Постанова

від 07.02.2013 по справі 826/1266/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 лютого 2013 року 17 год. 47 хв. № 826/1266/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 07 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 31 січня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська" (також далі за текстом - позивач, ТОВ "Покровська") до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови видати сертифікат відповідності збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил на приватний офісно-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (також далі за текстом - офісно-житловий будинок) (також далі за текстом - сертифікат відповідності) , а також визнання введеним в експлуатацію офісно-житлового будинку.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що бездіяльність відповідача призводить до унеможливлення експлуатації позивачем майна, яке належить йому на праві власності.

Ухвалою суду від 01 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 05 лютого 2013 року від законного представника позивача надійшли письмові уточнення до позову, а саме про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови видати сертифікат відповідності та зобов'язання відповідача видати вказаний сертифікат, які на підставі ч. 1 ст. 137 КАС України, долучено до матеріалів справи для подальшого розгляду та вирішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, які надійшли до суду 06 лютого 2013 року. Пояснив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач жодним чином не порушив прав та законних інтересів позивача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з преамбулою, п.п. 5.1, 5.5 розділу 5, п.п. 6.1, 6.2 розділу 6, п.п. 9.1, 9.2 розділу 9 Статуту ТОВ "Покровська", товариство створене відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України) , Господарського кодексу України (також далі за текстом - ГК України) , Законів України "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законодавчих актів України.

Позивач є юридичною особою, діє на засадах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс.

Позивач є власником майна, що йому належить, включаючи майно, що передане учасником (-ами). Здійснює відповідно до чинного законодавства володіння, користування і розпорядження майном, що є в його власності, з метою здійснення своєї статутної діяльності та призначенням майна.

Для забезпечення діяльності позивача за рахунок вкладів його засновників та учасників створюється статутний фонд (капітал). Статутний фонд (капітал) позивача формується майном та грошовими коштами.

Свій внесок до статутного фонду (капіталу) позивача ОСОБА_1 (також далі за текстом - ОСОБА_1 у відповідних відмінках) , як один із засновників та учасників позивача, вносить нерухомим майном, до складу якого входить:

- земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0235 га (також далі за текстом - земельна ділянка) . Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-КВ № 137185, який виданий на підставі рішень Київської міської ради від 08 листопада 2001 року № 84/1518 та від 07 лютого 2002 року № 243/1677;

- приватна будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 750,00 кв.м., та є незавершеним будівництвом (також далі за текстом - приватна будівля) ;

- проектна документація на приватну будівлю.

Засновник ОСОБА_1 передає вищезазначене майно у власність позивача.

Майно позивача становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Позивач є власником майна та коштів, що передані йому учасниками у власність, продукції, виробленої позивачем у результаті господарської діяльності, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на законних підставах.

З аналізу викладеного суд прийшов до висновку, що саме позивач є власником земельної ділянки та приватної будівлі.

У ході судового розгляду справи судом з'ясовано наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 липня 2011 року у справі № 13/187 задоволено повністю позов ТОВ "Покровська" до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (також далі за текстом - КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна") та товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Ойл" (також далі за текстом - ТОВ "Вітал-Ойл") , третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про визнання права власності та стягнення заборгованості, зокрема, визнано право власності ТОВ "Покровська" на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 750,00 кв.м.

За результатами перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, рішенням Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції від 05 липня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення, яким, зокрема, за ТОВ "Покровська" визнано право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 719,5 кв.м.

При цьому, підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2011 року за нововиявленими обставинами стала відповідна заява ТОВ "Покровська", у якій містилась інформація про те, що при здійсненні КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" вимірювань загальної площі будівлі та її технічної інвентаризації виявлено, що загальна площа будівлі, право власності на яку визнано за ТОВ "Покровська", є меншою, ніж зазначено у рішенні суду першої інстанції від 05 липня 2011 року, та складає 719,5 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 липня 2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 липня 2012 року скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви ТОВ "Покровська" про перегляд рішення суду першої інстанції від 05 липня 2011 року за нововиявленими обставинами.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2012 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що обставина, заявлена ТОВ "Покровська" як підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, за переконанням суду касаційної інстанції, такою не є.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 24 грудня 2012 року зазначено, що згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Отже, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 Господарсько-процесуального кодексу України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Таким чином, як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2012 року, судом касаційної інстанції не спростовано факт належності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності ТОВ "Покровська".

Стосовно протиправності дій відповідача суд зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що позивач, будучи власником об'єкту, закінченого будівництвом, та маючи на меті встановлення його відповідності проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам, 03 січня 2013 року звернувся до відповідача із відповідною заявою. Однак, на час звернення до суду з позовом будь-якої відповіді щодо розгляду вказаної заяви позивач не отримав.

Твердження представника відповідача, що позивач не звертався до відповідача із вказаною заявою жодним чином не підтверджені документально. До того ж, переконання представника відповідача у тому, що саме позивач повинен довести факт звернення до органу державної влади із відповідною заявою, за переконанням суду, є помилковими.

Зокрема, згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Стосовно нормативно-правової бази, необхідної для правильного вирішення спору, суд зазначає наступне.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923, на який посилався позивач у позові, а представник позивача - у судовому засіданні, дійсно втратив чинність 30 квітня 2011 року, тобто на час звернення позивача до відповідача із заявою уже не діяв, а тому твердження представника відповідача про необхідність застосування судом положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (також далі за текстом - Порядок № 461) , є вірними.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 3, 11, 12, 16 Порядку № 461, цей Порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти).

Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відомості щодо зареєстрованих декларацій та виданих сертифікатів вносяться до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.

З аналізу викладених положень вбачається, що позивач не має право експлуатувати об'єкт, завершений будівництвом, до дати прийняття його в експлуатацію. Факт прийняття в експлуатацію вказаного об'єкту, у свою чергу, повинен підтверджуватись декларацією або сертифікатом.

Згідно з п.п. 17-27 Порядку № 461, реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта.

Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1.

У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня.

Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.

Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

Видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Документи приймаються у дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта та не пізніше наступного робочого дня передаються до Інспекції.

Інспекція може звернутись у разі потреби під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у встановлений Інспекцією строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об'єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку.

Проведення перевірки на об'єкті розпочинається не пізніше ніж на третій робочий день після реєстрації заяви і не може тривати більш як чотири робочих дні.

Інспекція під час проведення перевірки має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну і виконавчу документацію, визначені державними будівельними нормами, стандартами і правилами, інші документи, матеріали, відомості, довідки та пояснення з питань, що виникають, та залучати у разі потреби установи, організації, державні органи.

Інспекція приймає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення про видачу сертифіката за формою згідно з додатком 4 або відмову в його видачі за формою згідно з додатком 5.

Підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката Інспекція надсилає замовнику протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови за формою згідно з додатком 5.

Після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката, замовник може повторно звернутися до Інспекції для видачі сертифіката.

Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути оскаржено до суду.

З аналізу викладених положень вбачається, що у разі якщо виявлено неподання документів та/або недостовірність зазначеної у них інформації проектній документації об'єкту IV і V категорії складності, відповідач відмовляє у видачі сертифіката. Якщо ж декларація про готовність об'єкта І-ІІІ категорії складності до експлуатації подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, відповідач повертає таку декларацію на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення.

Таким чином, враховуючи факт встановлення відповідачем ІІ категорії складності об'єкту, завершеного будівництвом, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією припису від 17 жовтня 2012 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, суд прийшов до висновку, що відповідач, виявивши невідповідність документів позивача, наданих для введення в експлуатацію об'єкту, завершеного будівництвом, зобов'язаний був повернути їх позивачу, обґрунтувавши при цьому підстави такого повернення. Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, таких дій відповідачем не вчинено, у зв'язку з чим позивача позбавлено права повторного звернення до відповідача з метою введення в експлуатацію об'єкту, завершеного будівництвом, після усунення недоліків, що стали підставою для повернення документів на доопрацювання.

Твердження представника відповідача, що об'єкт, завершений будівництвом, є самочинним будівництвом, за переконанням суду, безпідставні, оскільки у матеріалах справи містяться копії дозволу на виконання будівельних робіт від 22 липня 2008 року № 0583-Пд/Ш та листа-погодження щодо продовження терміну дії дозволу (ордеру) від 23 липня 2008 року № 7070130, які підтверджують факт правомірного будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких повни просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем та його представником не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

2. Визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо відмови видати товариству з обмеженою відповідальністю "Покровська" сертифікат відповідності збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил на приватний офісно-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

3. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видати товариству з обмеженою відповідальністю "Покровська" (ідентифікаційний код 37176826) декларацію про готовність об'єкта - приватного офісно-житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до експлуатації.

4. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 12 лютого 2013 року