Постанова

від 13.02.2013 по справі 805/811/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р. Справа №805/811/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.27 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

при секретарі Афанасьєві Д.Б.,

за участю:

представників позивача Ромашкіної В.Ф.,

Хвостик О.О., Колеснікова О.Ю.,

представників відповідача Романюк Л.М.,Ізмалкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012204 від 27.12.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012204 (№340/00/22-4) від 14.01.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107 828,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 53 914,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки від 27.12.2012 № 4394/22-4/23979469 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд» (ЄДРПОУ 33832421). Вказаним актом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується із вказаним висновком акту перевірки, зазначаючи, що акт ґрунтується на розбіжностях за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді органам ДПС, с даними контрагентів, а також на тому, що господарська операція, за якою позивачем віднесено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, здійснена без мети реального настання правових наслідків, чим порушено ч. 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України. Позивач вважає такі твердження податкового органу необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам. Вважає, що ним надано достатній обсяг документів фінансово-господарської діяльності, які підтверджують реальність укладеної угоди, виконання будівельних робіт та їх використання у власній господарській діяльності.

Просив позов задовольнити (а.с. 3-8).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, надали письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення ним п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Так, позивачем до перевірки було надано податкову накладну № 11 від 31.08.2012 на суму 646 970,11 гривень, у т.ч. ПДВ 107 828,35 грн., отриману від ТОВ «Компанія Ексклюзивбуд» по факту виконання будівельно-монтажних робіт за договором підряду від 30.08.2011 № 51. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до складу податкового кредиту серпня 2012 року. Згідно акту виконаних робіт, ТОВ «Компанія Ексклюзивбуд» надало будівельні роботи за угодою № 51 від 30.08.2011 були виконані роботи на суму 646 970,11 гривень, оплата відсутня, кредиторська заборгованість складає 646 970,11 гривень. В Єдиному реєстрі реєстрації податкових накладних ТОВ «Компанія Ексклюзивбуд» зареєстровано податкову накладну від 31.08.2012 № 11 за № 9055471696. При перевірці цієї податкової накладної встановлено, що в рядку «вид цивільно-правового договору» зазначений договір від 02.11.2009 № 0211/1. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, за угодою від 02.11.2009 № 0211/1 у серпні 2012 року роботи не виконувались. Таким чином, в межах зазначеного договору відсутні підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, податковим органом було направлено запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Ексклюзивбуд», на який було отримано акт від 12.11.2012 за № 4837/22-10/33832421 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Компанія Ексклюзивбуд» по взаємовідносинам з ТОВ «Міське будівництво» за серпень 2012 року, в якому зазначено, що згідно бази АІС РПП підприємству встановлено стан «9» - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Також у акті зазначено, що ТОВ «Компанія Ексклюзивбуд» декларацію з ПДВ за серпень 2012 року не надавало, податкові зобов'язання у серпні 2012 року не декларувало, факт надання робіт ТОВ «Міське будівництво» підтвердити не можливо. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.11.2012 за фактом «відсутності поставок та ненадання декларацій».

Також, при перевірці первинних документів було встановлено не відповідність особи з боку Підрядника за угодою від 02.11.2009 № 0211/1, яка підписана директором ОСОБА_6, а угода від 30.08.2011 № 51 підписана ОСОБА_7.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, представники відповідача стверджують, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Компанія Ексклюзивбуд» має ознаки нікчемності. Просили у задоволенні позову відмовити (а.с. 184-185).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи ат перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» зареєстровано як юридична особа 15.04.1998 виконавчим комітетом Донецької міської ради (а.с. 66-59), здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 10 від 24.06.2009 (а.с. 57-65). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 200062161 від 15.08.2012 (а.с. 121). Позивач взятий на облік як платник податків до ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС 28.11.1995 за № 1176 (а.с. 122).

З 07.12.2012 по 20.12.2012 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Міське будівництво» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» (ЄДРПОУ 33832421), за наслідками якої складено акт від 27.12.2012 № 4394/22-4/23979469 (а.с. 10-26).

Згідно з висновком акту, перевіркою встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у вигляді заниження ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» суми ПДВ, яка підлягає сплаті (рядок 25) у розмірі 107 828 грн., у т.ч. за серпень 2012 року у сумі 107 828 грн. (а.с. 26).

14.01.2013 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на підставі вказаного висновку акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012204 (№340/00/22-4), яким ТОВ «Міське будівництво» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 107 828 гривень, та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 53 914 гривень (а.с. 9).

У акті перевірки порушення позивачем положень п.п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України обґрунтовано нікчемністю угоди - договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» 30.08.2011, на підставі якого сформовано податковий кредит серпня 2012 року. При цьому, висновок про нікчемність угоди ґрунтується на розбіжностях між даними податкової накладної № 11 від 31.08.2012 та даними Єдиного реєстру реєстрації податкових накладних, розбіжностях щодо виду проведених робіт, незнаходженні за юридичною адресою контрагента позивача, невідповідності посадової особи, що підписала угоду від 02.11.2009 № 0211/1 та податкову накладну № 11 від 31.08.2012.

Суд вважає зазначені доводи податкового органу необґрунтованими, з таких підстав.

30.08.2011 між ТОВ «Міське будівництво» як Замовником та ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» як Підрядником укладено договір підряду № 51, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, та відповідно до затвердженої проектної документацією виконати за завданням Замовника підрядні роботи на об'єкті (два багатоповерхових будинки з вбудовано-прибудованими комерційними приміщеннями, підземними і вітальними авто зупинками по пр. 25 років РККА в мікрорайоні 18-й у Ворошиловському районі м. Донецька) та здати виконані роботи Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти якісно виконані роботи і оплатити їх. Загальна вартість робіт буде визначатись на підставі актів виконаних робіт (типова форма КБ-2в) і довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3), підписаних сторонами. Строк виконання всіх робіт по цьому договору визначається Графіком виконання робіт, підписаним Сторонами. Замовник здійснює розрахунок з Підрядником за фактично виконані Роботи, підтверджені актами здавання-прийомки виконаних робіт. Оплата прийнятих робіт здійснюється Замовником після підписання Замовником акта здачі-прийомки виконаних робіт. Також зазначеним договором передбачені порядок та умови проведення робіт, матеріально-технічне забезпечення, обов'язки сторін, виконання та прийняття виконаних робіт та ін. умови (а.с. 28-31).

Як свідчать матеріали справи Підрядником були проведені роботи на суму 646 970,11 гривень, в т.ч. ПДВ 107 828,32 гривень, що підтверджено такими документами:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 за серпень 2012 року (а.с. 32);

- акт прийомки виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року ф. КБ-2в (а.с. 33-34);

- підсумкова відомість ресурсів (витрати за фактом) за липень 2012 р. (а.с. 32-36);

- акт звірки взаємних розрахунків за серпень 2012 року (а.с. 37).

За наслідками господарської операції «будівельно-монтажні роботи», ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» виписало позивачу податкову накладну № 11 від 31.08.2012 (а.с. 27), відповідно до якої виконано роботи на суму 646 970,00 грн., у т.ч. ПДВ 107 828,35 грн. Вказану податкову накладну позивач включив до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року (а.с. 92-118).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договором з ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору підряду № 51 від 30.08.2011, укладеного позивачем із ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В акті перевірки відповідач посилається, зокрема, на акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 № 4837/22-10/33832421 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» (ЄДРПОУ 33832421) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Міське будівництво» (ЄДРПОУ 23979469), яким встановлено відсутність ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» за місцезнаходженням.

На переконання суду, вказаний акт не може вважатися доказом нікчемності укладеного договору з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили документально обставин, викладених у цьому акті. Так, відповідач надав суду роздруківку з назвою «Пошук в ЄДР» з офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), з якої вбачається, що 06.12.2012 до Реєстру було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. При цьому адреса юридичної особи вказана 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 13 (а.с. 213). Натомість, у акті Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 № 4837/22-10/33832421 (а.с. 211) зазначена, крім юридичної адреси підприємства, фактична адреса: м. Київ, вул. Колекторна, б. 40а. Перевірка факту відсутності підприємства за вказаною фактичною адресою податковими органами не проводилась. Також, суд зауважує, що внесення запису до ЄДР щодо відсутності підприємства за юридичною адресою здійснено 06.12.2012, у той час як спірні відносини мали місце у серпні 2012 року.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що має місце невідповідність в імені керівника підприємства, який підписав договір від 02.11.2009 № 0211/1 та договір від 30.08.2011 № 51.

Дійсно, як вбачається з договору від 02.11.2009 № 0211/1, укладеним між позивачем та ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд», він підписаний від імені Підрядника ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» директором ОСОБА_6. Договір підряду № 51 від 30.08.2011, укладений між позивачем та ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд», він підписаний від імені Підрядника ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» директором ОСОБА_7. Разом із тим, відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що з 2009 року директор підприємства не змінювався, і що у ОСОБА_7 на час укладення договору № 51 від 30.08.2011 були відсутні повноваження на його підписання.

