Рішення

від 18.02.2013 по справі 5004/1616/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2013 р. Справа № 5004/1616/12

за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186, м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "Грандшина", м.Луцьк

про стягнення 4667,27 грн.

Суддя: Вороняк А. С.

при секретарі с/з Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Якимюк С.Є., довіреність №65 від 13.02.2013р.

Філімонова І.О., довіреність №41 від 30.01.2013р.

від відповідача: Гарбар Ю.Р., довіреність №1-4/105 від 11.02.2013р.

В судовому засіданні взяв участь прокурор - Рудик Д.В., посвідчення №011969 від 30.10.2012 р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22,29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки прокурору та представникам сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від прокурора та представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186 звернувся з позовною заявою до приватного підприємства "Грандшина" про стягнення заборгованості за послуги зі зберігання матеріальних цінностей в розмірі 4667,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 4.5 договору №8 від 22.01.2008р. про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження матеріальних цінностей та п.4 ст. 631 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.12.2012р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 13.02.2013 р. позивачем за погодженням прокурора подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на момент подачі позову через арифметичну помилку, з якої вбачається інша ціна позову 4667,27 грн., яка була прийнята судом.

Одночасно, 13.02.2013 р. представником відповідача подано заяву про припинення провадження у справі на суму основної заборгованості 93,55 грн., оскільки після подання позовної заяви до суду відповідачем вказану суму було сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями №783 від 08.02.2013 р.

Згідно п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом на суму основної заборгованості 0,42 грн., а відтак має місце нова ціна позову, щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги за зберігання матеріальних цінностей в сумі 4667,27 грн., яка приймається судом, виходячи з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги зі зберігання матеріальних цінностей в розмірі 4667,27 грн.

В судовому засіданні представник позивача Якимюк С.Є. позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги зі зберігання матеріальних цінностей в розмірі 4667,27 грн.

В судовому засіданні представник позивача Філімонова І.О. позовні вимоги підтримала, просила суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги зі зберігання матеріальних цінностей в розмірі 4667,27 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги згідно поданого зменшення на суму 4667,27 грн. не визнала, просила припинити провадження згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки ними проведений власний контррозрахунок розміру інфляції, визначений в п.4.5 Договору та становить 93,55 грн., який відповідачем добровільно оплачений, а тому на вказану суму відсутній предмет спору. В решті позовних вимог на суму 4573,72 грн. просила відмовити через безпідставність, оскільки договором не передбачено стягнення сукупного індексу інфляції та за вказаний період не відбулося прострочення оплати в розумінні ст. 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.01.2008 року між військовою частиною А 3186 в особі командира військової частини Коротинського Анатолія Йосиповича(Виконавець) та приватним підприємством «Грандшина»(Замовник) було укладено договір №8 про надання послуг військовою частиною А 3186 з приймання, зберігання та відвантаження матеріальних цінностей(далі-Договір) строком до 01.05.2008 р., строк дії якого пролонговувався по 30.06.2011 р. через внесення змін в п.9.2 даного Договору, на підставі погоджень за № №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 між сторонами.

Відповідно до п.1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження матеріальних цінностей(автошин).

Відповідно до ч. 1 п.4.2 даного Договору оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі документів, які підтверджують приймання матеріальних цінностей та їх кількість на склад Виконавця.

Відповідно до ч. 2 п.4.2 даного Договору оплата послуг за кожний наступний місяць здійснюється протягом перших 5-ти діб зберігання, станом на перше число наступного місяця за розрахунковим. За місяць зберігання матеріальних цінностей прийнято 30 діб.

Відповідно до п.4.3 даного Договору оплата наданих послуг після передачі матеріальних цінностей на зберігання за перший місяць зберігання здійснюється Замовником станом на початок наступного місяця за розрахунковим протягом десяти днів.

Відповідно до п.4.4 даного Договору Замовник за фактично надані послуги розраховується з виконавцем коштами, виходячи з нижченаведених ставок за 1 одиницю матеріальних цінностей, що прийняті і знаходяться на зберіганні протягом місяця - 1(одна) гривня 10 копійок.

Відповідно до п.4.5 даного Договору розмір грошових сум, що підлягають виплаті Замовником, щомісячно коригується з урахуванням індексу інфляції, який встановлюється Державним комітетом статистики України.

Копіями актів надання послуг за січень - серпень 2010 р., жовтень 2010 р. - червень 2011 р. та актами взаємозвірок за січень-лютий, квітень-серпень, жовтень 2010 р.- червень 2011 р. стверджується, що протягом 2010 - 2011 р.р. позивачем надавалися послуги зі зберігання автомобільних шин, які відповідачем оплачувалися на підставі виставлених позивачем рахунків за період з січня 2010 р. по червень 2011 р. з розрахунку за місяць 1,10 грн. за 1 автошину.

Копією акту ревізії фінансово-господарської діяльності у військовій частині А 3186 за період з 01.01.2010 по 01.03.2012 р. №080-22/09 від 30.03.2012 р. складеного Державною фінансовою інспекцією у Волинській області стверджується, що в порушення ст. 629 ЦК України при недотриманні п.4.5 договору про надання послуг із зберігання матеріальних цінностей укладених з ПП «Грандшина» протягом 2010-2011 р.р., вартість послуг за зберігання автошин за кожен місяць у виставлених військовою частиною рахунках не коригувалася на індекс інфляції. Внаслідок допущеного порушення колишнім командиром військової частини Коротинським А.Й. та начальником фінансово-економічної служби Якимюком С.Є. військовій частині завдано матеріальної шкоди(збитків) на суму 4667,69 грн. через виставлення рахунків ПП «Грандшина» у занижених розмірах.

Рахунком №2 від 15.05.2012 р. стверджується нарахування індексу інфляції вартості наданих послуг по зберіганню матеріальних цінностей згідно п.4.5 Договору за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. на суму 4667,69 грн., але в матеріалах справи відсутні відомості про його вручення.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг військовою частиною А 3186 з приймання, зберігання та відвантаження матеріальних цінностей, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно п. 1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За змістом частини четвертої статті 631 ЦК України після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору.

Як судом було встановлено рахунки на оплату індексу інфляції відповідачеві не виставлялися, а розмір плати, який виставлявся не коригувався на індекс інфляції, тому не міг бути відомим відповідачу.

Частина 2 ст.530 ЦК України встановлює, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги позивача має бути вчинено ним в активній, однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до відповідача.

При цьому судом враховано висновки Верховного суду України за постановою від 28.11.2011 р. у справі № 3-127гс11 - оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги позивачем, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Тому суд вважає, що звернення 17.12.2012 р. з даним позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186 та розгляд справи судом до цього часу - формою пред'явлення позивачем вимоги, а часткова проплата відповідачем після звернення прокурора до суду на суму 93,55 грн. заборгованості є доказом доведення до відповідача.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Таким чином, судом встановлено, що Договір від 22.01.2008 року (зі змінами та доповненнями) не визнавався недійсним, умова щодо щомісячного коригування розміру грошових сум, що підлягають виплаті Замовником, з урахуванням індексу інфляції, який встановлюється Державним комітетом статистики України, відповідачем виконана не була.

Судом встановлено факт порушеного права позивача - неотримання інфляційних платежів з відповідача на суму плати за послуги з зберігання(на що позивач мав право за договором, але через халатність своїх працівників вчасно ці суми не нараховував).

Позивачем нараховано відповідачу заборгованість у розмірі 4667,27 грн. з врахуванням індексу інфляції, який встановлювався щомісячно за період з січня 2010 по червень 2011 р. Державним комітетом статистики та з врахуванням сукупного індексу інфляції за весь час дії договору з січня 2008 року по червень 2011 року.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача з врахуванням визначених положень п.4.5 Договору, що розмір грошових сум, що підлягають виплаті Замовником, щомісячно коригується з урахуванням індексу інфляції, який встановлюється Державним комітетом статистики України та встановлено, що зазначений розрахунок проведено не вірно через врахування позивачем додатково сукупного індексу інфляції за весь час дії договору з січня 2008 року по червень 2011 року, який Договором не передбачено.

З врахуванням наданого відповідачем контррозрахунку, який проведено відповідно до вимог п.4.5 Договору судом встановлено, що на час подання прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186 позовної заяви до суду розмір заборгованості ПП «Грандшина» за послуги зі зберігання матеріальних цінностей становив 93,55 грн.

Копією платіжного доручення №783 від 08.02.2013 р. стверджується, що ПП «Грандшина» оплатила суму боргу на суму 93,55 грн., тому згідно п.1-1 ст.80 ГПК України провадження в цій частині підлягає припиненню через відсутність предмету спору.

А в іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 4573,72(4667,27 - 93,55 = 4573,72) грн., враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення прокурора, сторін, з урахуванням приписів законодавства, якими такі правовідносини регулюються господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення 4573,72 грн. та необхідність відмови позивачу у їх задоволенні.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви, оскільки згідно Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору.

З роз'яснення, викладеного в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"", вбачається, що лише за результатами розгляду господарської справи вирішується питання щодо розподілу судових витрат, з урахуванням приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та приписи статей 3, 6 Закону України "Про судовий збір" щодо обов'язковості справляння та сплати судового збору, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з позивача підлягає до стягнення 1577,24 грн. та з відповідача належить стягнути 32,26 грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186 до приватного підприємства "Грандшина" про стягнення 4667,27 грн., в частині стягнення 93,55 грн. - припинити.

2. У позові Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186 до приватного підприємства "Грандшина" про стягнення 4573,72 грн. - відмовити.

3. Стягнути з Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186 (юридична адреса Волинська область, м. Луцьк, вул.Ківерцівська, 85, код ЄДРПОУ 24980724) 1577,24(одну тисячу п'ятсот сімдесят сім гривень двадцять чотири копійки) грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», призначення платежу "Судовий збір, за Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186, Господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885").

4. Стягнути з приватного підприємства "Грандшина" (юридична адреса Волинська область, м. Луцьк, вул.Дубнівська, 22Б, код ЄДРПОУ 34148178) 32,26 (тридцять дві гривні двадцять шість копійок) грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», призначення платежу "Судовий збір, за Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3186, Господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885").

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

18.02.13

Суддя А. С. Вороняк