Постанова

від 19.02.2013 по справі 5009/4074/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.02.2013 р. справа №5009/4074/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддів Радіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Трушкін І.М. - довіреність від 11.02.2013р.; Черновол В.А. - довіреність від 11.02.2013р. від відповідача:Щетінін М.Ю. - довіреність №99 від 13.04.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія Веселівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2012р. (повний текст підписано 05.12.2012р.) у справі №5009/4074/12 (суддя Серкіз В.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромальянс 2009", м. Запоріжжя до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія Веселівського району Запорізької області про стягнення 148 504грн.80коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2012р. у справі №5009/4074/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромальянс 2009", м. Запоріжжя до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія Веселівського району Запорізької області про стягнення 100 000грн.52коп. основного боргу, 20 000грн.10коп. штрафу, 8 504грн.07коп. - 3% річних - задоволені в повному обсязі.

Державним підприємством "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія Веселівського району Запорізької області подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу у зв'язку з тим, що рішення суду в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначили у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та частковому скасуванні рішення суду.

Крім того, відповідачем надане клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку із необхідністю призначення судової експертизи або надіслання матеріалів справи до слідчих органів.

Втім, вказане клопотання апеляційним судом залишене без задоволення, оскільки відповідно до ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Тобто, експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні спеціальні знання в галузі науки, техніки, мистецтва тощо, а сторони по справі не можуть надати таких відповідей. Однак, відповідачем не доведено, що договір купівлі-продажу товарів №1 від 04.11.2009р., що є підставою позову (оригінал якого наявний в матеріалах справи) містить суперечливі докази.

Також, судова колегія не вбачає підстав для направлення матеріалів справи до слідчих органів, оскільки наданий відповідачем до матеріалів справи оригінал договору купівлі-продажу товарів №1 від 04.11.2009р. є дійсний, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, що підтверджено у судовому засіданні 12.02.2013р. представником відповідача.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромальянс 2009", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, с. Таврія Веселівського району Запорізької області про стягнення 100 000грн.52коп. основного боргу, 40 000грн.21коп. штрафу, 8 504грн.07коп. - 3% річних.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою вих.№23 від 29.11.2012р. зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу з 40 000,21грн. до 20 000,10грн., що відповідає 20% від отриманої передплати за товар.

Господарським судом справа розглянута з урахуванням вказаної заяви.

Також, відповідно до положень ст.25 ГПК України, судом першої інстанції здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача у справі - Державне підприємство "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Інституту олійних культур Української академії аграрних наук на його правонаступника - Державне підприємство "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України (ЄДРПОУ 00853323, вул. Леніна, буд.1, с. Таврія Веселівського району Запорізької області, 72242).

Позовні вимоги до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №1 від 04.11.2009р. Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов вказаного договору до теперішнього часу не виконав своїх зобов'язань з передачі товарного соняшнику у кількості 43,48 тон, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 100 000грн.52коп., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нараховано штраф та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №1 від 04.11.2009р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 04.11.2009р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Соцземлеробство" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромальянс 2009" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №1 (надалі - Договір).

Згідно до п.1.1, п.1.2 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар - товарний соняшник в кількості 43,48 тон на загальну суму 100 000,52грн., а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар у вказані строки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

За умовами п.2.1 Договору, Продавець зобов'язаний не пізніше 31 грудня 2009 року передати Покупцю товар. Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити загальну вартість товару шляхом безготівкового розрахунку не пізніше 30 листопада 2009 року (п.2.3 Договору).

Продавець гарантує передати товар Покупцю в термін, по кількості, вказаній цим договором (п.3.1 договору).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками сторін. Договір набирає чинності 04.11.2009р. та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору (п.п.5.1, 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

За твердженням позивача, відповідачем на адресу останнього виставлений рахунок-фактура №51 від 04.11.2009р. на оплату товару загальною вартістю 100 000грн.52коп. Вказаний рахунок містить посилання на договір №1 від 04.11.2009р.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору та згідно виставленого рахунку позивач здійснив 100% передоплату продукції на суму в розмірі 100 000грн.52коп., що підтверджується платіжним дорученням №9 від 04.11.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи.

З наданого платіжного доручення вбачається, що призначенням платежу є оплата за товарний соняшник згідно рахунку №51 від 04.11.2009р.

З наведеного вбачається, що позивач добросовісно виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу товарів №1 від 04.11.2009р., здійснивши 100% передоплату за належний до поставки товар.

Як зазначено вище, п.2.1 договору строк поставки товару встановлений до 31.12.2009р.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був поставити оплачену продукцію в строк до 31.12.2009р.

За твердженням позивача, незважаючи на попередню оплату товару, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товару, обумовленого договором. Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Так, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1 від 11.01.2010р. з вимогою перерахувати суму основного боргу в розмірі 100 000грн.52коп та сплатити штраф в розмірі 20 000грн.10коп. (факт отримання вказаної претензії підтверджено відповідачем). Проте, за твердженням позивача, наведена вимога залишена відповідачем без виконання.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши передоплату за належний до поставки товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач, всупереч вимогам договору та закону, своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 100 000грн.52коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача передоплати за договором в розмірі 100 000грн.52коп. або здійснення поставки товару на вказану суму, Державним підприємством "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 100 000грн.52коп. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8 504грн.07коп. за період прострочення з 01.01.2010р. по 31.10.2012р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо стягнення суми 3% річних в розмірі 8 504грн.07коп. за період прострочення з 01.01.2010р. по 31.10.2012р., яка підлягає стягненню на користь позивача.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 000грн.10коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом п.3.2 Договору у випадку несвоєчасної поставки товару Покупець має право вимагати, а Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 20% від отриманої передплати за товар.

На підставі зазначеного позивачем нараховано штраф у розмірі 20 000грн.10коп.

Розглянувши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена поставка обумовленого договором товару та з огляду на приписи ст.549 ст.610 ст.611 Цивільного кодексу України, п.3.2 договору колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 20 000грн.10коп.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При цьому, ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Так, п.4.2 договору купівлі-продажу №1 віл 04.11.2009р. сторони дійшли згоди встановити строк позовної давності про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару (передбаченого п.3.2 договору) у три роки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сторонами у відповідності до вимог ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України збільшено строк позовної давності про стягнення штрафу до трьох років. При цьому, заперечення відповідача щодо недодержання сторонами письмової форми такої домовленості спростовується вищевикладеними висновками суду, а твердження відповідача про необхідність укладання додаткового договору про збільшення позовної давності є необґрунтованими, оскільки при наявності узгодження даного питання у діючому договорі не виникає необхідності в укладанні додаткового договору. Тобто, строк позовної давності щодо стягнення штрафу за спірний період не сплив, а тому позивачем правомірно заявлений позов до відповідача з відповідними вимогами.

На підставі викладеного доводи ДП "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України щодо неправомірності рішення суду у зв`язку з ігноруванням та залишенням без розгляду заяви відповідача про застосування строку позовної давності колегією суддів не приймаються, оскільки зазначене не впливає на правильність вирішення спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2012р. у справі №5009/4074/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія Веселівського району Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2012р. у справі №5009/4074/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 15.02.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - гос. суду Запорізької області;

1 - ДАГС.