензину автомобільного марки «А-76», що зафіксовано актом № 000042 від 12.12.2012р. Після чого, 13.12.2012р. відібраний зразок бензину передано товариству з обмеженою відповідальністю «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» згідно акту № 7917 від 13.12.2012р. За наслідками проведеного випробування бензину, товариством «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» складено паспорт якості № 7917, згідно висновку якого встановлено, що за перевіреними показниками зразок відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного марки «А-76».

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей, які містяться в накладній на відпуск ТМЦ № ЮГ-3198 від 23.11.2012р. приватне підприємство «Друг» придбало у приватного підприємства «Юг-2000» бензин автомобільний марки «А-76» у кількості 2 773 літри, загальною вартістю 20 566 грн 42 коп.

При дослідженні відомостей, які містяться в денному Х - звіті АЗС ПП «Друг» (вул. Чехова, 112/1, м. Черкаси) від 12.12.2012р., судом встановлено, що позивачем 12.12.2012р. видавались чеки, які підтверджують продаж бензину автомобільного марки «А-76». При цьому, вказаний Х - звіт не містить відомостей про продаж бензину автомобільного марки «А-80».

Виходячи з вищезазначеного, колегія апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач 12.12.2012р. фактично здійснював продаж бензину автомобільного марки «А-76», в той час як на інформаційному табло при в'їзді на АЗС за адресою: вул. Чехова, 112/1, м. Черкаси, розміщено інформацію про бензин автомобільний марки «А-80». Тобто, на інформаційному табло містилась недостовірна інформація про марку бензину автомобільного, що реалізувався 12.12.2012р. позивачем.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20 грудня 1997 р. № 1442 передбачено, що суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний поінформувати споживача про можливість виникнення за певних умов унаслідок поводження з нафтопродуктами небезпеки для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не дотримано їх вимоги та доведено до відома покупців бензину автомобільного недостовірну інформацію про марку цього пального.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з положень пункту 13 частини 1 та частини 2 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 затверджено положення «Про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів» (далі - Положення № 465/2011).

Відповідно до пункту 1 цього положення Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Підпунктами 1-3, 22 пункту 6 та пунктом 7 Положення № 465/2011 передбачено, що Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для проведення перевірки їх якості на місці або незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції; накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції, застосовувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Приватного підприємства «Друг» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку с. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2013 року

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.