Рішення

від 12.02.2013 по справі 923/16/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р. Справа № 923/16/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод"

про стягнення 22740,86 грн,

за участі представників:

позивача - Гонгало В.С., Владимирова А.В. (представників за дорученнями),

відповідача - Заремби М.В. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 22740,86 грн, з яких: 17652,00 грн основної заборгованості, 133,47 грн річних, 667,39 грн пені та 4288 грн витрат по перевезенню товару. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару за договором № 43-12 від 05.06.2012р. Під час судового розгляду справи позивач заявою (вих. № 05-02/04 від 05.02.2013р.) зменшив позовні вимоги в частині стягнення річних до 133,11 грн та пені до 665,56 грн.

Відповідачем відзив на позов не наданий. Разом з тим, його представником позовні вимоги не визнані з посиланням на відсутність зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару та його перевезення.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 17, 24 січня, 12 лютого поточного року. Безпосередньо судове засідання 12 лютого проведене без участі представників позивача, оскільки від нього 12.02.2013р. до суду надійшла відповідна заява.

Крім викладеного судом встановлено, що 5 червня 2012 року між сторонами укладено договір № 43-12, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовити та продати відповідачу електронно-тензометричні ваги для статичного зважування НПВ-100 кг типу ВБ-100 вартістю 88260 грн, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість в наступному порядку: 26478 грн - протягом п'яти банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку від продавця; 26478 грн - протягом двадцяти банківських днів після оплати першої частини платежу; 35304 грн - протягом трьох банківських днів після повідомлення покупця продавцем про готовність до відвантаження обладнання.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу вказаний товар за видатковою накладною № 38 від 20.09.2012р., який отриманий представником Слащовим М.Г., який діяв на підставі довіреності № 193 від 14.09.2012р.

Позивач для оплати вартості товару виставляв відповідачу рахунки № НТ12-15 від 19.06.2012р. на суму 26478,00 грн, № НТ12-19 від 17.07.2012р. на суму 26478,00 грн, № НТ12-27 від 20.09.2012р. на суму 17652,00 грн, № НТ12-29 від 25.09.2012р. на суму 17652,00 грн, які останнім оплачені частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 17652,00 грн, яка позивачем заявлена до стягнення.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір купівлі-продажу, за яким, згідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України, продавець передає або зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що твердження відповідача щодо оплати вартості товару у повному обсязі спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до банківської виписки від 23.01.2013р. перераховані 14.09.2012р. відповідачем 35304 грн позивачу були повернуті останнім 17.09.2012р.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу згідно до розрахунку 133,11 грн річних та 665,56 грн пені згідно до розрахунку за період з 20 вересня по 20 грудня 2012 року, у зв'язку з чим вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого, три проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 133,11 грн річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас, згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони обумовили, що за порушення строків платежів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми, яка належить до сплати, за кожен день прострочення, але не більше 20 % від суми, вказаної у п. 4.1.

Оскільки за своєю сутністю та за визначеним договором порядком розрахунку вказана неустойка в розумінні статті 549 ЦК України фактично є пенею, у даному випадку сторонами помилково вжито термін "штраф". Разом з тим, вказана описка не звільняє відповідача від обумовленої сторонами відповідальності, тому 665,56 грн. пені підлягають стягненню.

Натомість вимоги позивача щодо компенсування витрат у розмірі 4288 грн по перевезенню товару відповідачу задоволенню не підлягають, оскільки пунктом 6.3. договору сторонами узгоджено, що покупець доставляє комплект ваг до місця встановлення самостійно та за свій рахунок.

З урахуванням викладеного судовий збір покладається у відповідності до статті 49 ГПК України на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" (адреса: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 1, код ЄДРПОУ 36419799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" (адреса: м. Харків, пр-т Леніна, 40, під'їзд 2, код ЄДРПОУ 36624184) - 17652 грн основної заборгованості, 133,11 грн річних, 665,56 грн пені та 1395,84 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.02.2013р.

Суддя М.К. Закурін