Постанова

від 13.02.2013 по справі 5006/27/66б/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.02.2013 р. справа №5006/27/66б/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від кредитора: від скаржника:не з'явився Гадалова Ю.І. - довір. № 18213/10/10-013-3 від 09.10.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову господарського судуДонецької області від 21.05.2012р. у справі№ 5006/27/66б/2012 (суддя Тарапата С.С.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Юнігрупп-Інвест» м. Донецьк до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Спецметаллпром» м. Донецьк пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 14.05.2012р. господарський суд Донецької області порушив за заявою кредитора ТОВ «Юнігрупп-Інвест» справу про банкрутство ТОВ «Спецметаллпром» з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою від 21.05.2012р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором ініціюючого кредитора.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги ДПІ посилається на те, що боржник знаходиться на податковому обліку саме в цьому податковому органі та те, що завданням органів ДПС є здійснення контролю за додержанням податкового та валютного законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів.

За результатами розгляду апеляційної скарги постановою від 10.09.2012р. Донецький апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС, а постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. залишив без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012р. постанову апеляційного суду від 10.09.2012р. скасовано та справу № 5006/27/66б/2012 направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 17.12.2012р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області на постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. до апеляційного провадження.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Вищий господарський суд України вказав на ненадання оцінки апеляційним судом наступним обставинам:

- в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ліквідатором ДПІ як потенційного кредитора;

- в порушення вимог ст. 1, ч. 3 ст. 23 Закону оголошення про визнання боржника банкрутом було здійснено в газеті «Алло» № 43 (1346) від 29.05.2012р.;

- до заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором надано копію простого векселя, копію протесту про неоплату векселя, копію виконавчого напису нотаріуса, які не завірені належним чином, оригінали зазначених документів були подані до суду першої інстанції після винесення господарським судом оскаржуваної постанови;

- за наявності інформації у справі про банкрутство про власника та керівника боржника судами попередніх інстанції не було з'ясовано факт звернення до власника та керівника боржника з метою встановлення місцезнаходження керівних органів банкрута.

У судовому засіданні 13.02.2013р. представник апелянта підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представники ініціюючого кредитора та боржника у судове засідання не з'явились, причини своєї неявки не повідомили, оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, тому апеляційна скарга розглядається за відсутності представників кредитора і банкрута та за наявними матеріалами справи.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи апеляційну скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька на постанову місцевого господарського суду від 21.05.2012р. та враховуючи викладене у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2012р., апеляційний суд зазначає наступне.

Стосовно відсутності в матеріалах справи доказів повідомлення ліквідатором як потенційного кредитора - ДПІ у Калінінському районі м. Донецьк; публікації ліквідатором оголошення про визнання банкрутом в офіційних друкованих органах, колегія суддів вважає, що вказані факти мають місце під час проведення ліквідаційної процедури у цій справі про банкрутство, а оскільки предметом цього апеляційного розгляду є саме постанова господарського суду від 21.05.2012р. про визнання боржника банкрутом, тому підлягає оцінюванню період у цій справі до винесення судом постанови про введення ліквідаційної процедури.

Апеляційний суд за результатами перегляду цієї постанови має перевіряти законність порушення судом першої інстанції справи про банкрутство: наявність безспірності вимог кредитора та неплатоспроможності боржника, ознак відсутнього боржника, перелічених у ч.1 ст. 52 Закону, та з'ясувати можливість винесення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом , відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Щодо здійснення оголошення про визнання боржника банкрутом не в офіційному друкованому виданні, то цей факт також не підлягає з'ясуванню та оцінюванню при оскарженні постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки факт вже відбувся в період проведення ліквідаційної процедури, тобто після винесення оскаржуваної постанови.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі. В даному випадку загальні положення щодо публікації оголошення ліквідатором в офіційних друкованих органах (ч. 3 ст. 23 Закону) до процедури банкрутства відсутнього боржника не застосовуються, оскільки згідно ст. 41 Закону відносини, пов'язані з банкрутством інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених розділом VІ Закону. До цього розділу Закону також входить стаття 52 «Особливості банкрутства відсутнього боржника».

Крім того, з аналізу частини 5 цієї ж статті вбачається, що саме ліквідатор письмово повідомляє усіх відомих кредиторів про винесення господарським судом постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом.

Але на момент винесення оскаржуваної постанови вказана обставина ще не могла існувати, а тому апеляційний суд при перегляді скарги на постанову не має повноважень надавати даній обставині належної правової оцінки.

Оцінюючи факт надання ініціюючим кредитором копій простого векселя, протесту про неоплату векселя, виконавчого напису нотаріуса, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В підтвердження кредиторських вимог ТОВ «Юнігрупп-Інвест» до боржника до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ «Спецметаллпром» надано копії наступних документів: простого векселя Серія АА № 2300654 від 01.12.2011р., акту пред'явлення векселю до платежу від 15.02.2012р., акту про протест про неоплату векселя від 16.03.2012р. №1405, виконавчого напису нотаріусу від 16.03.2012р. №1406. На цих документах є штамп «Копія вірна», зазначено посаду та прізвище з ініціалами особи, яка їх засвідчила, та печатка ТОВ «Спецметаллпром». Тому з урахуванням приписів ст. 36 ГПК України вказані копії документів колегія суддів вважає належними письмовими доказами, які засвідчені у відповідності до вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом № 55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису нотаріуса ВДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку відкрив виконавче провадження (постанова від 22.03.2012р.), а кредитор звернувся до господарського суду з заявою 10.05.2012р. Отже, на момент подання заяви до суду у ТОВ «Юнігрупп-Інвест» оригінали документів (векселя, акту про протест про неоплату, виконавчого напису) перебували на виконанні у відділі державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи (редакція статті, яка діяла на момент винесення постанови).

Отже, діюче законодавство передбачало повернення оригіналів виконавчих документів у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з ліквідацією юридичної особи. Тобто у вищевказаному випадку наявність у матеріалах справи про банкрутство оригіналів вказаних документів була можлива тільки після винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедур, що є підставою для закриття виконавчого провадження та передачі документів ліквідатору.

Перевіривши підстави порушення справи про банкрутство за заявою ТОВ «Юнігрупп-Інвест», колегією суддів встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника , заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення.

В постанові від 21.05.2012р. підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст.52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Донецької області визначає, що заборгованість підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: простим векселем Серія № 2300654 від 01.12.2011р. на суму 495 000грн., актом про протест про неоплату векселя № 1405 від 16.03.2012р., виконавчим написом нотаріуса № 1406 від 16.03.2012р. З метою примусового стягнення ініціюючий кредитор звернувся до виконавчої служби, постановою від 22.03.2012р. ВДВС Калінінського районного управління юстиції у м.Донецьку відкрито виконавче провадження за виконавчим документом - виконавчий напис № 1406 від 16.03.2012р.

Отже, звертаючись з заявою, ініціюючий кредитор надав суду докази про безспірність своїх вимог до боржника, докази звернення до виконавчої служби про стягнення безспірної заборгованості у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи є Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2012р. № 13722832, в якому міститься запис № 8, де зазначено, що місцезнаходженням ТОВ «Спецметаллпром» є наступна адреса: м. Донецьк, пр.Павших Комунарів, 102Б, та вказано про внесення до ЄДР інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.45).

Таким чином, відомості щодо юридичної особи, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені та приймаються судом до уваги як належні та допустимі докази.

З цього приводу Донецький апеляційний господарський суд приймає до уваги роз'яснення Пленуму Верхового Суду України у постанові № 15 від 18.12.2009р., де у п. 105 Верховний Суд України вказує на те, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Тому апеляційна інстанція вважає, що заява ТОВ "Юнігрупп-Інвест" про порушення справи про банкрутство у відношенні ТОВ "Спецметаллпром" господарським судом була прийнята з дотриманням вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 104 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Пунктом 4.7 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 передбачено, що у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

На підставі ст. 52 Закону та наявності достатньої кількості доказів у матеріалах справи господарський суд Донецької області 21.05.2012р. виніс постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором у справі ініціюючого кредитора.

Що стосується доводів ДПІ про неможливість проведення податкової перевірки у період після визнання боржника банкрутом, то такі доводи не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду. Не проведення податкової перевірки контролюючим органом з суб'єктивних причин не унеможливлює визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом, та вважає, що заявником надані належні докази наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора та відсутності боржника за місцезнаходженням.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не доведено підстав для скасування постанови господарського суду від 21.05.2012р., тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. у справі № 5006/27/66б/2012 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. у справі № 5006/27/66б/2012 - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. у справі №5006/27/66б/2012 про банкрутство - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 6 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1. у справу

1.ДАГС

1.ГСДО