Ухвала

від 13.02.2013 по справі 2а-12996/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12996/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюк В.В., Чаку Є.В.,

При секретарі: Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ТОВ «Готель Лінк Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом ТОВ «Готель Лінк Груп» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва ДПС про скасування податкових повідомлень- рішень, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва ДПС (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012р. № 0000872240/2494 та № 0000862240/2495.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2012 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Провідні технології», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «Луріс», ТОВ «Лігерус» за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року., за наслідками якої Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було складено акт № 829/2240/35390947 від 02.07.2011 р. (а.с. 33-57).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу Україи, в результаті чого занижено обєкт оподаткування прибутку підприємства в сумі 1 080 704,45 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 270 176 грн., та занижено суму податку на додану вартісь в сумі 216 141 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000862240/2495 від 19.04.2012 року, та № 0000872240/2494 від 19.04.2012 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що господарська діяльність контрагентів позивача, оформлені неналежними особами, а тому не відповідають вимогам чинного законодавства, що в свою чергу виключає правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Готель Лінк Груп» за перевіряємий період було включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Провідні технології», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «Луріс», ТОВ «Лігерус».

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Провідні технології», ТОВ «ТД «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «Луріс», ТОВ «Лігерус», податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, створені як фіктивні підприємства за зверненням осіб, що зисуджені вироками судів від 27.10.2010року та 22. 06.2011р за організацією цих фіктивних підприємств.

Особи на яких зареєстровані ці підприємства, заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав достатньо доказів, які б підтверджували фактичність виконання господарських операцій, та доказів щодо підписання податкових накладних здійснено уповноваженими на те особами, а тому вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. (Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року ). У цієї справі колегія судів наполягає, що податковий орган довів, що відомості у податкових накладних не відповідають дійсності. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем не були надані належні докази по виконанню господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, то судом першої інстанції був зроблений правильний висновок, що податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом правомірно та скасуванню не підлягають. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Керуючись ст. ст. 160 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу скаргу ТОВ «Готель Лінк Груп» залишити без задоволення, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України , але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України .

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.