Рішення

від 12.02.2013 по справі 5011-30/14725-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/14725-2012 12.02.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації)

Про стягнення 84 353,65 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Грищенко В.М. представник за довіреністю № б/н від 12.11.12.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа) про стягнення 84 353,65 грн., а саме: 70 844,42 грн. - основного боргу, 54,96 грн. - збитків від інфляції, 471,27 грн. - 3% річних, 2 356,34 грн. - пені, 10 626,66 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем за Договором № 336/767/11 від 10.01.11. по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг» виникла заборгованість, що зумовило нарахування позивачем пені, штрафу, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.12. порушено провадження у справі № 5011-30/14725-2012, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації); розгляд справи призначено на 20.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.12.12.

14.12.12. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в відзиві.

04.12.12. представником третьої особи через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі, в яких викладено клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника третьої особи.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні, розгляд даної справи призначено на 15.01.13.

14.01.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 15.01.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 07.02.13.

В судовому засіданні 07.02.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.02.13. представником відповідача підтримано подані 07.02.13. через відділ діловодства суду додаткові письмові пояснення у справі, в яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг» позов визнано в частині 6 749,00 грн. основного боргу, зазначено, що пеня та 3% річних підлягають зменшенню, проти основного боргу в розмірі 64 095,31 грн. відповідач заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 07.02.13. не з'явився.

В судовому засіданні 07.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.02.13., про що судом ухвалено на адресу третьої особи направити відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 12.02.13. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 12.02.13. представником відповідача позовні вимоги визнано частково.

Представник третьої особи в судове засідання 12.02.13. не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/14725-2012.

В судовому засіданні 12.02.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.11. між позивачем (далі - Підприємство) та відповідачем (Розповсюджувач) було укладено Договір № 336/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до умов якого (п. 1.1) Розповсюджувачу надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу (-ів) (надалі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - права тимчасового користування), за умови повного дотримання Розповсюджувачем Договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов Договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги для розміщення РЗ, своєчасно і згідно з умовами Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Відповідно до п. 3.1 Договору, адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за Розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії Пріоритету, відомості про базовий тариф.

Згідно з п. 3.2 Договору, адресні програми на Право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано та скріплено печатками адресну програму на пріоритет № 1, адресну програму на пріоритет № 2, адресну програму на пріоритет № 3, адресну програму на пріоритет № 4.

Крім того, в матеріалах справи наявні дозволи на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, що видані відповідачу, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2432 від 21.12.11. з додатком «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами», в т.ч. і відповідачу, наказ третьої особи від 21.12.10. № 37 з додатком «Про встановлення пріоритетів» та від 28.03.11. № 27 «Про встановлення та продовження строку дії пріоритетів», в т.ч. і відповідачу.

Таким чином, вказане спростовує доводи відповідача стосовно безпідставності вимог позивача з огляду на відсутність, на думку відповідача, в матеріалах справи відповідних рішень робочого органу та/або виконавчого органу КМР (КМДА).

Сторони домовились, що ціною Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, Договору, згідно встановлених за Розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (п. 6.1 Договору).

Приписами п. 6.5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

У відповідності до п. 6.6 Договору плата за Право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.7 Договору рахунок Підприємства одночасно є актом приймання-передачі по Договору, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за Право тимчасового користування, та підтверджує факт надання Права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу виставлялись рахунки-фактури за спірний період.

Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування (п. 5.2.3 Договору).

Приписами п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у Розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення Договору вцілому.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору не виконав в повному обсязі свого обов'язку по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті платежів в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Стосовно доводів відповідача щодо розміщення останнім рекламних засобів 31.10.12., та, як наслідок, застосування приписів п. 6.15 Договору щодо використання за строк, що пройшов до розміщення рекламних засобів, корегуючого коефіцієнту 0,25, зокрема, з підстав зміни містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розміщення, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг» підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), Договором № 11/09/12 від 11.09.12. та фотографій, які за твердженнями відповідача зроблені влітку 2012 року та є фотографіями місць розташування рекламних засобів, суд відзначає наступне.

Вирішуючи питання щодо доказів, необхідно враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Особа, яка обґрунтовує письмовим чи речовим доказом свої вимоги чи заперечення, повинна вказати, які обставини підтверджуються цим доказом, за якою адресою він знаходиться, із зазначенням особи, що володіє цим доказом.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

З поданого відповідачем Договору № 11/09/2012 від 11.09.12. на виконання робіт по виготовленню рекламних конструкцій, за яким замовником є позивач, та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.12. не вбачається за можливе дійти висновку які саме рекламні конструкції були виготовлені на замовлення відповідача, що саме вказані конструкції були встановлені на виконання умов Договору № 336/767/11 від 10.01.11. безпосередньо на надані для користування відповідачу місця для розміщення рекламних засобів.

З доданих до письмового відзиву ксерокопій фотографій не вбачається та не може бути встановлено судом, зображення якого об'єкту і в який період на них відображено.

Отже, вказані докази не є належними, допустимими чи такими, що підтверджували б факти, що мають значення для справи.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ним було встановлено рекламні засоби за Договором саме 31.10.12., та в матеріалах справи відсутні належні докази вказаного, як і не доведено зміни містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту чи будівництва на місці розміщення.

Крім того, станом на день укладення між сторонами Договору та надання відповідачу дозволів на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, діяло розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 767 від 27.09.11., яким затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, та згідно з приписами якого (п. 15.4, п. 15.5, 10.1), розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу. Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Крім того, згідно з п. 6.10 Договору, Розповсюджувач не звільняється від сплати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом КМР (КМДА) прийнято рішення щодо надання дозволу.

Далі, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2527 "Про встановлення мораторію на розміщення зовнішньої реклами в місті Києві" від 29.12.11. (далі - Розпорядження), відповідно до якого, на думку Розповсюджувача, на період з 01.01.12. по 01.08.12. на рекламні засоби, які не встановлюються, плата за тимчасове користування не нараховується і не стягується, та робить висновок, що оскільки на виконання вказаного розпорядження відповідачем не було встановлено рекламні засоби, то за вказаний період грошові кошти за Договором останній сплачувати не повинен.

Проте, суд не погоджується з таким висновком відповідача та відзначає наступне.

Згідно вказаного Розпорядження:

- встановлено з 01.01.2012 до 01.08.2012 в місті Києві мораторій на прийом заяв про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами, окрім таких видів рекламних засобів: тумби, об'ємно-просторові конструкції, що стоять окремо, та рекламні вивіски, написи на будинку (будівлі), споруді;

- рекомендовано розповсюджувачам зовнішньої реклами з 01.01.2012 до 01.08.2012 не встановлювати в місті Києві нові рекламні засоби (окрім виключень), зазначені в пункті 1 цього розпорядження, на які вони отримали у встановленому порядку дозволи на розміщення зовнішньої реклами;

- взято до відома, що на період з 01.01.2012 до 01.08.2012 за рекламні засоби , які не встановлюються розповсюджувачами зовнішньої реклами згідно з пунктом 2 цього розпорядження та на які вони отримали у встановленому порядку дозволи на розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, не нараховується та не стягується.

Як встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-6468/12/2670 від 16.07.12., Розпорядженням не змінено і не скасовано якихось норм конкретних законодавчих актів чи правових актів в цілому, а лише тимчасово відкладено процес прийому документів на розміщення деяких об'єктів зовнішньої реклами. При цьому будь-які процедури погодження дозволів розпорядженням не зупинялися і не скасовувалися. Оскаржуване розпорядження не містить правових норм та розраховане на одноразове застосування, а саме - на встановлення у чітко визначений проміжок часу тимчасового мораторію на прийом заяв про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Розпорядження в контексті ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є регуляторним актом, проте на нього дія Закону не розповсюджується, оскільки він містить індивідуально-конкретний припис. Запровадження мораторію на прийом заяв про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами вжито на виконання взятих на себе м. Києвом зобов'язань як Приймаючого міста ЄВРО 2012, тобто викликане обставинами разового характеру і діє протягом чітко визначеного терміну. Прийняття Розпорядження не пов'язане з реалізацією Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повноважень, спрямованих на правове регулювання господарських відносин та встановлення правил регулювання діяльності на ринку реклами в цілому.

Крім того, слід відзначити, що згідно з п. 8.3 Договору, всі зміни та доповнення до нього вносяться за взаємною згодою сторін у письмовій формі, шляхом укладання додаткових угод, які стають невід'ємною частиною Договору.

Згідно з матеріалами справи, відповідач звернувся 02.07.12. до третьої особи з проханням скоригувати суму заборгованості те не нараховувати орендну плату на рекламні засоби до кінця дії мораторію.

Позивачем було підготовлено Додаткову угоду до Договору за змістом якої відповідач зобов'язується не встановлювати рекламні засоби до 01.08.12., а позивач, в свою чергу, зобов'язується не виставляти рахунки по оплаті за право тимчасового користування місцем.

При цьому, п. 4 Додаткової угоди визначено, що відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, та її умови застосовуються до відносини, що виникли з 02.07.12. (дата звернення відповідача з листом) та діють до 01.08.12.

Вказана Додаткова угода була видана відповідачу на підпис 23.08.12. особисто, проте, станом на день розгляду справи і прийняття рішення, вказана Додаткова угода не підписана та не повернута відповідачем.

Вищевикладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг» не спростовано.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів за період з квітня 2012 р. по вересень 2012 р. за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 70 844,42 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.9 Договору, у разі прострочення термінів сплати, визначених Договором, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 356,34 грн. - пені.

Приписами п. 7.2 Договору встановлено, що Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені й встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім» на користь позивача підлягає стягненню 2 346,97 грн. - пені, внаслідок чого, в частині стягнення з відповідача 9,37 грн. - пені, слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 471,27 грн. - 3% річних та 54,96 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що всі індекси інфляції, за період, в якому нараховувались збитки від інфляції, мають від'ємне значення (крім періоду за вересень місяць, де розмір від інфляції становив 10,96 грн.), а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань, становить - -241,16 грн. (від'ємне значення).

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 54,96 грн. - збитків від інфляції слід відмовити.

При цьому, здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім» на користь позивача підлягає стягненню 457,43 грн. - 3% річних. Отже, в частині стягнення з відповідача 13,84 грн. 3% річних, слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 10 626,66 грн. - штрафу, з посиланням на приписи п. 7.3 Договору, суд відзначає, що зазначеним пунктом сторонами погоджено, що крім штрафних санкцій Підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування 15 (п'ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В той же час, як відзначалось, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, пунктом 7.3 Договору встановлено п'ятнадцяти відсотковий розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а не розмір штрафу в контексті ст. 549 ЦК України.

Таким чином, в частині вимог позивача про стягнення 10 626,66 грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпром-Торг» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 1-А, кв. 118; ідентифікаційний код 35624602) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, б. 8, код ЄДРПОУ 26199714) 70 844 (сімдесят тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 42 коп. - основного боргу, 2 346 (дві тисячі триста сорок шість) грн. 97 коп. - пені, 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 43 коп. - 3% річних, 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 96 коп. - витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.13.

Суддя Т.М. Ващенко