Постанова

від 15.02.2013 по справі 5023/4777/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5023/4777/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Зими І.П. за довіреністю від 10.01.2013р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4044Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012р. у справі № 5023/4777/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енерджи", м. Харків

про повернення коштів у розмірі 656700,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012р. позивач - ВАТ "Київмедпрепарат" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "ВКФ Енерджи", з урахуванням уточнень позовних вимог, суму боргу у розмірі 656700,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13134,02 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з введення в експлуатацію обладнання, поставленого за договором № 2-ТП-2010-ЭН від 20.04.2010 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року у справі № 5023/4777/12 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області, вважаючи його таким, що підлягає скасуванню з підстав (ч. 3 ст. 104 ГПК України) невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема стверджує, що відповідач використовував кошти позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобов'язань у встановлений договором строк не виконав, а отже повинен повернути ВАТ «Київмедпрепарат» суму боргу за таблетковий прес моделі GZPT-26 у розмірі 656700,96, позивачем на адресу відповідача були направлені претензії про розірвання договору та з вимогою перерахувати грошові кошти вартості товару.

23.01.2013р. представник позивача надав суду клопотання про заміну найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" на Публічне акціонерне товариство "Київмедпрепарат", про що до матеріалів справи надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 547380 від 15.01.2013р., а також копію статуту Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат".

Враховуючи викладене, судова колегія на підставі ст. 25 ГПК України замінила найменування позивачу, а саме - Відкрите акціонерне товариство "Київмедпрепарат" замінено на Публічне акціонерне товариство "Київмедпрепарат".

Відповідач - ТОВ "ВКФ Енерджи", відзиву на апеляційну скаргу не надав, у дане судове засідання апеляційного господарського суду (як і у попереднє судове засідання 23.01.2013р.) свого уповноваженого представника не направив, на адресу апеляційного суду повернулась копія ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги від 23.01.2013 року з довідкою пошти "за истечением срока хранения", що в силу приписів ст. 64 ГПК України, є свідченням належного повідомлення.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами у справі - в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2010 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (покупцем) та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енерджи" (продавцем) було укладено договір № 2-ТП-2010-ЭН (далі договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцеві таблетковий прес моделі GZPT-26 (далі обладнання), найменування та кількість якого вказано в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору, а також здійснити монтаж та запуск поставленого обладнання (п.2.1.), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити обладнання на умовах договору (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору, датою поставки обладнання буде вважатись дата акту прийому-передачі обладнання.

Перехід ризиків до позивача відбувається в момент підписання акту виконаних робіт з монтажу і пусконалагодження, обома сторонами (п. 3.3).

Пунктом 4.1 договору визначена загальна вартість обладнання, що поставляється за договором становить еквівалент 134 040,00 доларів США. Оплата здійснюється у гривнях по курсу МВБ (міжбанківська валютна біржа) на дату проведення оплати. Оплата здійснюється у наступному порядку:

- 30 % вартості обладнання (40 212,00 доларів США), як визначено у п. 4.1.1. договору, покупець повинен був перерахувати протягом 5 банківських днів від дати підписання договору, тобто 26.04.2010р.

На виконання відповідного, ВАТ «Київмедпрепарат» перерахував грошові кошти у сумі 318 479,04 грн., що склало 30 % вартості обладнання (курс долара США на МВБ станом на 28.04.2010 та 29.04.2010 склав 7,92 грн. за 1 долар США, доказом чого є лист банку АТ «Фінанси і кредит»), такими платежами:

28.04.2010 - 70 000,00 грн. за платіжним дорученням № 8907;

29.04.2010 - 248 479,04 грн. за платіжним дорученням № 8988.

- 35 % вартості обладнання (46 914,00 доларів США), як визначено у п. 4.1.2 договору, покупець повинен був перерахувати протягом 5 банківських днів після підписання сторонами протоколів проведення інспекції, апробації і аудита готового обладнання на заводі виробника в Китаї.

Такі протоколи були підписані 12.06.2010 р. і 17.06.2010р.

ВАТ «Київмедпрепарат» перерахувало 1371558,88 грн. за платіжним дорученням № 118, що склало 35 % вартості обладнання (курс долара США на МВБ станом на 17.06.2010 складав 7,92 грн. за один долар США, доказом чого є лист банку АТ «Фінанси і кредит»).

- 15 % вартості обладнання (20 106,00 доларів США) як визначено у п. 4.1.3. договору, покупець повинен був перерахувати на поточний рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дня письмового повідомлення продавця про прибуття обладнання на територію України і направлення копії коносаменту с печаткою Української митниці про поставку обладнання на митний контроль.

На виконання даного пункту договору ВАТ «Київмедпрепарат» 11.08.2010р. перерахувало на поточний рахунок продавця 159 239,52 грн. за платіжним дорученням № 12843, що склало 15 % вартості обладнання (курс долара США на МВБ станом на 11.08.2010 складав 7,92 грн. за 1 долар США, доказом чого є лист банку АТ «Фінанси і кредит»).

- 20 % вартості обладнання (26 808,00 доларів США) як визначено у п. 4.1.4. договору, покупець повинен був перерахувати на поточний рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами акта виконаних робіт з монтажу і пусконалагодження, але не пізніше 20 календарних днів від дати поставки товару на склад покупця.

Обладнання на склад ВАТ «Київмедпрепарат» було поставлене згідно з видатковою накладною № 5 від 20.09.2010р., проте акт виконаних робіт з монтажу і пусконалагодження таблетпресу сторонами не підписано, але ВАТ «Київмедпрепарат» перерахувало 102000,00 грн., що складає 9,5 % від вартості обладнання такими платежами:

17.12.2010р. - 50 000,00 грн. за платіжним дорученням № 18183;

21.12.2010р.- 52 000,00 грн. за платіжним дорученням № 18237.

Курс долара США станом на 21.12.2010 складав 8,00 грн. за 1 долар США, доказом чого є лист банку АТ «Фінанси і кредит».

Підсумок усіх вищевказаних платежів свідчить про те, що ВАТ «Київмедпрепарат» перерахував на поточний рахунок ТОВ "ВКФ Енерджи" в якості оплати за таблетпрес моделі GZРТ-26 951277,44 грн., що складає 89,5 % вартості обладнання.

Як вже встановлено вище, 20.09.2010р. "ВКФ Енерджи" доставило на адресу ВАТ "Киїмедпрепарат" обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 5 від 20.09.2010 р. (а.с. 118), проте, всупереч п. 3.2 вказаного договору, сторонами не був складений акт приймання-передачі обладнання. Порядок приймання-передачі встановлено У розділі 7 договору.

Так, у відповідності до п.п. 7.1, 7.2 договору передача обладнання здійснюється по товарній накладній, передача робіт з монтажу та пусконаладки здійснюється за місцезнаходженням покупця і оформлюється актом виконаних робіт з монтажу і пусконалагодження обладнання, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 7.3. договору, про всі випадки встановлення під час приймання обладнання та/або робіт, фактів нестачі, недоукомлектованості та/або неякісності обладнання та/або робіт, позивач повинен негайно повідомити відповідача.

Натомість, матеріали справи свідчать та не заперечується позивачем, всупереч вимог пунктів 7.2., 7.3. договору, сторонами акт складений не був.

У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договірним відносинам, які виникли між сторонами у даній справі окрім ознак договору підряду притаманні також ознаки договору поставки, оскільки породжують зобов'язання відповідача провести роботи для використання позивачем в своїй господарській діяльності поставленого йому обладнання, відтак дійшли висновку про укладення змішаного договору.

Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не впливає з характеру відносин сторін.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Статтею 849 Цивільного кодексу України унормовано, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Позивач посилається на те, що приймальні випробування на місці експлуатації (пробне введення в експлуатацію) ВАТ «Київмедпрепарат» за участю представника ТОВ "ВКФ Енерджи" були проведені п'ять разів - 25, 26, 27, 28 січня 2011 року та 02 лютого 2011 року, за результатами яких були складені протоколи приймального тестування та звіт, що, на думку позивача свідчить про неможливість почати його використання за призначенням. На підставі зазначеного та умов п.9.3. договору, у зв'язку з грубим порушенням договору у вигляді не виконання умов щодо запуску (введення в експлуатацію) обладнання позивач стверджує, що він звертався до відповідача, та у зв'язку з неможливістю його використання за цільовим призначенням, ВАТ «Київмедпрепарат» 15 квітня 2011 року надіслав письмову вимогу на адресу ТОВ "ВКФ Енерджи" про одностороннє розірвання договору та перерахування суми попередньої оплати у розмірі 951277,44 грн. протягом 3 днів з моменту отримання вимоги. ТОВ "ВКФ Енерджи" отримало вимогу 03.06.2011р. та не заперечувало проти розірвання договору і повернення грошових коштів.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, такі посилання позивача вважає безпідставними та необґрунтованими (але з інших мотивів), враховуючи наступне.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Пунктом 1 ч. 1 статті 678 ЦК України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості, а саме : покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця, зокрема - пропорційного зменшення ціни.

