Постанова

від 18.04.2013 по справі 923/16/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 923/16/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мищенко Г.В., за довіреністю від 01.03.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод"

на рішення господарського суду Херсонської області від 12 лютого 2013 року

по справі №923/16/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Технологія"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод"

про стягнення 22740,86 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова-Технологія" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" про стягнення, з урахуванням остаточних уточнених позовних вимог, 22738,67 грн., з яких: 17652 грн. основної заборгованості, 133,11 грн. 3% річних, 665,56 грн. пені та 4288 грн. компенсації по перевезенню.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12 лютого 2013 року у справі №923/16/13-г (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги ТОВ „Нова-Технологія" частково задоволено: з ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" на користь позивача стягнуто 17652 грн. основної заборгованості, 133,11 грн. 3% річних, 665,56 грн. пені та 1395,84 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача щодо оплати вартості товару у повному обсязі спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до банківської виписки від 23.01.2013р. перераховані 14.09.2012р. відповідачем 35304 грн позивачу були повернуті останнім 17.09.2012р. Разом з тим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені. При цьому, у задоволенні вимог позивача щодо компенсування витрат у розмірі 4288 грн по перевезенню товару відповідачу відмовлено, оскільки пунктом 6.3. договору сторонами узгоджено, що покупець доставляє комплект ваг до місця встановлення самостійно та за свій рахунок.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Нова-Технологія" у повному обсязі, з посиланням при цьому на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судові засідання представник відповідача (ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод") не з'являвся, про час, дату і місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії ОАГС від 07.03.2013р. про відправку копії ухвали про прийняття від 06.03.2013р. та від 09.04.2013р. про відправку копії ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги від 28.04.2013р. зроблені у встановленому порядку на перших примірниках вказаних ухвал, які відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" є належним підтвердженням повідомлення представників сторін про час і місце судового засідання. Окрім того, про належне повідомлення представника відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги свідчить також залучена до матеріалів справи копія Реєстру Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 09.04.2013р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.03.2013р.

Представник позивача (ТОВ „Нова-Технологія") в судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" без задоволення, з мотивів, викладених у запереченні на апеляційну скаргу від 28.03.2013р. за вх.№571/13/Д1.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2012р. між ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" (відповідач, покупець) та ТОВ „Нова-Технологія" (позивач, продавець) було укладено договір №43-12 (надалі - договір), за умовами якого продавець продає, а покупець покупає виготовлені продавцем за завданням покупця електронно-тензометричні ваги для статичного зважування НПВ-100 кг типу ВБ-100 у кількості 1 комплекту для обліку лузги соняшника (надалі - обладнання), вартістю 88260 грн., в т.ч. ПДВ.

За п.п.1.2, 1.3 договору початок виконання зобов'язань за даним договором встановлюється датою, яка наступає на 3 день з моменту надходження передоплати у розмірі 30% на розрахунковий рахунок продавця. Строк закінчення виконання зобов'язань за договором обчислюється в 55 робочих днів з моменту початку виконання зобов'язань за даним договором.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що продавець при передачі обладнання покупцю зобов'язується продемонструвати роботу обладнання в демонстраційному режимі, успішне проходження всіх тестів, а також наявність зв'язку з комп'ютером.

Згідно із п.3.6 договору продавець зобов'язався, зокрема, самостійно виконати доставку та установку обладнання.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору загальна сума договору складає 88260 грн., в т.ч. ПДВ. Покупець виконує оплату загальної суми договору на поточний рахунок продавця частинами на підставі рахунків в наступному порядку: 30% від загальної суми договору, яка дорівнює 26478 грн., в т.ч. ПДВ - протягом п'яти банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку від продавця; 30% від загальної суми договору, яка дорівнює 26478 грн., в т.ч. ПДВ - протягом двадцяти банківських днів після оплати першої частини платежу; 40% від загальної суми договору, яка дорівнює 35304 грн., в т.ч. ПДВ - протягом трьох банківських днів після повідомлення покупця продавцем про готовність до відвантаження обладнання.

Приписами п.6.3 договору встановлено, що покупець доставляє комплект обладнання зі складу в Харкові до міста установки самостійно та за свій рахунок.

Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем, на виконання умов договору №43-12 від 05.06.2012р., виставлялись відповідачу рахунки, а саме: №НТ12-15 від 19.06.2012р. на суму 26478 грн., в т.ч. ПДВ; №НТ12-19 від 17.07.2012р. на суму 26478 грн., в т.ч. ПДВ; №НТ12-27 від 20.09.2012р. на суму 17652 грн., в т.ч. ПДВ; №НТ12-29 від 25.09.2012р. на суму 17652 грн., в т.ч. ПДВ, які, у подальшому, були відповідачем частково оплачені, на суму 70608 грн., що підтверджується відповідними витягами з банківського рахунку позивача.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу вказаний товар, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №38 від 20.09.2012р., яка підписана належними представниками сторін та скріплена печатками підприємств, та відповідною довіреністю на отримання такого товару №193 від 14.09.2012р., яка підписана належними представниками ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" та скріплена печаткою підприємства.

19.09.2012р. ДП „Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" видано свідоцтво про державну метрологічну атестацію №04/0630 на ваги електронно-тензометричні для статичного зважування Вб.м-100 2012р. виготовлення, заводський №20. За даним свідоцтвом вказані ваги відповідають технічному завданню „Ваги електронно-тензометричні для статичного зважування типу ВБ. Технічне завдання" НТ 00.000.001 ТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вказаний товар було доставлено відповідачу за свої кошти. Поставка товару проводилась на підставі укладеного між позивачем та ПП Щегельським А.Г. договору перевезення вантажів автомобільним транспортом по України від 26.07.2012р. Факт доставки та оплати позивачем доставки підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 20.09.2012р., виставленим на підставі вказаної накладної рахунком-фактури від 21.09.20112р. та випискою з банківського рахунку позивача від 25.09.2012р.

