Постанова

від 12.02.2013 по справі 1570/4252/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4252/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Бушанському А.В.

За участю сторін:

Представника позивача: Шер Ю.О.

Представник відповідача: Ідрісової Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства Торгівельної фірми «Антошка» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Торгівельна фірма (далі ППТФ) «Антошка» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення № 0000032310 від 12.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ППТФ «Антошка» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по ТОВ «Лібеті Стайл» за вересень 2011 року», а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з підприємством-контрагентом ТОВ «Лібеті Стайл» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с. 159-163), наполягала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000032310 від 12.03.2012 року є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначила, що при проведенні відповідачем зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі податку на додану вартість 175 533,00 грн., який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ППТФ «Антошка» зареєстровано 25.09.1997 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1 а.с. 138-139). Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 15.02.2012 року по 21.02.2012 року згідно наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14.02.2012 року № 308 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Карпенко Л.М. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППТФ «Антошка» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по ТОВ «Лібеті Стайл» за вересень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року, у висновках якого відображено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у вигляді завищення ППТФ «Антошка» податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі податку на додану вартість 175 533,00 грн., який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства (т.1 а.с. 72-83).

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, отриману від ДПІ у Подільському районі м. Києва, а саме: акт № 1258/23-1/37195370 від 23.12.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лібеті Стайл» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період вересень 2011 року» (т.1 а.с. 146-155). У зазначеному акті ДПІ у Подільському районі м.Києва зазначає про неможливість здійснення ТОВ «Лібеті Стайл» реальних господарських операцій у вересні 2011 року внаслідок встановлених під час перевірки фактів, а саме відсутності у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності: основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того податковий орган робить висновок про відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, та про те, що з боку підприємств покупців та постачальників вбачається незаконне формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Лібеті Стайл».

Не погодившись із висновками акту перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року ППТФ «Антошка» було подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 62-71).

За результатами розгляду заперечень позивача ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено відповідь № 898/10/22-209 від 12.03.2012 року про результати розгляду заперечень до акту перевірки, відповідно до якого факти та висновки, зазначені в оскаржуваному акті перевірки підтверджено та заперечення позивача залишено без задоволення (т.1 а.с. 57-59) .

На підставі висновків акту перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000032310, яким ППТФ «Антошка» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі: 175 553,00 грн. - основний платіж та 43 888,00 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с. 56).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ППТФ «Антошка» оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Одеській області (а.с. 45-55).

За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення № 8121/10/10-2007 від 10.04.2012 року про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення № 0000032310 від 12.03.2012 року було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с. 40-42).

ППТФ «Антошка» було подано повторну скаргу до Державної податкової служби України (а.с. 28-39), за результатами розгляду яких ДПС України прийнято рішення № 10497/6/10-2115 від 21.06.2012 року про результати розгляду повторної скарги, якою податкове повідомлення-рішення № 0000032310 від 12.03.2012 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с. 18-22).

Не погодившись із вказаними рішеннями податкових органів, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідка у справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ППТФ «Антошка» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а тому для підтвердження даних податкового обліку повинні братись ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Лібеті Стайл» (постачальник) та ППТФ «Антошка» (покупець) був укладений договір поставки товарів № 01/02/2011 від 14.02.2011 року, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його (т.1 а.с. 93-96). Згідно умов договору поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця.

На обґрунтування виконання умов зазначеного договору постачальником - ТОВ «Лібеті Стайл», позивачем надано до суду документи щодо поставки йому товарів цим контрагентом у вересні 2011 року за зазначеним договором: належним чином оформлені та підписаними сторонами податкові накладні (т.1 а.с. 98-109), відповідні видаткові накладні (т.1 а.с. 110-121), прибуткові накладні та відомості бухгалтерського обліку підприємства (т.1 а.с. 178, 179-180). Жодних зауважень щодо зазначених первинних документів позивача представниками податкового органу в судовому засіданні зазначено не було.

