Постанова

від 30.01.2018 по справі 2а-1670/4220/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/1203/18 2а-1670/4220/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року (суддя Костенко Г.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді: Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі № 2а-1670/4220/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-сервісне підприємство Гірмашсервіс до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-сервісне підприємство Гірмашсервіс звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кремечуцька ОДПІ) від 05.04.2012 року №0000682301/360 та №0000642301/359.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Кремечуцька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Кремечуцька ОДПІ посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ст. 198 Податкового кодексу України та порушення судами норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ ВСП Гірмашсервіс зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВСП Гірмашсервіс з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Крамп за період березень 2011 року у звязку із ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.05.2011 року №742/10/15-309.

За результатами перевірки складено акт від 13.03.2012 року № 166/23-209/34739075 у якому відображено висновок про порушення ТОВ ВСП Гірмашсервіс пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ; п.198.2, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Крамп з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилався на результати контрольних заходів щодо контрагента позивача, де викладено думки про порушення ним податкової дисципліни, вказано про відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами та, як наслідок, вчинення з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків.

На підставі зазначеного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 05.04.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000682301/360, згідно з яким ТОВ ВСП Гірмашсервіс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247150,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000642301/359, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 679662,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом в супереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За змістом п. 5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011р року Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1211 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 50.20.0 технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 13.10.0 добування залізних руд; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 50.10.0 оптова торгівля автомобілями; 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; 31.10.2 ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Між ТОВ ВСП Гірмашсервіс (покупець) та ТОВ Крамп (постачальник) укладено договір купівлі-продажу запасних частин бортового редуктору автомобіля HD-1200 № 6248-10 від 13.12.2010 року та договір купівлі-продажу запасних частин бортового редуктору автомобіля HD-1200 № 1713 від 01.03.2011 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом позивачем було надано копії укладених договорів, рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, витяг з журналу реєстрації видачі довіреностей.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставки.

При цьому судами з'ясовано, що придбаний позивачем товар використано у власній господарській діяльності, а саме - було проведено роботи з технічного обслуговування та ремонту самоскидів ВАТ Полтавський ГЗК на підставі договору №1004/11 від 25.05.2007 року.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ Крамп не призвело до недійсності укладених угод та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних, оскільки анулювання свідоцтва здійснювалось значно пізніше.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ ВСП Гірмашсервіс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Кремечуцькою ОДПІ під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна