Постанова

від 13.02.2013 по справі 5011-56/12007-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 5011-56/12007-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р.

у справі № 5011-56/12007-2012 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдор-Трейд"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 958 414, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альдор-Трейд" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 958 414, 36 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар у розмірі 880330,27 грн. за договором поставки № 102/16/4-2010 від 17.05.2010р., пеня у розмірі 47477,54 грн., 3% річних з простроченої суми у розмірі 30606,55 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі

№ 5011-56/12007-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 880 330,27 грн., 47 477,54 грн. пені, 3% річних в сумі 30 606,55 грн. та судові витрати. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, дійшов висновку про обґрунтованість вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі № 5011-56/12007-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи і недоведеності обставин, які місцевий суд визнав встановленими. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом не надано оцінку всім актам приймання-передачі товару за договором, суд неправомірно взяв до уваги не підтверджені дані позивача та не зобов'язав сторони провести звірку взаєморозрахунків. Також, скаржник вважає, жодних прав позивача не було порушено, при цьому, на думку відповідача, позивач не довів наявності заборгованості у відповідача, а матеріали справи вказану обставину не підтверджують.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 29.01.2013р.

Ухвалою суду від 29.01.2013р. розгляд скарги відкладено на 06.02.2013р. у зв'язку з клопотанням відповідача та необхідністю витребування додаткових документів у відповідача.

У судовому засіданні 06.02.2013р. представником позивача подані на вимогу суду витребувані документи та було оголошено перерву до 13.02.2013р.

У судовому засіданні 13.02.2013р. представник позивача заперечив проти апеляційної скарги. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду скарги відповідач повідомлявся своєчасно у порядку, встановленому ГПК України. Про поважність причин неявки представника відповідач суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не заявляв.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду скарги, передбачених ст. 77 ГПК України та вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

17.05.2010р. між ТОВ «Альдор-Трейд» (постачальник) та ВАТ «Укрнафта» (змінене найменування якого Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», покупець) укладено договір поставки №102/16/4-2012 (далі - договір, т.1, а.с.11-13), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити зернові та/або олійні культури, та/або продукти їх переробки в асортименті та кількості, визначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору кількість, асортимент товару по кожній окремій поставці визначається в специфікаціях до даного договору, яка затверджується сторонами та складає невід'ємну частину даного договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору поставка товару здійснюється партіями (частинами). За партію товару приймається його кількість, кратна середній нормі завантаження одного залізничного вагону та/або автомобіля.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна за одиницю товару визначається сторонами в залежності від кількості, асортименту, виду товару, що постачається, та затверджується сторонами в специфікації по кожній окремій партії товару.

Згідно з п. 4.1 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.5 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі.

Відповідно до п.5.6 договору кінцева кількість товару визначається за вагою, визначеною в двосторонньому акті приймання-передачі товару.

30.01.2011р. між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №102/16/4-2010 від 17.05.2010р. (т.1, а.с.14), відповідно до якої позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає товар - сиру нерафіновану олію (суміш пресового та екстракційного) з насіння соняшника врожаю 2010р. в кількості 3000,00 тон, вартістю 9475,00 грн. без ПДВ за одиницю виміру, загальною вартістю 34110000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.3 специфікації №1 строк передачі зазначеного в даній специфікації товару в період з 30.01.2011р. по 31.03.2011р.

30.01.2011р. між сторонами підписано специфікацію №2 до договору поставки №102/16/4-2010 від 17.05.2010р. (т.1, а.с.15), відповідно до якої позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає товар - жмих соняшника українського походження, навалом, з насіння соняшника врожаю 2010р. в кількості 3000,00 тон, вартістю 1726,67 грн. без ПДВ за одиницю виміру, загальною вартістю 6216012,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.3 специфікації №2 строк передачі зазначеного в даній специфікації товару в період з 30.01.2011р. по 31.03.2011р.

Як вбачається з актів приймання-передачі №33 від 01.04.2011р. та №34 від 02.04.2011р. постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 5 605 599,62 грн. (т.1, а.с. 16-17).

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пп. 5.4 і 5.8 договору сторони погодили таке: «Поставка товару здійснюється при передачі товару уповноваженим представником Постачальника представнику Покупця шляхом підписання сторонами двостороннього акта прийому-передачі.»; «Право власності на Товар і всі ризики його втрати або пошкодження переходять до Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами акта прийому - передачі по кожній партії товару.».

Слід зауважити, що встановлення вищенаведених умов сторонами у Договорі не суперечить Правилам «Інктотермс 2000».

Згідно наявних у матеріалах справи копій платіжного доручення №28702-ПД11 від 13.04.2011р. та банківської виписки покупець (відповідач) здійснив часткову оплату вказаного товару, сплативши 4 725 269,35 грн. з призначенням платежу: «Опл. за макуху соняшн. , дог.102/16/4-2010 від17.05.10(Зак.до 30.07.10) &290700& згідно Рах. 23 від 11.04.2011 в т.ч. ПДВ 787544.89».