Факт отримання від постачальника - ТОВ «Лібеті Стайл» товару, відповідно до наданих до суду первинних документів, підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який працює на ППТФ «Антошка» (т.1 а.с. 136-137) та згідно первинних документів безпосередньо отримував товар від ТОВ «Лібеті Стайл» на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей № 433 від 14.09.2011 року (т.2 а.с. 106). Свідок зазначив, що у вересні 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл» позивачу було поставлено товар - дитячий одяг. Товар був доставлений постачальником на склад позивача за допомогою підприємства - ТОВ «Нова пошта» - та прийнятий безпосередньо ним, ОСОБА_4, про що свідком були складені та підписані видаткові документи.

За наслідками виконання зазначеного договору ППТФ «Антошка» було включено до податкового кредиту згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 175 533,00 грн. (т.2 а.с. 217-229).

Представником позивача були надані до суду також первинні документи на обґрунтування використання придбаного ППТФ «Антошка» у ТОВ «Лібеті Стайл» товару в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності (т. 2 а.с. 165-169, 181-250).

Як зазначено в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та в судовому засіданні представником відповідача Карпенко Л.М., що безпосередньо проводила зазначену перевірку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із постачальником ТОВ «Лібеті Стайл» зроблений на підставі інформації, зазначеної в акті ДПІ у Подільському районі м. Києва № 1258/23-1/37195370 від 23.12.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лібеті Стайл» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період вересень 2011 року». В акті було зазначено про неможливість здійснення ТОВ «Лібеті Стайл» реальних господарських операцій вересні 2011 року через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу: трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; стан підприємства - до ЄДР внесено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Під час судового розгляду справи судом досліджено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АА № 652961, згідно якої на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лібеті Стайл» відносно контрагента позивача жодних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відсутності юридичної особи за її юридичною адресою не вносилось (т.2 а.с. 112-116).

При цьому судом було встановлено, що на час здійснення правовідносин з ППТФ «Антошка», ТОВ «Лібеті Стайл» згідно договору оренди нежитлового приміщення № 2/24-08 від 24.08.2011 року було орендарем складських приміщень у м. Києві у ТОВ «ГРАНДТОРГБУД-123» (т.2 а.с. 108-111), сплата коштів за оренду яких відображена підприємством в податковому обліку за вересень 2011 року (т. 2 а.с. 134).

Крім того, ТОВ «Лібеті Стайл» було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 100313285 НБ № 455787 від 08.12.2010 року, виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва (т.2 а.с. 148), а отже податкові накладні на виконання вищезазначеного договору були видані належною особою та відповідали вимогам податкового законодавства України. Крім того суд враховує також і те, що ТОВ «Лібеті Стайл» відповідно до видів господарської діяльності за КВЕД могло здійснювати посередницькі послуги у торгівлі у вигляді придбання продукції та подальшому її перепродажу, що в цілому не суперечить положенням законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

Судом також було встановлено, що контрагентом позивача суму ПДВ у розмірі 175 533,00 грн., сплачену ППТФ «Антошка» в ціні товару, було включено до своїх податкових зобов'язань у податковій декларації за вересень 2011 року (т.2 а.с. 133).

Зазначені обставини представниками відповідача у судовому засіданні спростовані не були. При цьому жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування фактичності виконання позивачем умов господарського договору з ТОВ «Лібеті Стайл» представники позивача не зазначили.

Крім того, інформація ДПІ у Подільському районі м. Києва щодо відсутності поставок товарів ТОВ «Лібеті Стайл» контрагентам-покупцям та укладення ним угод купівлі-продажу без мети настання реальних наслідків, спростовується довідкою ДПІ У Подільському районі м. Києва від 03.04.2012 року № 151/22-10 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Лібеті Стайл» з питань правових відносин з ПП «Антошка» за вересень 2011 року», у висновках якої зазначено про підтвердження реальності здійснення господарських операцій у вересні 2011 року між ТОВ «Лібеті Стайл» та приватним підприємством «Антошка» (код ЄДРПОУ 30873931). При прийнятті рішення по справі суд враховує зазначену довідку в якості доказу по справі з огляду на пояснення свідка ОСОБА_4, який зазначив, що підприємства: ПП «Антошка» (код ЄДРПОУ 30873931) та ППТФ «Антошка» (код ЄДРПОУ 25030516) мають спільні складські приміщення, він, ОСОБА_4 працює одночасно на обох цих підприємствах, та 14.09.2011 року поставка товару від ТОВ «Лібеті Стайл» була здійснена на адресу обох підприємств. Проти зазначених відомостей жодних заперечень та зауважень з боку представників відповідача у судовому засіданні зазначено не було.

З огляду на викладені вище обставини суд приймає до уваги твердження представника ППТФ «Антошка» у судовому засіданні про те, що позивач при укладанні договору поставки з ТОВ «Лібеті Стайл» діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання свого контрагента, перевірив усі загальнодоступні відомості щодо нього для здійснення сумісної господарської діяльності. Інформацію про наявність у контрагента-постачальника основних фондів, найманих працівників, а також податкову інформацію щодо стану цього підприємства в своєму податковому органі з'ясувати було неможливо з огляду на відсутність у позивача доступу до неї.

Суд також приймає до уваги твердження представника позивача в обґрунтування факту реальності здійснення ТОВ «Лібеті Стайл» поставок товарів (дитячого одягу) на адресу ППТФ «Антошка» про те, що позивачем здійснювалась господарська діяльність із зазначеним контрагентом і в інші податкові періоди (т. 2 а.с. 165, 166, 167). При цьому будь яких порушень податкового законодавства по господарських взаємовідносинах з цим контрагентом податковим органом під час здійснення планових перевірок позивача не встановлювалось (т. 2 а.с. 168-209).

При цьому при прийнятті рішення у справі, суд не надає правової оцінки наданій представником позивача на підтвердження поставки товару ТОВ «Лібеті Стайл» на адресу позивача за допомогою послуг ТОВ «Нова пошта» товарно-транспортної накладної (експрес-накладної) від 13.09.2014 року, з огляду на те, що її копію належним чином завірено не було. Однак з урахуванням сукупності встановлених у судовому засіданні фактів та обставин на підставі інших належних та допустимих доказів, суд доходить висновку про те, що відповідач безпідставно посилається на те, що перевіркою позивача було встановлено відсутність поставки товару від ТОВ «Лібеті Стайл» на адресу ППТФ «Антошка». Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом під час перевірки обставини реальності здійснення поставки дитячого одягу контрагентом-постачальником на адресу позивача у вересні 2011 року взагалі не перевірялись.

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували їх виконання, а тому суд вважає, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не доведено фактів нездійснення спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми податкового кредиту. Надана позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій з урахуванням пояснень свідка, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження фактичності поставок товару. Крім того суд зазначає, що в силу приписів податкового законодавства України органам Державної податкової служби України відповідно до покладених на них функцій та повноважень не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків. У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що ДПІ не надала під час розгляду справи рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентом. Під час розгляду справи відповідачем також не надано в обґрунтування своїх висновків доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішень суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з цих підстав, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту придбання-продажу товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси в акті перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі податку на додану вартість у розмірі 175 533,00 грн. не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають значення, а тому суд вважає, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми сплаченого ним податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Лібеті Стайл»у перевіряємому періоді. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі: 175 553,00 грн. - основний платіж та 43 888,00 грн. - штрафні санкції, у зв'язку з чим позовні вимоги ППТФ«Антошка» підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032310 від 12.03.2012 року.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «Торгівельна фірма «Антошка» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.03.2012 року № 0000032310.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 12 лютого 2013 року.

Суддя Білостоцький О.В.

.