Постанова

від 13.02.2013 по справі 05-5-18/27

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 05-5-18/27

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Темченко Л.Т., довіреність №01-09/2724 від 25.12.2012 року;

від відповідача: Сулім Я.В., довіреність б/н від 06.02.2013 року;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Київського національного університету технологій та дизайну

на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.01.2013 року

у справі №05-5-18/27 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Київського національного університету технологій та дизайну

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Ліберті»

про стягнення 43 485,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2013 року у справі №05-5-18/27 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачеві без розгляду на підставі п. 4. ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.01.2013 року у справі №05-5-18/27, а справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 року у справі №05-5-18/27 апеляційну скаргу Київського національного університету технологій та дизайну прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 13.02.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.02.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 13.02.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до господарського суду міста Києва з позовною заявою, як доказ сплати судового збору надав платіжне доручення №6177 від 18.12.2012 року.

При прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку щодо повернення позовної заяви, з мотивів, що заявником невірно заповнено графу «Призначення платежу», відповідно платіжного доручення, а саме не вказано код ЄДРПОУ суду, що слугувало підставою невизнання судом такого платіжного доручення належним доказом сплати судового збору.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

При заповненні платіжного документа у графі «код» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані. У графі «призначення платежу» вказується:

«Судовий збір за позовом

---

(П. І. Б. чи назва установи, організації позивача),

---

(назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ

---

(суду, де розглядається справа)».

З огляду на зазначене, слід зробити висновок, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачуються судовим збором.

При поверненні позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовий збір сплачено всупереч встановленому порядку, а саме, не зазначено код ЄДРПОУ суду.

Однак, суд не врахував, що графа «призначення платежу» заповнена шляхом зазначення відомостей про те, зокрема, якої заяви стосується сплачений судовий збір. При цьому, відсутність коду ЄДРПОУ суду не спростовує надходження судового збору до державного бюджету за спеціальним кодом бюджетної класифікації, що вірно зазначений платником.

При цьому, колегія суддів зазначає, що юридичне значення має факт зарахування судового збору до державного бюджету.

Разом з тим, скаржником додано до матеріалів справи довідку Державної судової адміністрації №04/37 від 21.01.2013 року про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору у розмірі 1 609,50 грн. за подачу позовної заяви до господарського суду міста Києва.

Крім того, нормами господарського процесуального кодексу України не передбачено повернення апеляційних скарг у разі виникнення у суду сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України. У таких випадках суд може і повинен згідно з п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Також, згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 року №01-06/1260/2012 чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору.

Таким чином, за наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету господарський суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття скарги (заяви) до провадження (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.09.2012 року № 01-06/1260/2012).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що господарським судом міста Києва неправомірно повернуто подану Київським національним університетом технологій та дизайну позовну заяву, а тому ухвала від 03.01.2013 року підлягає скасуванню як незаконна.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у постанові має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Разом з цим, за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у сумі 573,50 грн. в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Оскільки на даній стадії судового провадження не виявляється можливим встановити, на користь якої зі сторін відбудеться судове рішення у даній справі, то у суду апеляційної інстанції відсутня можливість визначити особу, на яку буде покладено судовий збір. При цьому, суду першої інстанції під час розподілу господарських витрат після прийняття рішення у даній справі по суті слід вирішити питання щодо відшкодування судового збору в тому числі і за перегляд ухвали про повернення позовної заяви у апеляційній інстанції з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 99, 102-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського національного університету технологій та дизайну на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.01.2013 року у справі №05-5-18/27 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.01.2013 року у справі №05-5-18/27 скасувати.

3. Справу №05-5-18/27 передати на розгляд господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.