Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-13437/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 р. (14:49) Справа №2а-13437/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представника позивача - Будан Є.Г., довіреність №2753/9/10-00 від 13.08.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна»

про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку,

Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна», що знаходяться у банку (р/р№260537511, р/р№2600437511978, р/р№2600637511840 в ПАТ АКБ «Львів»; р/р№26004051100139, р/р№26005051100086, р/р№26006051100085, р/р№260580051100000 в АТ «Піреус банк МКБ»; р/р№26005054903192, р/р№26006054903704, р/р№260090549003518, р/р№26051054903942 в КРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь; р/р№26005733820001, р/р№26055733820051 в Севастопольській філії ПАТ КБ «Приватбанк», м. Севастополь).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує податковий борг в сумі 77862,51 грн. Податковим органом здійснено заходів щодо розшуку майна підприємства, однак, за даними організації з технічної інвентаризації та органу на автомобільному транспорті майно за позивачем не зареєстровано. Посилаючись на положення ст. 20 Податкового кодексу України позивач просить накласти арешт на рахунки у банках відповідача, оскільки останній має податковий борг та не має майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.01.2013 року провадження по справі зупинялось до 29.01.2013 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 05.02.2013 року, надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна» в сумі 73374,71 грн., що знаходяться у банку (р/р№260537511 в ПАТ АКБ «Львів»; р/р№26006051100085, р/р №260580051100000 в АТ «Піреус банк МКБ»; р/р № 26006054903704, р/р№26051054903942 в КРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь; р/р№26005733820001, р/р№26055733820051 в Севастопольській філії ПАТ КБ «Приватбанк», м. Севастополь). Уточнені позовні вимоги представник позивача просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом направлення судової повістки на його адресу, зазначену у витягу з ЄДРПОУ (98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Соханя,3). Однак, документи повернулись до суду з відміткою УДППЗ «Укрпошта»: «вибув».

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (п.п.41.4 ст. 41 ПК України).

Враховуючи зазначене, позивач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 01.03.2004 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 15.08.2012 року.

Згідно з довідкою ДПІ у м. Ялта АР Крим № 2872/9/18-03 від 16.08.2012 року, відповідач з 01.03.2004 року перебуває на податковому обліку за № 13129.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2011 року по справі №2а-13438/11/0170/25 з ТОВ «Техком-Україна» стягнуто податковий борг з податку на додану вартість в сумі 73374,71 грн.

Згідно з відомостями про сплату на 14.01.2013 року заборгованість з податку на додану вартість відповідачем не сплачена.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у м. Ялта АР Крим були здійснені заходи щодо встановлення наявності майна ТОВ «Техком-Україна» з метою погашення податкового боргу, проте такого майна не було знайдено, що підтверджується листом Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 05.09.2012 року та листом ВРЕР ДАЇ обслуговування міст Ялти та Алушти ГУ МВС України в АР Крим від 28.08.2012 року № 11/м/2-1999.

Отже, судом встановлено відсутність зареєстрованого майна у ТОВ «Техком-Україна», достатнього для погашення податкового боргу у розмірі 73374,71 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були здійснені заходи з метою погашення податкового боргу відповідача.

Так, у відповідності до положень п. 12.1, п.12.2 та п.12.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, рішення суду є підставою для стягнення податкового боргу з рахунків платника у банку після оформлення інкасового доручення.

На підставі зазначеного вище, податковий орган звертався до установ банків, в яких відповідач має рахунки, з інкасовими дорученнями про погашення податкового боргу згідно з постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2011 року по справі №2а-13438/11/0170/25.

Проте, інкасові доручення було повернуто позивачу без виконання на підставі п.10.9, п.12.11 постанови Правління НБУ від 21.01.2004 №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Згідно з п.89.1 ст. 89 ПК України у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, а також у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, у податкового органу виникає право податкової застави.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст. 89 ПК України).

Відповідно до п.89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, податкова застава є ще одним способом погашення податкового боргу платника податків, що має передувати накладенню арешту на кошти.

Звернення майна відповідача у податкову заставу підтверджується рішенням про опис майна у податкову заставу, актом опису майна та наказом про призначення податкового керуючого.

Однак, вжиті податковим органом заходи з погашення податкового боргу відповідача не дали позитивного результату, що й стало підставою для звернення позивача до суду в порядку ст.20 ПК України.

Згідно із п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як слідує з наведеної норми, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Національним банком України постановою Правління від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, згідно із пунктом 10.1. якої обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків (п. 10.2 Інструкції ).

Пунктом 10.3. Інструкції встановлюється, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Відповідно до викладеного, арешт на рахунки клієнта у банку може бути накладений рішенням суду на всі кошти, що знаходяться на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення або із зазначенням конкретної суми. В разі не визначення у рішенні суду конкретного номеру рахунку, але з визначення суми, арешт накладається в залежності від наявної суми на кошти, що знаходяться на всіх рахунках клієнта банку або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Позивач просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на банківських рахунках, в сумі 73374,71 грн., тобто в межах суми податкового боргу.

Виходячи з того, що Законом України «Про банки та банківську діяльність» встановлюється право суду накладати арешт на рахунки осіб, відкриті у банках, а статтею 20 ПК України визначено право податкового органу звертатися до суду із вказаним позовом, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.02.2013 року, оголошено вступну та резолютивну части постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 11.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна» (98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Соханя,3, ЄДРПОУ 32836598) в межах суми податкового боргу у розмірі 73374,71 грн., що знаходяться на банківських рахунках (р/р№260537511 в ПАТ АКБ «Львів»; р/р№26006051100085, р/р №260580051100000 в АТ «Піреус банк МКБ»; р/р № 26006054903704, р/р№26051054903942 в КРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь; р/р№26005733820001, р/р№26055733820051 в Севастопольській філії ПАТ КБ «Приватбанк», м. Севастополь).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.