24.10.2012р. ТОВ „Нова-Технологія" було направлено відповідачу претензію за договором №43-12 від 05.06.2012р., в якій позивач просив відповідача здійснити оплату за договором №43-12 від 05.06.2012р. в повному обсязі, а саме перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 17652 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Нова-Технологія" до господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, договір №43-12 від 05.06.2012р. за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено вище, 20.09.2012р. відповідачем було отримано обладнання за договором №43-12 від 05.06.2012р. та частково оплачено його вартість, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо наданої скаржником довідки ДП „Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" №71 від 02.11.2012р. про непридатність засобу вимірювання техніки, а саме ваг, виготовлених ТОВ „Нова-Технологія", а саме ваг ВБ.м-100 заводський №20, апеляційний господарський суд не приймає її до уваги, оскільки між складанням вказаної довідки та видачі ДП „Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" свідоцтва про державну метрологічну атестацію №04/0630 на ваги електронно-тензометричні для статичного зважування Вб.м-100 2012р. виготовлення, заводський №20, відповідно до якого ваги відповідають технічному завданню „Ваги електронно-тензометричні для статичного зважування типу ВБ. Технічне завдання" НТ 00.000.001 ТЗ, пройшло більше місяця.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на порушення позивачем п.2.6 договору №43-12 від 05.06.2012р., як на невиконання позивачем вимог даного договору в частині передання неналежного товару, оскільки вказані твердження скаржника спростовуються матеріалами справи та фактичним волевиявленням скаржника, а саме видатковою накладною №38 від 20.09.2012р., відповідно до якої позивач передав, а відповідач прийняв товар, зокрема, ваги елекронно-тензометричні для статичного зважування з НПВ 100 кг типу ВБ-100 у кількості 1 шт., вартістю 88260 грн., в т.ч. ПДВ., та відповідною довіреністю №193 від 14.09.2012р. на отримання товару, зокрема, ваг елекронно-тензометричних для статичного зважування з НПВ 100 кг типу ВБ 100 у кількості 1 шт., які засвідчені підписами представників та печаткою відповідача, що фактично підтверджує отримання товару, при цьому апеляційний господарський суд зауважує, що на вказаній видатковій накладній відсутні жодні примітки щодо невідповідності товару, тощо. Водночас, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження не проведення дій передбачених п.2.6 договору №43-12 від 05.06.2012р. Окрім того, вказані твердження скаржника також спростовуються наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі обладнання, відповідно до якого заступник директора відповідача по виробництву підтвердив виконання п.2.6 договору №43-12 від 05.06.2012р.

Посилання скаржника на те, що права позивача в частині несвоєчасної оплати відповідачем вартості товару не були порушені, оскільки умовами договору не передбачено строків та умов оплати товару за умови передачі товару позивачем без попередження та з простроченням і за адресою відповідача, апеляційним господарським судом не приймаються, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, п.4.2 договору №43-12 від 05.06.2012р. встановлено, що покупець виконує оплату загальної суми договору на поточний рахунок продавця частинами на підставі рахунків в наступному порядку : 30% від загальної суми договору, яка дорівнює 26478 грн., в т.ч. ПДВ - протягом п'яти банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку від продавця; 30% від загальної суми договору, яка дорівнює 26478 грн., в т.ч. ПДВ - протягом двадцяти банківських днів після оплати першої частини платежу; 40% від загальної суми договору, яка дорівнює 35304 грн., в т.ч. ПДВ - протягом трьох банківських днів після повідомлення покупця продавцем про готовність до відвантаження обладнання. Враховуючи, що сторонами не надано ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду, доказів наявності чи відсутності повідомлення покупця продавцем про готовність до відвантаження обладнання, та приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами факт передання позивачем та отриманням відповідачем товару за спірним договором, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному випадку, приймаючи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, зокрема ст. 692 ЦК України, відповідач повинен був сплатити 40% від загальної суми договору, яка дорівнює 35304 грн., в т.ч. ПДВ - протягом трьох банківських днів після прийняття товару. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вказаний платіж (35304 грн.) було частково оплачено на суму 17652 грн.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи факт передання позивачем товару на суму 88260 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств, довіреністю відповідача на отримання товару за договором №43-12 від 05.06.2012р., яка підписана представниками відповідача та скріплена печаткою підприємства, з огляду на часткову оплату відповідачем отриманого товару та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, у відповідача виник обов'язок сплатити 17652 грн. протягом трьох банківських днів після прийняття товару, таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості за договором №43-12 від 05.06.2012р. у розмірі 17652 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Нова-Технологія" в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 17652 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, щодо позовних вимог ТОВ „Нова-Технологія" в частині стягнення з відповідача 665,56 грн. пені, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд приймає його, як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Нова-Технологія" в частині стягнення пені у розмірі 665,56 грн.

Щодо стягнення з відповідача 133,11 грн. 3% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд приймає його, як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Нова-Технологія" в частині стягнення 3% річних у розмірі 133,11 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Нова-Технологія" в частині компенсування позивачу витрат по перевезенню товару відповідачу у розмірі 4288 грн., оскільки умовами договору №43-12 від 05.06.2012р. сторонами узгоджено, що саме покупець доставляє комплект ваг до місця встановлення самостійно та за свій рахунок .

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було частково задоволено позовні вимоги ТОВ „Нова-Технологія" в розмірі 18450,67 грн. та відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 12 лютого 2013 року у справі №923/16/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош