Ухвала
від 04.12.2012 по справі 2а-1670/4220/12
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/4220/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі № 2а-1670/4220/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2012 року № 0000682301/360 та № 0000642301/359.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2012 року по справі №2а-1670/4220/12 позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2012 року та прийняти нове рішення, якім відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 05.04.2012 року № 0000682301/360 та № 0000642301/359 є акт Кременчуцької ДПІ Полтавської області ДПС №166/23-209/34739075 від 13.03.2012 року складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ " Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс"(код ЄДРПОУ 34739075) з питань взаємовідносин з ТОВ "Крамп" (код ЄДРПОУ 36442702) за період березень 2011 року в зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.05.2011 року №742/10315-309.

Правомірність підстав та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

Перевіркою встановлено наступні порушення:- пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4.ю п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 679662 грн., в т.ч. за І квартал 2011 рок у- 679622 грн.;- п.198.2, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 247150 грн.

05.04.2012 року, з посиланням на даний акт, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000682301/360 , яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 247150 грн. основного платежу і штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. (а.с.13) та податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000642301/359, за яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 679662 грн. основного платежу і 1,00 грн. штрафних санкцій (а.с. 13,15).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом з'ясовано, що фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображення у акті перевірки №166/23-209/34739075 від 13.03.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ " Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" вимог п.п.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2,пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме, віднесення на розрахунки з державою по податку на прибуток та податку на додану вартість показників первинних документів, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину з ТОВ "Крамп" (код ЄДРПОУ 36442702) за період березень 2011 р. Тобто єдиним мотивом, на підставі якого відповідач дійшов такого судження, є виключно інформація котра була отримана з сеті комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи (а.с.20,23) за свідченням якої ТОВ "Крамп" не може здійснювати фінансово-господарської діяльності через відсутність трудових ресурсів, власних та орендованих виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, у зв'язку з цим всі господарсько-фінансові взаємовідносини між ТОВ "Крамп" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків,які обумовлювались цими правочинами.

Проте, суд зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ "Крамп" не встановлено.

Окремо колегія суддів бере до уваги те, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст..ст.202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Із акту перевірки слідує, що висновок про порушення позивачем вимог пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4.ю п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 679662 грн., в т.ч. за І квартал 2011 рок у- 679622 грн. у зв'язку із безоплатно отриманим товаром, оскільки фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп" не встановлений.

На час виникнення спірних правовідносин платника податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, оподаткування операцій особливого виду, порядок нарахування, обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.2.1.1. п.2.1 Закону № 334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1. Закону № 334).

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. Закону № 334).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9., п.5.3. Закону № 334).

Необхідно зазначити, що Правила ведення податкового обліку та Закон № 334 не передбачає жодних вимог до форми та вигляду документів, які мають відношення до цілей податкового обліку. У відповідності до п.п.11.2.1. п.11.2.ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в азі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, за своїм змістом норми Закону № 334 передбачають в якості підстави для не включення у валові витрати тільки випадок відсутності розрахункових, платіжних або інших документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Крім того, як слідує із акту перевірки, висновок про порушення позивачем вимог п.198.2, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 247150 грн., що пов'язані з придбанням товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп" в березні 2011 року.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, що між ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (покупець) та ТОВ"Крамп" (постачальник) укладені договір купівлі-продажу запасних частин бортового редуктору автомобіля HD-1200 № 6248-10 від 13.12.2010 року (а.с.51-54) та договір купівлі-продажу запасних частин бортового редуктору автомобіля HD-1200 № 1713 від 01.03.2011 року (а.с.61-64).

За умовами вказаних договорів постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця запасні частини бортового редуктору автомобіля HD-1200 (Товар) згідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1, п.1.2. Договорів). Ціна товару зазначається у п.1.1 Договорів (пункт 2.1. Договорів).

На виконання досягнутої домовленості, позивачем в перевіряємий період придбано у ТОВ "Крамп" товар: запасні частини бортового редуктору автомобіля HD-1200 на загальну суму 1482898,80 грн., в т.ч. ПДВ -247149,80 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано первинні документи: рахунки № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року (а.с.56,65); накладні № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року( а.с.57,66); податкові накладні № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року(а.с.55, 67).

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу послуг. До того ж, будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної не встановлено і під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Податкові накладні № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011року (а.с.55,67) підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп", яке на момент їх виписування було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, анульовано реєстрацію платника ПДВ -ТОВ "Крамп", за ініціативою податкової тільки 16.09.2011 року, тобто після здійснення спірної господарської операції.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

На підставі рахунків № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року (а.с.56,65) позивачем здійснено оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 415 від 14.04.2011 року, № 487 від 27.04.2011 року, № 546 від 12.05.2011 року, № 565 від 17.05.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.58-60, 68). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Крамп" за придбаний товар, що не спростовувалося і податковим органом.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с.148-152), судом встановлено, що придбані у ТОВ "Крамп" товари отримані уповноваженою особою ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" на підставі довіреностей.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, доставку товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Крамп" здійснював власним транспортним засобом або з залученням перевізників, отримання товару відбувалось на підставі видаткових накладних та інших документів, передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Матеріали справи свідчать, що придбані у ТОВ "Крамп" на підставі договорів купівлі-продажу № 6248-10 від 13.12.2010 року № 1713-11 від 01.03.2011 року товари позивачем у подальшому використані в господарській діяльності, а саме були проведені роботи з технічного обслуговування та ремонт автосамоскидів ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі договору № 1004/11 від 25.05.2007 року.

При цьому, доречно відмітити, що факт придбання товару у ТОВ "Крамп", його оприбуткування та використання позивачем, податковим органом як в ході перевірки так і в ході судового розгляду справи не заперечувався.

Зазначені документи були в повному обсязі досліджені під час перевірки, про що є відповідних запис в акті перевірки.

Окрім того, взято до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України про те, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням цих правил суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом інформації комп'ютерної автоматизованої системи чи акту перевірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані комп'ютерні ситеми даних не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.ст.138 і 198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на даних з мережі комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи про контрагента позивача, то зроблено висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень від від 05.04.2012 року № 0000682301/360 та № 0000642301/359.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі № 2а-1670/4220/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.12.2012
Оприлюднено19.02.2013
Номер документу29398240
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-1670/4220/12

Постанова від 30.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 25.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 09.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 25.05.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 15.06.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Пилипчук Н.Г.

Ухвала від 02.07.2012

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

Г.В. Костенко

Ухвала від 04.12.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Присяжнюк О.В.

Ухвала від 31.01.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 08.01.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 29.08.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Присяжнюк О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні