Ухвала

від 18.02.2013 по справі 2-801/13

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2-2857/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді - Вінтоняк Н.Д.

при секретарі - Середа Г.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування шкоди.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми позову 5000000 грн., у тому числі, накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви, позивач посилається на те, що сума позову є значною, відповідач ОСОБА_2 на цей час звернулася до суду із позовом про вилучення з-під арешту майна ОСОБА_3, оскільки вважає, що воно не є власністю ОСОБА_3, а є її власністю. Позивач вважає, що це свідчить про те, що ОСОБА_2 ухиляється від своїх солідарних обов’язків з ОСОБА_3 нести відповідальність за зобов’язаннями, які виникли за час їхнього подружжя.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечувала, вважаючи заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 5000000 грн. в порядку реституції внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному фонді МПП «Поліпласт» від 19 лютого 2010 року є забезпечені в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого за рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 16 червня 2012 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечувала, просила у її задоволенні відмовити через необґрунтованість.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши доводи заяви та матеріали справи, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Згідно п.2 ч.1 , ч.3 ст.152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 16.05.2011 року визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному фонді МПП «Поліпласт» від 19.02.2010 року та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 5000000 грн. в порядку реституції. Відповідач ОСОБА_2 згідно її згоди від 12.02.2010 року підтвердила, що договір було укладено в інтересах сім’ї, надала згоду на укладання зазначеного договору. Позивач вважає, що оскільки договір створює обов’язки для подружжя, за зобов’язаннями, що виникли з недійсності договору, відповідачі несуть солідарну відповідальність.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист №2 -257/11, виданий 06.04.2012 року Ленінським районним судом м. Луганська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000000 грн. в порядку реституції (постанова про відкриття провадження від 09.04.2012 року, ВП №32137703).

У порядку виконання зазначеного судового рішення постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.04.2012 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області ОСОБА_6 накладено арешт на все майно, які належать ОСОБА_3 в межах суми боргу.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, яке було арештоване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.04.2012 року в рамках ВП №32137703, а саме: Ѕ частини від нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Інтернаціональна, буд. 17; автомобілю марки «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1; автомобілю марки «Nissan Patrol», 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2; Ѕ частини майна ТОВ «Укр-Імпекс», код ЄДРПОУ 35555115, що знаходиться за адресою: Луганська область, Перевальський район, Перевальська виправна колонія №15 (а.с. 11-12).

Як пояснила у судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, зазначена справа не розглянута, спірне майно з-під арешту не звільнено. ОСОБА_2 заявлено право на зобов’язання подружжя, однак її права на ці зобов’язання та обов’язки нести за ними відповідальність на теперішній час не встановлено.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

При таких обставинах суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що звернення ОСОБА_2 до Ленінського районного суду міста Луганська з позовом до ОСОБА_3 про зняття арешту з майна безумовно свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання солідарних обов’язків.

Крім того, суд зауважує, що питання про наявність або відсутність солідарних обов’язків нести відповідальність за зобов’язаннями, які виникли за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на час розгляду заяви про забезпечення позову у встановленому законом порядку не є вирішеним.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне ОСОБА_2 майно в межах суми позову 5000000 грн., оскільки позивачем не вмотивовано необхідності забезпечення позову та не надано переконливих доказів, на підтвердження своїх вимог, не вказано, які саме підстави дають привід припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.151-153, 210, 293 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі -продажу недійсним та відшкодування шкоди - відмовити.

Суддя: Н.Д. Вінтоняк