Разом з цим, ч. 2 статті 678 ЦК України встановлено у разі істотного порушення продавцем вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупцеві на вибір надаються дві правомочності: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

У розділі 5 договору сторони правочину обумовили вимоги щодо якості поставляємого обладнання, а саме:

- п. 5.1. передбачає, що якість обладнання, що поставляється за даним договором, повинно відповідати технічним параметрам, зазначеним у додатку №1 до договору;

- у п. 5.3. встановлено, що продавець гарантує високу якість робіт з монтажу та запуску в експлуатацію обладнання, що придбавається за даним договором та його відповідність вимогам документації фірми-виробника.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2012р. між сторонами у справі було укладено угоду про зарахування частини грошових коштів у розмірі 298 479,04 грн., що були сплачені за вищезазначений таблетковий прес, за інше обладнання, яке було поставлене ТОВ "ВКФ Енерджи" для ВАТ "Київмедпрепарат" за договорами № 1-МП-2010-ЗН від 02.04.2010р. та № 3-ММФ-2010-ЄН від 08.04.2010р.

При цьому, у зв'язку з неможливістю використання таблетпресу моделі GZРТ-26 за його цільовим призначенням та неможливістю заміни, ВАТ "Киїмедпрепарат" та ТОВ "ВКФ Енерджи" домовилися про зменшення ціни таблеткового пресу і встановили її у розмірі 656 700,96 грн. (еквівалент 82 916,79 доларів США по курсу 7,92 грн. за 1 долар), уклавши додаткову угоду № 1 від 12.01.2012 р. до договору № 2-ТП-2010-ЭН від 20.04.2010 р. та склавши акт про зміну вартості обладнання до вказаної додаткової угоди.

Таким чином, укладання вказаної угоди є підтвердженням неможливості використання таблетпресу за цільовим призначенням, в якій продавець і покупець у зв'язку з неможливістю цільового використання обладнання зменшили його ціну до 656700,96 грн., тобто сам продавець визнав, що спірне обладнання поставлене з істотними порушеннями вимог щодо якості товару, які не можна усунути.

Тому, позивач мав право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за обладнання грошової суми у розмірі 656700,96 грн.

Надаючи правову кваліфікацію заявленим вимогам позивача та фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер та випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну та припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, з'ясуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів визначеними даною нормою законодавства.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто, предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Отже, серед переліку способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ч. 2 статті 678 ЦК України щодо правових наслідків передання товару неналежної якості, а саме : у разі істотного порушення продавцем вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути) покупцеві надана така правомочність, як - вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Але позивач звернувся з позовною вимогою - про стягнення з відповідача - ТОВ "ВКФ Енерджи", з урахуванням уточнень позовних вимог, суми боргу у розмірі 656700,96 грн., що не узгоджується з вищевказаними нормами чинного законодавства.

Щодо посилання позивача про розірвання договору № 2-ТП-2010-ЭН від 20.04.2010р. в односторонньому порядку, колегія суддів також погоджуючись з висновком місцевого господарського суду вважає, що така позиція позивача не узгоджується з приписами чинного законодавства та умов договору, враховуючи наступне.

Пунктом 9.3 договору сторони правочину узгодили, що у випадку грубого порушення відповідачем обов'язків за даним договором, позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір. Під "грубим порушенням" розуміється, зокрема, затримка запуску обладнання більше ніж на 10 днів, а також поставка обладнання неналежної якості, яка виключає можливість використання обладнання за його цільовим призначенням.

Тобто умовами договору передбачено право покупця у відповідних випадках припинити (розірвати) договір купівлі-продажу в односторонньому порядку (п.9.3.), проте позивач, заявивши намір розірвати договір № 2-ТП-2010-ЭН від 20.04.2010 р. у вимозі від 14.04.2011р., уклавши додаткову угоду № 1 від 12.01.2012 р. до даного договору та склавши акт про зміну вартості обладнання до вказаної додаткової угоди (тобто, після заяви про розірвання договору) втратив таке право на час звернення з даним позовом, оскільки про відмову від договору знов не заявляв після укладання додаткової угоди № 1 від 12.01.2012 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з підстав, зазначених вище. А оскаржуване рішення місцевого господарського суду Харківської області від 04.12.2012р. у справі № 5023/4777/12 має бути залишене без змін, враховуючи постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зі змінами, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. №3 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України, в яких зазначено, що з урахуванням припису ч. 2 ст. 104 ГПК України не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012р. у справі № 5023/4777/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 11 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.