На виконання вимог суду апеляційної інстанції, позивачем у судовому засіданні 06.02.2012р. подано суду витребуваний у відповідача рахунок на оплату № 23 від 11.04.2011р. (т.1, а.с.102), із зазначенням найменування товару - макуха соняшникова (ГП) в кількості 2 280,531 т на суму 4 725 269,35 грн. з ПДВ. При цьому, представник відповідача пояснив, що вказаний рахунок у відповідача відсутній.

15.03.2012р. позивач на адресу відповідача надіслав лист, у якому просив перерахувати на його рахунок заборгованість за договором №102/16/4-2010 від 17.05.2010р. за поставлену макуху в сумі 880 330,27 грн. (а.с.58-59). Доказів відповіді на зазначений лист матеріали справи не містять.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість у сумі 880 330,27 грн. У зв'язку з простроченням боржника та порушенням своїх зобов'язань, позивачем нарахована пеня у розмірі 47 477,54 грн. та 3% річних з простроченої суми у розмірі 30 606,55 грн., які він просить стягнути з відповідача.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції правовідносини міжсторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4.1 договору відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідно до п.4.2. договору оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі товару. Згідно з п.5.5 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі.

Відповідно до п.5.6 договору кінцева кількість товару визначається за вагою, визначеною в двосторонньому акті приймання-передачі товару.

Актами приймання-передачі №33 від 01.04.2011р. та №34 від 02.04.2011р. підтверджується факт передачі постачальником та прийняття товару покупцем на загальну суму 5 605 599,62 грн. (т.1, а.с. 16-17).

Отже, слід дійти висновку, що відповідач мав оплатити поставлений товар до 02.07.2011р. включно.

Проте, отриманий відповідачем товар оплачений був лише частково на суму 4 725 269,35 грн. (т.1, а.с. 18,19), про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжного доручення №28702-ПД11 від 13.04.2011р. та банківської виписки.

Отже, зазначені обставини свідчать, що відповідач порушив умови договору, не здійснивши своєчасно та у повному обсязі розрахунок з позивачем, у зв'язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки складає 880 330,27 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справі відповідачем не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 880330,27 грн. за договором поставки, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 47477,54 грн. та 3% у сумі 30606,55 грн., колегія суддів зазначає таке.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п.7.2 договору у випадку порушення строків оплати з боку покупця (відповідач), він виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за отримання товару за договором не виконав належним чином, у строк встановлений договором оплату не здійснив в повному обсязі, порушивши умови договору, враховуючи, що позивачем сума пені та 3 % розраховано вірно, слід дійти висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені та 3 % річних . У зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення 47477,54 грн. пені та 3% річних в сумі 30606,55 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що матеріалами справи не підтверджується отримання саме ПАТ «Укрнафта» вказаного товару, колегією суддів відхиляється як не обґрунтоване з огляду на таке.

Згідно згаданих вище актів прийому-передачі №№ 33, 34 постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах CPT в складах на території ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера, Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 19 (т.1, а.с.16,17).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних (т.1, а.с. 109-150), у графі вантажоодержувач зазначено не відповідача, а іншу особу ПП «Вітекс-А» за дорученням Oleum Trade Limited, а місцем розвантаження вказано: м. Миколаїв, вул. Айвазовського,19.

На вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем у судовому засіданні 13.02.2013р. надано копії листа компанії Oleum Trade Limited та Контракту вказаної компанії з ВАТ «Укрнафта» (відповідач) від 26.11.2010р. Так, відповідно до згадано листа компанія Oleum Trade Limited повідомила, що у 2010-2011р.р. купувала жмих соняшника у ПАТ «Укрнафта» на умовах CPT. При цьому, транспортно-експедиційні послуги щодо товару для компанії Oleum Trade Limited здійснювала британська компанія, від імені якої в Україні працювало ПП «Вітекс-А», яке було зазначено як вантажоодержувач в документах. Крім того, як вбачається з наданого контакту від 26.11.2010р. (п.1 Контракту) продавець (ВАТ «Укрнафта») взяло на себе зобов'язання поставити та передати у власність, а покупець («Олеум Трейд Лімітед») прийняти та оплатити жмих соняшника на умовах CPT - ТОВ «МСП Ніка-Тера» м. Миколаїв, вул. Айвазовського,19).

Таким чином, посилання відповідача на те, що відповідач не отримував вказаного товару, а натомість вказаний товар безпідставно був переданий позивачем ПП «Вітекс-А», спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а тому колегією суддів відхиляється. Відтак слід дійти висновку, що позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином.

Посилання представника відповідача на те, що акти прийому-передачі № 33 від 01.04.2011р. і № 34 від 02.04.2011р. підписані неповноважною особою слід відхилити з огляду на те, що у подальшому 14.04.2011р. відповідачем здійснено оплату з посиланням на договір та рахунок № 23 від 11.04.2011р.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі №5011-56/12007-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі № 5011-56/12007-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 5011-56/12007-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 18.02.2013р.