Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-1870/5215/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/5215/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/5215/12

за позовом Приватного підприємства "Рона-Опт"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року приватне підприємство «Рона-Опт» звернулось з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби та просить Сумський окружний адміністративний суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у м.Сумах СО ДПС № 000032270/19579 від 01.06.2012 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1479 грн., в тому числі основного платежу 1479 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 0 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах СО ДПС №000042270/19572 від 01.06.2012 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 054 грн., в тому числі основного платежу 3 053 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі №2а-1870/5212/12 позов задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та прийнято нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року № 000032270/19579 та №000042270/19572 є акт ДПІ у м. Сумах СО ДПС №820/2270/31499377/4 від 11.05.2012 року складений за результатами виїзної документальної позапланової перевірки ПП «Рона -ОПТ» (код ЄДРПОУ 31499377) з питань правових відносин з ТОВ «Ольтенія Білд» (код ЄДРПОУ 36545782) з податку на додану вартість за травень 2011 року та податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011року.

Перевіркою встановлено наступні порушення: - п.п.14.1.27. 14.2.56, п.14.1 ст.14. п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135. п.п.138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 1479 грн. за 2 квартал 2011 року. - п.185.1 ст.185. п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ч.1.5 ст.203. ст.215. ч.1.2 ст.228 ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 2981 грн. за травень 2011 року.

01.06.2012 року з посиланням на даний акт перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення за № 000032270/19579 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 1479 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн. та за №000042270/19572 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 053 грн. основного платежу та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями..

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом з'ясовано, що фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображення у акті перевірки від 11.05.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про порушення приватним підприємством «Рона-Опт» вимог п.п.14.1.27. 14.2.56, п.14.1 ст.14. п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135. п.п.138.1 ст.138 ПК України та п.185.1 ст.185. п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме, віднесення на розрахунки з державою по податку на прибуток та податку на додану вартість показників первинних документів, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину з ТОВ «Ольтенія Білд» (код ЄДРПОУ 36545782). Тобто єдиним мотивом, на підставі якого відповідач дійшов такого судження, є виключно висновки відображені у акті ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28.09.2011 р. №288/23-50/36546782 інформація якого свідчить, що ТОВ «Ольтенія Білд» не може здійснювати фінансово-господарської діяльності через відсутність трудових ресурсів, власних та орендованих виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, у зв'язку з цим всі господарсько-фінансові взаємовідносини між ТОВ «Ольтенія Білд» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків,які обумовлювались цими правочинами.

Проте, суд зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ «Ольтенія Білд» не встановлено.

Окремо колегія суддів бере до уваги те, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст..ст.202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Судом встановлено, що між ТОВ "Ольтенія Білд" та ПП «Рона-ОПТ» було укладено договір поставки від 27.05.11 року № 27.05./2 , за умовами якого ПП «Рона-ОПТ» купив у ТОВ «Ольтенія Білд» товар на загальну суму 18319,47грн. в т.ч. ПДВ 3053,25 грн. вартість яких було віднесено до складу витрат у 2 кварталі 2011 р. на суму 6432,00 грн.

Суд, оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, переконався , що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами. Правочин за формою та змістом не суперечить закону. Предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

За таких обставин, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарської операції, здійсненої в межах спірного правочину, до матеріалів справи надано видаткову накладну №406 від 27.05.2011р. (пиломатеріал) на загальну суму 18319,47 грн., в т.ч. ПДВ 3053,25 грн.; платіжне доручення №1077 від 30.05.201 1р. на суму 18319.47 грн.; товарно-транспортна накладна №05 СВА від 27.05.20І1р.. Згідно податкової накладної № 406 від 27.05.2011р. , суми ПДВ 3053,25 грн., що отримана від ТОВ «Ольтенія Білд» та сплачена у складі вартості товару віднесена до складу податкового кредиту за травень 2011 року.

Товар був оприбуткований ПП «Рона-ОПТ», що підтверджується кореспонденцією рахунків: ДТ 281 "Товари на складі" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 15266,33 грн.; ДТ 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" на суму 3053,25 грн.

Накладними на внутрішнє переміщення підтверджується передача товару зі складу в роздрібну мережу, а саме: накладна на внутрішнє переміщення №351 від 31.05.201 1р., товарно-транспортна накладна №05 ТВМ №191 від 31.05.201 1р. гіпермаркет "Рона", м. Конотоп., подорожній лист вантажного автомобіля від 31.05.2011р.; накладна на внутрішнє переміщення №348 від 31.05.2011р. будівельний маркет "Рона" м. Суми, вул. Скрябіна. 7А.; накладна на внутрішнє переміщення №490 від 24.06.2011р. будівельний маркет "Рона" м. Суми. вул. Скрябіна, 7А.; накладна на внутрішнє переміщення №511 від 30.06.2011р. будівельний маркет "Рона" м. Суми, вул. Скрябіна, 7А

В подальшому зазначений товар було використано в господарській діяльності ПП «Рона -ОПТ», а саме реалізовано на загальну суму 6791,80 грн. господарському товариству "Техкомресурси" по видатк. накл. №238 від 27.05.2011р. на суму 359,80 грн. та роздрібній мережі на суму 6432,00 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Зазначені документи були в повному обсязі досліджені під час перевірки, про що є відповідних запис в акті перевірки.

Окрім того, взято до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України про те, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням цих правил суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.ст.138 і 198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ у Святошинському районі м. Києва акті про результати перевірки контрагента позивача, то зроблено висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень від 01.06.2012 р. №000032270/19579 та №0000 42270/19572, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/5215/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.