Постанова

від 29.01.2013 по справі 1570/3337/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 р.Справа № 1570/3337/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бергнер Україна» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бергнер Україна» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

28.05.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бергнер Україна» (далі - ТОВ «Бергнер Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 15.05.2012 року № 0008372301 та № 0008392301, якими збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 1 124 625,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 17 144,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ «Таверс» за період з травня по вересень 2011 року та з ТОВ «Олдеко» за період з жовтня по грудень 2011 року ДПІ прийшла до висновків про нереальність вчинених господарських операцій, які ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними в позивача первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що податковою інспекцією не допущено порушень вимог чинного законодавства при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Вважаючи, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» реально не здійснювались, а документи виписувались з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, відповідач просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року в задоволені позовних вимог» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин по справі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «Бергнер Україна» зареєстровано виконкомом Одеської міської ради 26.08.2004 року. З 07.09.2004 року позивач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, з 13.09.2004 року є платником ПДВ.

03.05.2011 року між позивачем та ТОВ «Таверс» укладений договір № 22 по поставці позивачу товару побутового призначення (т.2 а.с.28-30).

03.10.2011 року між позивачем та ТОВ «Олдеко» укладений договір № 27, відповідно до якого останній поставляє позивачу товари побутового призначення (т.1 а.с.197-198).

В період з 6 по 12 квітня 2012 року працівниками ДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Бергнер Україна» з питання дотримання податкового законодавства при правових відносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Таверс» за періоди травень-вересень 2011 року та з ТОВ «Олдеко» за періоди жовтень-грудень 2011 року, за матеріалами якої 20.04.2012 року складений акт № 118/22-214/33137920/652.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів позивачем з ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» на загальну суму 1 141 769,00 грн. за період травень-грудень 2011 року,

- пп.14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого позивачем за період травень-грудень 2011 року занижений ПДВ на суму 1 124 625,00 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ у грудні 2011 року на суму 17 144,00 грн.

До таких висновків відповідач прийшов через неврахування господарських операцій з ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» по поставці позивачу товару побутового призначення в зв'язку з неможливістю підтверджень здійснення поставки, в т.ч. в за відсутністю товарно-транспортних накладних, за відсутністю у контрагентів позивача виробничих та трудових ресурсів, свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів від відповідної господарської діяльності.

За висновками акту ДПІ 15.05.2012 року складені податкові повідомлення-рішення:

- № 0008372301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 124 626,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 124 625,00 грн. та штрафними санкціями 1,00 грн.,

- № 0008392301 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 17 144,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, погодився з позицією ДПІ щодо фіктивності укладених між позивачем і ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» договорів поставки товару. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у позивача первинні документи за відсутністю підтверджень здійснення поставки товару не підтверджують реальність господарських операцій з зазначеними контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та зробленими через неповне з'ясування обставин по справі.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту визначається пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.198 ПК України, зокрема п.198.2,п.198.3 цієї статті, про що докладно визначено судом першої інстанції.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (у разі не отримання податкової накладної).

В частині 2 цього ж пункту зазначено, що платник податку несе відповідальність лише в разі не підтвердження сум податку зазначеними цим пунктом документами на момент проведення перевірки податковим органом.

На час проведення перевірки згідно податкової звітності податковий кредит на суму 1 141 769,00 грн. підтверджений податковими накладними.

Надані позивачем як до перевірки, так і до суду податкові накладні на суму ПДВ 1 141 769,00 грн., які виписані ТОВ «Олдеко» у жовтні-листопаді 2011 року та ТОВ «Таверс» у травні - вересні 2011 року, відповідають вимогам ст.201 ПК України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 969 від 21.12.2010 року, та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 01.11.2011 року № 1379 (т.1 а.с.206-210, 217-221, 227-231, 237-240, т.2 а.с.1-4, 11-15, 18-19, 22-23, 26-27, 36-41, 45-48, 55-63, 69-76, 80-84, 86, 88-89, 91-92, 94-95, 98-100, 103-105, 107, 109, 111-112, 114-115, 117, 119, 122-125).

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних на оспорювану суму податкового кредиту з ПДВ, які оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України, судова колегія приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушення п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

Оцінюючи реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Таверс» і ТОВ «Олдеко» на підставі договорів поставки товару, судова колегія враховує надані позивачем договори поставки з контрагентами, видаткові накладні з ТОВ «Таверс» за травень-вересень 2011 року та з ТОВ «Олдеко» за жовтень-листопад 2011 року, які підтверджують факт передачі товару, визначеного податковими накладними, позивачу від контрагентів, реєстри документів по рахунку, відповідно до яких позивач повністю розрахувався за поставлений товар, наявність у позивача складських приміщень для розташування товару (т.1 а.с.83-88).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Судова колегія не погоджується з доводами суду першої інстанції, що видаткові накладні по передачі товару від ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» не відповідають вимогам законодавства, оскільки вони містять достовірні та правильні реквізити як постачальника, так і одержувача, повний перелік товару, що поставляється. Щодо відсутності прізвища особи, яка відвантажила товар та яка його прийняла, судова колегія зазначає, що податковим органом не зазначено та не доведено, що підписи в видаткових накладних зроблені не уповноваженою на те посадовою особою.

Підставою для зменшення податкового кредиту позивача є лише висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко».

Спростовуючи доводи податкового органу, що вчинена господарська операція не спрямована на реальне настання наслідків, судова колегія зазначає, що на виконання договору з ТОВ «Таверс» позивачем на рахунок зазначеного контрагента перераховано 4 490 618,45 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 765 103,07 грн., на виконання договору з ТОВ «Олдеко» перераховано на рахунок постачальника 2 259 997,4 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 376 666,24 грн., що свідчить про дійсний намір сторін на зміну їх майнового стану (т.1 а.с.193-196).

Зазначаючи про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «Таверс» і ТОВ «Олдеко», податковий орган, з яким погодився суд першої інстанції, посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б могли підтвердити перевезення та відвантаження товару позивачу. При цьому, відповідач посилається на порушення позивачем пп.11.7.п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), який передбачає наявність екземпляра ТТН у вантажоодержувача.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається суд першої інстанції, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналізуючи зміст договорів поставки позивача із контрагентами, судова колегія зазначає, що ними не передбачений вид поставки товару, зокрема поставка товару автомобільним вантажним транспортом. Перевезення вантажу могло передаватися іншим шляхом, в т.ч. передача товару із складу на склад, що в свою чергу включає наявність ТТН. До того ж відсутність у контрагентів складських приміщень на балансі підприємства не виключає їх наявність за договорами оренди.

Суд першої інстанції також послався на результати проведеної відповідачем перевірочної роботи по постачальникам позивача ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко», які оформлені актами від 24.02.2012 року № 523/23-5 та від 14.12.2011 року № 3070/23-5/37680145, від 24.02.2012 року № 10469/7/23-5, зазначивши, що цими актами виявлена відсутність у вказаних контрагентів складських, виробничих приміщень та транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів, а господарські операції цих контрагентів мають ознаки безтоварності (т.2 а.с.220-238).

Вказавши на відсутність належним чином оформлених документів, які підтверджують факт здійснення перевезення придбаного позивачем товару у ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко», та врахувавши висновки вищезазначених актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси стосовно підприємств ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко», суд першої інстанції дійшов висновку, що операції з поставки товару на адресу ТОВ «Бергнер Україна» не мають реального характеру, а відтак всі первинні документи від цих контрагентів не доводять факту проведення таких операцій та не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання кухонного начиння у ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

З актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Таверс» вбачається, що зазначений контрагент у березні - листопаді 2011 року задекларував свої правовідносини з позивачем (т.2. а.с.230) та мав визначити відповідні зобов'язання перед бюджетом.

Крім посилань на вищезазначені акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 24.02.2012 року № 523/23-5 та від 14.12.2011 року № 3070/23-5/37680145, від 24.02.2012 року № 10469/7/23-5 про неможливість проведення зустрічних звірок із ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко», відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у цих контрагентів. В той же час зазначені акти ДПІ не можуть бути належними доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені у вказаних актах перевірок результати перевірочної роботи по контрагентами позивача, з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Крім того, матеріали справи містять судові рішення про задоволення позовів ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» про визнання протиправними дій ДПІ про складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок цих підприємств по взаємовідносинам з контрагентами: по ТОВ «Олдеко» за жовтень-листопад 2011 року, по ТОВ «Таверс» за 2011-2012 роки (т.2 а.с.241-258). Тому посилання ДПІ на висновки зазначених актів не є правомірними.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача, а також суду першої інстанції про фіктивність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Таверс» за травень-вересень 2011 року, по операціям з ТОВ «Олдеко» за довтень-грудень 2011 року, не відповідають обставинам справи, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.202 КАС України через невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бергнер Україна» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бергнер Україна» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бергнер Україна» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 15.05.2012 року № 0008372301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 124 626,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 124 625,00 грн. та штрафними санкціями 1,00 грн. та № 0008392301 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 17 144,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко