Постанова

від 06.02.2013 по справі 2-а/1570/2198/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р.Справа № 2-а/1570/2198/2011

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Шевчук О.А.,

секретар - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Варра Трейд" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Варра Трейд" до Південної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною, визнання (протиправним) недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Варра Трейд", звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо відмови в поверненні надмірно сплачених ТОВ «Варра Трейд» мита у розмірі 739659,35 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7685801 грн., зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суму надмірно сплачених ТОВ «Варра Трейд» мита та податку на додану вартість, визнання недійсними рішень Південної митниці №500000043/2009/003393/2 від 29.09.2009 року, №500000043/2009/003394/2 від 29.09.2009 року, №500000043/2009/003395/2 від 29.09.2009 року про визначення митної вартості товарів та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ТОВ «Варра Трейд» суму надмірно сплаченого мита у розмірі 739659,35 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7685801 грн., у загальній сумі 8425460,35 грн. та витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що з метою проведення митного оформлення товару позивачем були подані вантажні митні декларації у кількості 50 шт., у яких заявлена митна вартість товару визначена в розмірі 14533376,69 грн. Зазначена вартість була визначена на підставі контрактів поставки та рахунків-фактури (інвойсів). Однак, Південною митницею було усно відмовлено у прийнятті поданих митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, у зв'язку з заниженням митної вартості товару. У зв'язку з відмовою митного органу у митному оформленні товарів за фактурною ціною на підставі визначеної вартості товару позивачем були заповнені та подані вантажні митні декларації, згідно до яких ціна товару склала 52222722 грн., 45 коп. Зазначені ВМД містять відмітку Південної митниці про сплату митних платежів на день розгляду справи, митне оформлення здійснено на підставі вищевказаних ВМД. Відповідно до рядку 47 декларацій нараховані та сплачені платежі: мито на загальну суму 1070 245 грн.21 коп., ПДВ на загальну суму 10 658 593 грн. 52 коп. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно збільшена митна вартість товарів, у зв'язку зі збільшенням вартості товару та надмірно сплачено мито у розмірі 739659,35 грн. та надмірно сплачено ПДВ у розмірі 7685801 грн. Також, представник відповідача зазначив, що посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою закону. Обмеження в застосуванні першого методу визначення ціни товару щодо ТОВ «Варра Трейд» відсутні. Позивачем до Південної митниці було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується. На підставі вищевикладеного, представник відповідача зазначив, що Південною митницею безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД по фактичним цінам, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду товариство подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТОВ «Варра Трейд» було зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.08.2009 року та взято на облік до ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

07.09.2009 року між компанією «PRIMECAR SALES INC.» PANAMA, в особі директора Джеймса Дімерта та ТОВ «Варра Трейд», Україна, в особі директора Левченко Н.І., був укладений контракт №PRTV/2009. Відповідно до п.2.1 Контракту, валюта платежу долари США у розмірі 50000000. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку.

Крім того, 21.09.2009 року між позивачем та ТОВ «З-А» був укладений договір транспортного експедирування (доручення) №21/09/09 на перевезення вантажу позивача та митне обслуговування вантажу.

Загальна сума товару, придбаного TOB «ВАРРА ТРЕЙД», вказана у ВМД, складає 14 533 376 грн. 69 коп., що відображено у деклараціях, а саме по ВМД: № 500040624/9/001590 від 29.09.09 р. на суму 340615,64грн., № 500040624/9/001588 від 29.09.09 р. на суму 483219,91 грн., № 500040624/9/001589 від 29.09.09 р. на суму 507571,75 грн., № 500040624/9/001594 від 30.09.09 р. на суму 721021,75 грн., № 500040624/9/001601 від 02.10.09 р. на суму 500571,47 грн., № 500040624/9/001602 від 02.10.09 р. на суму 408074,57 грн., № 500040624/9/001603 від 02.10.09 р. на суму 714130,49 грн., № 500040624/9/001604 від 02.10.09 р. на суму 403620,28 грн., № 500040624/9/001605 від 02.10.09 р. на суму 342409,10 грн., № 500040624/9/001651 від 13.10.09 р., на суму 195560,15 грн., № 500040624/9/001652 від 13.10.09 р., на суму 257425,70 грн. № 500060736/9/004839 від 07.10.09 р. на суму 110297,70 грн., № 500060736/9/004840 від 07.10.09 р. на суму 110297,70 грн., № 500060736/9/004841 від 07.10.09 р. на суму 212486,48 грн., № 500060736/9/004842 від 07.10.09 р. на суму 110297,70 грн., № 500060736/9/004955 від 12.10.09 р. на суму 97466,40 грн., № 500040025/9/000172 від 14.10.09 р. на суму 110291,69 грн., № 500040025/9/000173 від 14.10.09 р. на суму 110293,94 грн., № 500040025/9/000174 від 14.10.09 р., на суму 110296,66 грн., № 500040025/9/000175 від 14.10.09 р. на суму 110296,90 грн., № 500040025/9/000176 від 14.10.09 р. на суму 110267,50 грн., № 500040025/9/000177 від 20.10.09 р. на суму 110277,92 грн., № 500040025/9/000178 від 20.10.09 р. на суму 110231,78 грн., № 500040025/9/000179 від 14.10.09 р. на суму 110293,78 грн., № 500040025/9/000180 від 20.10.09 р. на суму 110281,12 грн., № 500040025/9/000181 від 20.10.09 р. на суму 110296,10 грн., № 500040025/9/000182 від 20.10.09 р. на суму 110259,73 грн., № 500040025/9/000183 від 20.10.09 р. на суму 110295,38 грн., № 500040025/9/000184 від 20.10.09 р. на суму 110296,82 грн., № 500040025/9/000185 від 14.10.09 р. на суму 110296,90 грн., № 500040025/9/000188 від 20.10.09 р. на суму 94564,91 грн., № 500040025/9/000186 від 20.10.09 р. на суму 90655,81 грн., № 500040025/9/000189 від 20.10.09 р. на суму 106419,29 грн., № 500040025/9/000190 від 24.10.09 р. на суму 98585,58 грн., № 500040025/9/000191 від 24.10.09 р. на суму 100627,09 грн., № 500040025/9/000192 від 24.10.09 р. на суму 213612,14 грн., № 500040025/9/000198 від 06.11.09 р., на суму 102736,27 грн., № 500040025/9/000199 від 06.11.09 р. на суму 100716,62 грн., № 500040624/9/001765 від 31.10.09 р. на суму 329772,96 грн., № 500040624/9/001766 від 31.10.09 р. на суму 829138,64 грн., № 500040624/9/001773 від 02.11.09 р. на суму 766076,46 грн., № 500040624/9/001772 від 02.11.09 р. на суму 470212,20 грн., № 500040624/9/001778 від 03.11.09 р. на суму 200713,10 грн., № 500040624/9/001952 від 28.11.09 р., на суму 399650,41 грн., № 500040624/9/001953 від 29.11.09 р., на суму 840818,62 грн., № 500040624/9/001962 від 01.12.09 р., на суму 820854,32 грн., № 500040624/9/001963 від 30.11.09 р., на суму 780477,35 грн., № 500040624/9/001964 від 01.12.09 р., на суму 654953,04 грн., № 500040624/9/001968 від 01.12.09 р., на суму 260630.17 грн., № 500040025/9/000203 від 03.12.09 р., на суму 213 118,70 грн.

На підставі визначеної митним органом митної вартості товару позивачем були заповнені та подані вантажні митні декларації, відповідно до яких з урахуванням коригування ціна товару склала: № 500040624/9/001590 від 29.09.09 р., на суму 1 238602,32 грн., № 500040624/9/001588 від 29.09.09 р., на суму 1 757163,31 грн., № 500040624/9/001589 від 29.09.09 р., на суму 1 845715,46 грн., № 500040624/9/001594 від 30.09.09 р., на суму 2 621897,28 грн., № 500040624/9/001601 від 02.10.09 р., на суму 1 820259,89 грн., № 500040624/9/001602 від 02.10.09 р., на суму 1 483907,52 грн., № 500040624/9/001603 від 02.10.09 р., на суму 2 596838,16 грн., № 500040624/9/001604 від 02.10.09 р., на суму 1 467710,12 грн., № 500040624/9/001605 від 02.10.09 р., на суму 1 245123,99 грн., № 500060736/9/004841 від 07.10.09 р., на суму 687456,25 грн., № 500060736/9/004839 від 07.10.09 р., на суму 356845,50 грн., № 500060736/9/004840 від 07.10.09 р., на суму 356845,50 грн., № 500060736/9/004842 від 07.10.09 р., на суму 356845,50 грн., № 500060736/9/004955 від 12.10.09 р., на суму 324888,00 грн., № 500040025/9/000172 від 14.10.09 р., на суму 356825,94 грн., № 500040025/9/000176 від 14.10.09 р., на суму 356747,83 грн., № 500040025/9/000179 від 14.10.09 р., на суму 356832,81 грн., № 500040025/9/000185 від 14.10.09 р., на суму 356842,86 грн., № 500040025/9/000173 від 14.10.09 р., на суму 356833,34 грн., № 500040025/9/000175 від 14.10.09 р., на суму 356842,86 грн., № 500040025/9/000174 від 14.10.09 р., на суму 356842,06 грн., № 500040624/9/001651 від 13.10.09 р., на суму 755573,29 грн., № 500040624/9/001652 від 13.10.09 р., на суму 994599,30 грн., № 500040624/9/001952 від 28.11.09 р., на суму 1 453274,34 грн., № 500040624/9/001953 від 29.11.09 р., на суму 3 057522,38 грн., № 500040624/9/001963 від 30.11.09 р., на суму 2 838099,34 грн., № 500040624/9/001962 від 01.12.09 р., на суму 2 984924,92 грн., № 500040624/9/001964 від 01.12.09 р., на суму 2 381647,41 грн., № 500040624/9/001968 від 01.12.09 р., на суму 947746,08 грн., № 500040025/9/000203 від 03.12.09 р., на суму 665452,15 грн., № 500040025/9/000188 від 20.10.09 р. на суму 315216,24грн., № 500040025/9/000186 від 20.10.09 р. на суму 302185,95 грн., № 500040025/9/000177 від 20.10.09 р. на суму 356781,53 грн., № 500040025/9/000189 від 20.10.09 р. на суму 332288,84 грн., № 500040025/9/000178 від 20.10.09 р. на суму 356632,19 грн., № 500040025/9/000180 від 20.10.09 р. на суму 356791,84 грн., № 500040025/9/000182 від 20.10.09 р. на суму 356722,59 грн., № 500040025/9/000181 від 20.10.09 р. на суму 356840,21 грн., № 500040025/9/000183 від 20.10.09 р. на суму 356838,10 грн., № 500040025/9/000184 від 20.10.09 р. на суму 356842,59 грн. , № 500040025/9/000190 від 24.10.09 р. на суму 328618,62 грн., № 500040025/9/000192 від 24.10.09 р. на суму 666993,03 грн., № 500040025/9/000191 від 24.10.09 р. на суму 335423,51 грн., № 500040025/9/000198 від 06.11.09 р., на суму 342454,29 грн., № 500040025/9/000199 від 06.11.09 р. на суму 335722,00 грн., № 500040624/9/001765 від 31.10.09 p. на суму 1 274122,80 грн., № 500040624/9/001766 від 31.10.09 р. на суму 3 203490,24 грн., № 500040624/9/001773 від 02.11.09 р. на суму2 959840,83 грн., № 500040624/9/001772 від 02.11.09 р. на суму 1 816728,97 грн., № 500040624/9/001778 від 03.11.09 р. на суму 775482,37 грн., на загальну суму 52 222 722 грн. 45 коп.

В результаті збільшення вартості товару, збільшено загальну суму мита і ПДВ, сплаченого ТОВ «ВАРРА ТРЕЙД», внаслідок чого до бюджету через Південну митницю та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області сплачені (надмірно) наступні суми: мито у розмірі 739 659,35 грн., та податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 7 685 801 грн.

29.09.2009 року Південною митницею було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 500000043/2009/003393/2, № 500000043/2009/003394/2, № 500000043/2009/003395/2 якими встановлено суму вартості за одиницю Товару (1 кг бананів) - 0,80 доларів США.

У зв'язку з відмовою Відповідачем у митному оформленні товарів та неможливості затримки у доставці товару кінцевим споживачам, на підставі визначеної митним органом митної вартості товару, як зазначено позивачем, у той же день були заповнені та подані нові вантажні митні декларації № 500040624/9/001590 від 30.09.09 р. № 500040624/9/001588 від 30.09.09 р., № 500040624/9/001589 від 30.09.09 р., на суму яка зазначена вище.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованого позивачем товару по гр.47 вантажних митних декларацій визначена позивачем самостійно, і Південна митниця погодилась з таким методом, нарахування мита та ПДВ на підставі таких відомостей про митну вартість товару є правомірною, а тому підстави для повернення митних платежів відсутні.

З приводу спірних рішень відповідача, суд першої інстанції дійшов до висновку про їх правомірність, з огляду на те, що відповідачем правомірно застосовано шостий (резервний ) метод визначення митної вартості.

Проте з такими висновками колегія суддів не погоджуються з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, 07.09.2009 року між Компанією «PRIMECAR SALES INC.» Panama, (Продавець), в особі директора James Dimert та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд», м. Одеса, Україна, в особі директора Левченко Н.І.. (Покупець) був укладений Контракт № PRVT/2009 ( а.с.39-45,т.1).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів.

Валюта контракту та валюта платежу - долари США (п. 2.3 Контракту). Загальна сума Контракту складає 50 000 000,00 (П'ятдесят мільйонів) доларів США 00 центів (п.2.1. Контракту). Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку (п. 4.5 Контракту).

Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах (п. 4.2. Контракту).

Умови поставки - CIF Одеса, CIF - Іллічівськ ( у редакції INCOTERMS-2000). При тлумаченні термінів дійсного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року (п. 4.3. Контракту).

Оплата за Товар здійснюється як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка платежу на 180 діб. У випадку здійснення Покупцем передоплати, Продавець зобов'язується поставити Товар не пізніше 180 (ста вісімдесяти) днів від дня списання коштів з валютного рахунку Покупця (п. п. 3.1., 4.6. Контракту, специфікація № 1 до Контракту).

Відповідно до статті 87 Митного кодексу України від 11.07.2002 р.

№ 92-IV із змінами та доповненнями (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин), декларантами можуть бути як підприємства, яким належать товари, так і уповноважені ними митні брокери. Декларант згідно до статті 88 МК України, виконує всі обов'язки та несе у повному обсязі відповідальність, передбачену МК України, тобто, він зобов'язаний: здійснити декларування товарів та транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого МК України; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю та митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки та збори.

21.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» (Клієнтом), та Товариством з обмеженою відповідальністю «З-А» (Експедитором), в особі директора Резніка О.С. був укладений Договір транспортного експедирування № 21/09/09 на перевезення вантажу Клієнта та митне обслуговування вантажу. Відповідно до змісту вказаного договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання щодо: проведення митного оформлення вантажу та надавання послуг митного брокера на підставі свідоцтва № 001592/00 від 07.02.09 року; виконання послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України; виконання митних процедур та проведення інших процедур, необхідних для виконання умов цього договору (п.1.1.Договору).

Відповідальною особою за здійснення митного оформлення товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» призначало в окремих випадках декларанта Товариство з обмеженою відповідальністю «З-А», в інших випадках Товариство з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» діяло як декларант самостійно.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Контракту

№ PRVT/2009 від 07.09.2009 р. Компанією «PRIMECAR SALES INC.» Panama Товариству з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» були поставлені товари на загальну суму 14 533 376, 69 гривень.

Дані щодо фактурної вартості товарів, які були поставлені «PRIMECAR SALES INC.» Panama Товариству з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» на виконання умов Контракту № PRVT/2009 від 07.09.2009 р. на загальну суму 14 533 376, 69 грн. відображені у графах 22, 42 митних декларацій, та підтверджені інвойсами, які додаються до кожної декларації.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі визначеної митним органом митної вартості товару були подані вантажні митні декларації, відповідно до яких з урахуванням коригування ціна товару склала 52 222 722,45 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в результаті збільшення вартості товару, збільшено загальну суму мита і податку на додану вартість, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд». Судом першої інстанції також встановлено, що у зв'язку із збільшенням ціни (вартості) товару, державі через Південну митницю та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області сплачено мито у розмірі 739 659,35 гривень та податок на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень (а.с.46-49,т.1).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведені судом першої інстанції обставини сторонами не оскаржуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими

Статтею 259 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень,?встановлених?законами?України.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегією суддів встановлено, що мито у розмірі 739 659,35 гривень та податок на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень були сплачені з митної вартості товарів, визначеної за третім та шостим методами, що відображено графах 43, 45, 47 митних декларацій, а не з митної вартості за першим методом,?який?застосовується?у?першу?чергу.

Колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно та не всебічно досліджено усі наявні докази, не враховано всіх фактичних даних, які мають значення для правильного?вирішення?спору.

Так, судом першої інстанції не застосовано положення ч. 1 ст. 264 МК України, відповідно до якої заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що?піддаються?обчисленню.

Судом першої інстанції не застосовано ч. 5 ст. 269 МК України, згідно з положеннями якої інформація, що використовується при здійсненні коригуванння митної вартості товару за третім методом, повинна бути документально підтверджена.

Судом першої інстанції не застосовано ст. 273 МК України, згідно якої митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р., оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

(Судом першої інстанції не враховано те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які документально підтверджують митну вартість товару за третім та шостим методами (графи 43, 45, 47 митних декларацій), з якої до бюджету були сплачені мито у розмірі 739 659,35 гривень та податок на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 264, ч. 5 ст. 269, ст. 273 МК України, ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р., ст. ст. 69, 86 КАС України, оскільки судом першої інстанції не застосовано зазначені норми законодавства та взагалі не досліджено обставини документального підтвердження митної?вартості?товарів,?з?якої?позивачем?були?сплачені?платежі?до??бюджету.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання?відомостей?для?її?підтвердження).

Колегією суддів достовірно встановлено, що декларантом були подані до митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що контрактом № PRVT/2009, укладеному між Компанією «PRIMECAR SALES INC.» Panama (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд»» (Покупець), визначено умови поставки - CIF, CIP кордон України ( у редакції INCOTERMS-2000).

При тлумаченні термінів дійсного Контракту має чинність документ ІНКОТЕРМС 2000 року й Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року (п. 4.3. Контракту).

Термін «Умови поставки - CIF Одеса, CIF Іллічівськ ( у редакції ІНКОТЕРМС -2000) визначає наступне: СIF - Cost, Insurance and Freight (...named port of destination) - продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати й фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. CIP - Carriage and Insurance Paid to (...named place of destination). Термін означає, що продавець повинен доставить товар названому їм перевізникові. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. За умовами терміна на продавця також покладає обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця (укладання договору страхування з мінімальним покриттям, оплата страхових внесків).

Таким чином, додаткові витрати, пов'язані з перевезенням та страхуванням товару, несе продавець товару відповідно до умов Контракту № PRVT/2009.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 266 МК України передбачено, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Цією ж статтею передбачається, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості, встановленої ч.3 ст. 266 МК України.

Разом з тим, судом першої інстанції не досліджено те, що відповідачем - Південною митницею, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено неможливість застосування попередніх двох методів за митними деклараціями (у графі 43 яких зазначено 3 метод), та неможливість застосування попередніх п'яти методів за митними деклараціями (у графі 43 яких зазначено 6 метод).

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що декларантом надано до Південної митниці контракт та інвойси, які є невід'ємної частиною контрактів, що підтверджують вартість товару за ціною договору, тобто за першим методом, а тому відсутні підстави для сплати платежів до бюджету з митної вартості за третім та шостим методами, яка документально не підтверджується, та не повинна застосовуватися при обчисленні платежів, оскільки основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ст. 4 МК України митне регулювання здійснюється на основі принципів: виключної юрисдикції України на її митній території; виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; законності; єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; системності; ефективності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; гласності та прозорості.

Статтею 265 МК України встановлений обов'язок саме митних органів здійснювати контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу.

З наведеного випливає, що митні органи зобов'язані вчиняти законні дії, незалежно від того, більша чи менша сума митних платежів зазначена у митній декларації при поданні її до митного оформлення, оскільки згідно з законодавством обов'язок по здійсненню митного оформлення та митного контролю щодо ввезених на територію України товарів та вчинення необхідних дій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності покладено на митні органи.

Контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Південна митниця, як орган на який покладено обов'язок визначати правильність обчислення митної вартості товарів, сплати платежів, не проконтролювала те, що платежі до бюджету були сплачені з митної вартості за третім та шостим методами, яка документально не підтверджується.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірне питання, виходив із того, що джерелом інформації визначення митної вартості, з якої було сплачено мито та податок на додану вартість є цінова база Державної митної служби України.

Митним кодексом України, як актом, який має вищу юридичну силу, не передбачено права митних органів або будь-яких осіб коригувати ціну товару на підставі цінової бази даних Державної митної служби України, оскільки дані цінової бази щодо рівня вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення частини 2 ст.266 МК України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатнім та визначальним для висновку про недостовірність митної вартості товару.

Аналогічну правову позицію висловив Виший Адміністративний суд України у постанові від 19.01.2012 року, справа № к-4577/09, номер в ЄДРСРУ 21107559.

Також, безпідставним є зазначення судом першої інстанції про те, що декларант не звертався до митниці з заявами про випуск товарів під гарантійне зобов'язання, оскільки ст. 264 МК України надає право декларанту (а не встановлює обов'язок) звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною вартістю цих товарів.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12. 2012 року, за клопотанням представника апелянта, призначено по справі судово-економічну експертизу.

Згідно висновку № 10284 судово-економічної експертизи від 30 грудня 2012 року за матеріалами справи № 2-а/1570/2198/2011 встановлені наступні фактичні дані:

1. нарахування митних платежів, обчислених Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «PRIMECAR SALES ING» на адресу ТОВ «Варра Трейд» у відповідності до умов контракту у розмірі 11 730 838,73 грн., у т. ч. мито у розмірі 1 070 245,21 грн., податок на додану вартість у розмірі 10 660 593,52 грн., документально не обґрунтовані даними про вартість постачаємого товару, відображеного в інвойсах та специфікаціях, і нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображеного у графах 12,45, 47 вантажних митних декларацій; 2. Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «PRIMECAR SALES ING» на адресу ТОВ «Варра Трейд» у відповідності до умов контракту № PRVT/2009 від 07.09.2009 р., невірно розрахована у графі 45 «коригування» вантажних митних декларацій, митна вартість товару, внаслідок чого митні платежі, сплачені ТОВ «Варра Трейд» до бюджету, завищені на суму 8 425 460,38 грн.; 3. ТОВ «Варра Трейд» надмірно сплачені до бюджету митні платежі, обчислені Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «PRIMECAR SALES ING» на адресу ТОВ «Варра Трейд» у відповідності до умов контракту, у розмірі 8 425 460,38 грн., у тому числі: мито у розмірі 739 659,35 грн., податок на додану вартість у розмірі 7 685 801,03 грн. ( а.с. 109-116, т.3)

Отже, висновком експерта підтверджено факт надмірної сплати позивачем до бюджету коштів у розмірі 8 425 460,38 грн., у тому числі: мита у розмірі 739 659,35 грн., податку на додану вартість у розмірі 7 685 801,03 грн.

Таким чином, оцінивши у сукупності наявні докази, а саме: контракт, інвойси, дані митних декларацій, висновок судово-економічної експертизи № 10284 від 30.12.2012 року, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши норми матеріального права, як регулюють порядок сплати митних платежів та застосування методів визначення митної вартості товарів, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого мита у розмірі 739 659,35 гривень та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень, у загальній сумі 8 425 460,35 гривень, є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 судові рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства.

Крім того, відповідно до п. п. 2.1, 3.3 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 р. № 25/44 для обліку коштів у національній валюті, що надходять до митних органів для забезпечення виконання платниками обов'язків щодо сплати митних та інших платежів, застосовуються депозитні рахунки. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки митних органів, перераховуються митними органами для зарахування цих коштів до відповідних бюджетів України.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно ч. 1 ст. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

У зв'язку з чим, колегія суддів зазначає, що надмірно сплачені кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України з вказанням реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження надмірно сплачених позивачем мита у розмірі 739 659,35 гривень та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень, у загальній сумі 8 425 460,35 гривень.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618.

Згідно п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» були направлені на адресу Південної митниці заяви від 19.10.2009 р. № 14/1, від 29.10.2009 р., від 09.11.2009 р., від 30.11.2009 р., від 01.12.2009 р., від 21.12.2009 р. про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 8 425 460,35 гривень у зв'язку з неправильним визначенням митної вартості ( а.с.78-82, т.3).

Однак, жодних дій щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» надмірно сплачених коштів у загальній сумі 8 425 460,35 гривень Південною?митницею?не?здійснено.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що бездіяльність Південної митниці щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» надмірно сплаченого мита у розмірі 739 659,35 гривень та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень, у загальній сумі 8 425 460,35 гривень, є протиправною, оскільки, як встановлено колегією суддів, зазначені кошти є надмірно сплаченими?до?бюджету.

Окрім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними Рішень Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500000043/2009/003393/2, № 500000043/2009/003394/2, № 500000043/2009/003395/2 від 29.09.09 р.,?з?огляду?на?наступне.

У зазначених рішеннях Південна митниця визначила митну вартість товарів ?за шостим?методом.

Відповідно до частини першої статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як встановлено апеляційним судом, позивач правомірно застосував перший метод визначення митної вартості та надав митному органу всі документи на підтвердження ціни імпортованого?товару?за?першим?методом.

При визначені митної вартості за шостим методом Південна митниця не обґрунтувала із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої декларантом.

В оскаржуваних рішеннях міститься лише посилання на законодавчі акти без конкретизації причин неможливості застосування митної вартості товару за першим методом.

Відповідно до форми Рішення про визначення митної вартості товарів, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 29 травня 2009 р. № 506, у графі 33 Рішення повинні бути зазначені обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. Разом з тим, ніяких обставин прийняття рішень в оскаржуваних рішеннях не зазначено, що?свідчить?про?незаконність?їх?прийняття.

Висновок суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товару за третім та шостим (резервним) методами без послідовного застосування попередніх методів, як це встановлено ч. 5 статті 266 МК, а також без обґрунтування неможливості їх застосування, є помилковим і таким, що не відповідає?вимогам?законодавства,?яке?регулює?такі?відносини.

На спростування доводів представника митниці про відсутність рішень митного органу щодо визначення митної вартості імпортованого товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем фактично оспорюється дії митного органу, який, як встановлено судом відмовлявся пропускати задекларований товар за визначеним ним митною вартістю за першим методом, запропонувавши задекларувати цей товар за іншою ціною, обґрунтованість ввезення товару за якою і оспорюється.

За змістом чинного законодавства позивач міг не погодитись з законністю такої вказівки Митниці і оспорити відмову в пропуску товарів на митну територію України. Однак обраний позивач спосіб захисту, - оформлення товару за вказаною митницею ціною, а потім оскарження такий дій не суперечить закону.

Таким чином, оформлення митним органом товару згідно з поданою позивачем вантажно-митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржене до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив ціну товару, чи в результаті вказівки митного органу або прийняття відповідного рішення, оскільки останній має діяти лише у спосіб, на підставі та в межах закону.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 01.12.2009 року справа № 21-1170ов09, номер в ЄДРСРУ 7462221.

Крім того, апелянтом до суду подана заява про відмову від частини позовних вимог (а.с.117-119,т.3), а саме: від позовної вимоги про зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість у загальній сумі 8 425 460,35 гривень; від зазначення підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість.

Згідно ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 194 КАС України позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної інстанції до закінчення апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 КАС України, у разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Беручи до уваги, що позивач скористався наданим йому ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 194 КАС України правом відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної інстанції до закінчення апеляційного розгляду справи, такі дії позивача не суперечать закону та не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів, колегія суддів не вбачає перешкод для прийняття відмови позивача та закриття у зв'язку з цим провадження у цій частині вказаних позовних вимог відповідно до ст. 112 КАС України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості згідно ст. 159 КАС України.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» від частини позовних вимог.

Закрити провадження щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» про зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість у загальній сумі 8 425 460,35 гривень; про зазначення підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада

2011 року у справі № 2а/1570/2198/2011 скасувати.

Ухвалити у справі № 2а/1570/2198/2011 нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21А, код ЄДРПОУ 35819019) щодо повернення надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» (65091, м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 2, код ЄДРПОУ 36611932) мита у розмірі 739 659,35 гривень та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень, у загальній сумі 8 425 460,35 гривень.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500000043/2009/003393/2 від 29.09.2009 року, № 500000043/2009/003394/2 від 29.09.2009 року, № 500000043/2009/003395/2 від 29.09.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, 1/А, код ЄДРПОУ 37607526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» (65091, м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 2, код ЄДРПОУ 36611932) суму надмірно сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» (65091, м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 2, код ЄДРПОУ 36611932) мита у розмірі

739 659,35 гривень з рахунку: «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» (код 020) № 31117060705002 ГУДКСУ в Одеській області, код бюджетної класифікації 15010100 (с. 060) та суму надмірно сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Варра Трейд» (65091, м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 2, код ЄДРПОУ 36611932) податку на додану вартість у розмірі 7 685 801 гривень з рахунку: «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» (код 028) № 31113031705002 ГУДКСУ в Одеській області, код бюджетної класифікації 14010300 (с.031), у загальній сумі 8 425 460,35 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду 11 лютого 2013 року

Головуючий: О. І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О. А. Шевчук