Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-12798/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12798/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Стітекс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2012 року №0003932230, №0003942230,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов приватного підприємства «Стітекс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2012 року №0003932230, №0003942230 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року№0003932230 та №0003942230, прийняті ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між ПП «Стітекс» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Альфакем Україна» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13 серпня 2012 року по 13 серпня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Стітекс» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість, а також податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за період з 01 грудня 2011 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 серпня 2012 року №252/1-22-30-36135129, в якому встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 498642,00 грн., у тому числі за ІІІ-IV квартал 2011 року на суму 161435,00 грн., за І квартал 2012 року - 337207,00 грн.; порушення п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 461527,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року на суму 140378,00 грн., за січень 2012 року - 115004,00 грн., за лютий 2012 року - 206145,00 грн.

На підставі акту перевірки №252/1-22-30-36135129 від 13 серпня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року №0003932230, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 582944,00 грн., у тому числі 498642,00 грн. за основним платежем та 84302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003942230, згідно якого позивачу за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 576909,00 грн., у тому числі 461527,00 грн. за основним платежем та 115382,00 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі наданні первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми до складу податкового кредиту та до валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів поставки №26 від 01 січня 2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна», та №02/12 від 01 грудня 2011 року, №03/2 від 03 січня 2012 року, укладених між позивачем та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», було поставлено відповідні товари (папки-реєстратори, пенали, блоки паперу, клей, наклейки, лінійки, книги записні, магніти, маркери, скотч тощо), що підтверджується належним чином оформленими специфікаціями, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату поставленого товару.

З акту перевірки вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 13 червня 2012 року №1835/22-4/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакем Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Тонкар» за період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2012 року, а також акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 12 липня 2012 року №2385/22-4/33498731 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Експерт-софіт плюс» за січень-квітень 2012 року, а також твердженні, що первинні документи від ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» підписані невідомими особами.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угод між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи: договорами поставки, специфікаціями до них, видатковими накладними, податковими накладними, доказами про оплату поставленого товару.

Крім того, позивачем надані акти інвентаризації залишків товарів на складі ПП «Стітекс», що підтверджує наявність у позивача на складі поставленого контрагентами товару; договори поставки, купівлі-продажу, додатки до них, специфікації, видаткові та товарно-транспортні накладні, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених контрагентами, на користь третіх осіб; договори суборенди нерухомого майна №5 від 11 січня 2011 року, №1 від 06 січня 2012 року, які підтверджують наявність у позивача складського приміщення для зберігання поставленого контрагентами товару. Натомість, відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ПП «Стітекс».

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Враховуючи, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент спірних правовідносин керівником ТОВ «Альфакем Україна» зазначена Радкевич Л.Г., керівником ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» зазначена Тимченко О.В., які і підписували первинні документи від імені зазначених підприємств, висновок відповідача щодо підписання документів невідомими особами не узгоджується з вищенаведеним.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акти ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 13 червня 2012 року №1835/22-4/37317518 та від 12 липня 2012 року №2385/22-4/33498731 про неможливість проведення зустрічних звірок, відповідно, ТОВ «Альфакем Україна» з ПП «Тонкар» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» з ТОВ «Експерт-софіт плюс», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» , на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2012 року №0003932230, №0003942230, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.