Ухвала

від 04.09.2013 по справі 1570/4252/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 р.Справа № 1570/4252/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства Торгівельної фірми «Антошка» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року приватне підприємство Торгівельна фірма "Антошка" звернулись до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ППТФ «Антошка» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по ТОВ «Лібеті Стайл» за вересень 2011 року», а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з підприємством-контрагентом ТОВ «Лібеті Стайл» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, однак в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ППТФ «Антошка» зареєстровано 25.09.1997 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1 а.с. 138-139). Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 15.02.2012 року по 21.02.2012 року згідно наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14.02.2012 року № 308 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Карпенко Л.М. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППТФ «Антошка» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по ТОВ «Лібеті Стайл» за вересень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року, у висновках якого відображено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у вигляді завищення ППТФ «Антошка» податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі податку на додану вартість 175 533,00 грн., який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства (т.1 а.с. 72-83).

На підставі висновків акту перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000032310, яким ППТФ «Антошка» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі: 175 553,00 грн. - основний платіж та 43 888,00 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с. 56).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ППТФ «Антошка» оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Одеській області (а.с. 45-55).

За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення № 8121/10/10-2007 від 10.04.2012 року про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення № 0000032310 від 12.03.2012 року було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с. 40-42).

ППТФ «Антошка» було подано повторну скаргу до Державної податкової служби України (а.с. 28-39), за результатами розгляду яких ДПС України прийнято рішення № 10497/6/10-2115 від 21.06.2012 року про результати розгляду повторної скарги, якою податкове повідомлення-рішення № 0000032310 від 12.03.2012 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с. 18-22).

Не погодившись із вказаними рішеннями податкових органів, позивач звернувся до суду.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі необхідні первинні документи, щодо здійснення спірних операцій, що є належним доказом фактичних поставок товару, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували їх виконання, не доведено фактів нездійснення спірних операцій, не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Лібеті Стайл» (постачальник) та ППТФ «Антошка» (покупець) був укладений договір поставки товарів № 01/02/2011 від 14.02.2011 року, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його (т.1 а.с. 93-96). Згідно умов договору поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця.

На обґрунтування виконання умов зазначеного договору постачальником - ТОВ «Лібеті Стайл», позивачем надано до суду документи. щодо поставки йому товарів цим контрагентом у вересні 2011 року за зазначеним договором: належним чином оформлені та підписаними сторонами податкові накладні (т.1 а.с. 98-109), відповідні видаткові накладні (т.1 а.с. 110-121), прибуткові накладні та відомості бухгалтерського обліку підприємства (т.1 а.с. 178, 179-180).

За наслідками виконання зазначеного договору ППТФ «Антошка» було включено до податкового кредиту згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 175 533,00 грн. (т.2 а.с. 217-229).

Представником позивача були надані до суду також первинні документи на обґрунтування використання придбаного ППТФ «Антошка» у ТОВ «Лібеті Стайл» товару в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності (т. 2 а.с. 165-169, 181-250).

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції правомірно зазначає, що висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси в акті перевірки № 25/23-214/250305169 від 28.02.2012 року про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі податку на додану вартість у розмірі 175 533,00 грн. не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають значення, тому позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми сплаченого ним податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Лібеті Стайл»у перевіряємому періоді.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 06.09.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.