До того ж, суд звертає увагу, що згідно акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 № 4837/22-10/33832421 (а.с. 211) визначено, що відповідальною особою ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» є ОСОБА_7. Згідно роздруківки з офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с. 213) керівником підприємства також вказаний ОСОБА_7. Отже, у даному випадку у відповідача відсутні підстави стверджувати про відсутність у ОСОБА_7 повноважень щодо укладення договору № 51 від 30.08.2011.

Стосовно посилань податкового органу на невідповідність даних податкової накладної, наданої позивачем, даним податкової накладної, зазначеним у Єдиному реєстрі реєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено запит № 13164519 від 13.09.2012 щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних по накладній від 31.08.2012 (а.с. 55), на який було отримано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13164519 з такими відомостями: номер документа 11 / - -, дата виписки документа 31.08.2012, ІПН продавця 338324226555, сума ПДВ 107 828,35 гривень, ПІБ уповноваженої особи, що виписала податкову накладну ОСОБА_7 (а.с. 56).

Зазначені дані повністю відповідають даним податкової накладної № 11 від 31.08.2012 (а.с. 27). Податкова накладна містить усі передбачені законодавством реквізити, печатку контрагента, підпис уповноваженої особи, посилання на договір підряду від 30.08.2011, інформацію про виконані будівельно-монтажні роботи, суму виконаних робіт з зазначенням розміру ПДВ.

Натомість, відповідачем надана податкова накладна № 11 від 31.08.2012 на аналогічну суму робіт та ПДВ, однак із посиланням на договір підряду від 02.11.2009 (а.с. 208). Суд, оцінюючи зазначену податкову накладну, зазначає, що вона не містить печатки контрагента позивача, підпис уповноваженої особи, що є обов'язковими реквізитами, що пред'являються до податкової накладної статтею 201 Податкового кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідач, зазначаючи, що надана ним податкова накладна взята з Єдиного реєстру реєстрації податкових накладних (тобто в електронному вигляді), не надав суду підтвердження щодо дотримання умов реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та доказів накладання відповідного електронного підпису на цю податкову накладну.

За таких обставин, надана відповідачем податкова накладна не може вважатись належним та допустимим доказом у даній справі відповідно до положень 69, 70, 79, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно посилання відповідача на невідповідність виду проведених виконаних робіт за договором та за податковою накладною № 11 від 31.08.2012 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договором підряду № 51 від 30.08.2011 визначено предмет договору - підрядні роботи на об'єкті: два багатоповерхових будинки з вбудовано-прибудованими комерційними приміщеннями, підземними і вітальними авто зупинками по пр. 25 років РККА в мікрорайоні 18-й у Ворошиловському районі м. Донецька. При цьому, у пункті 1.1 прямо визначено, що склад робіт визначається завданням Замовника та проектною документацією (а не податковою накладною).

У податковій накладній вказано, що були проведені «будівельно-монтажні роботи». Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт підрядником були виконані «облицовочные работы» (а.с. 32). У розділі «Локальний кошторис 2-1-1» акту прийомки виконаних будівельних робіт (а.с. 33-34) визначено, які саме роботи по облицюванню були здійснені підрядником (25 позицій). При цьому вартість робіт за цим актом визначена за ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженими Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174.

Відповідно до пункту 2.4.7 розділу 2.4 вказаних ДБН Д.1.1-1-2000 зазначено, що локальний кошторис на «будівельні роботи» може мати розділи: земляні роботи; фундаменти; стіни; каркас; перекриття; балкони та лоджії; перегородки; сходові марші та площадки; підлоги; дах і покрівля; віконні заповнення і балконні двері; дверні заповнення; внутрішнє опорядження; зовнішнє опорядження; вбудовані меблі; інші роботи; інші розділи.

Пунктами 3.1.3, 3.1.4 розділу 3.1 ДБН Д.1.1-1-2000 передбачено, що при визначенні кошторисної вартості будівництва до будівельних робіт, зокрема, відносяться опоряджувальні роботи. До монтажних робіт відносяться складання та встановлення в проектне положення на місці постійної експлуатації усіх видів устаткування, улаштування підведень до устаткування води, повітря.

Відповідно до акту прийомки виконаних будівельних робіт (а.с. 33-34) були виконані, у тому числі, опоряджувальні роботи (позиції 1, 8, 11, 17, 18), а також встановлення устаткування та улаштування підведень (позиції 2, 6, 7, 13, 15, 17). Тобто, здійснені як будівельні так і монтажні роботи. Зазначені обставини доводять необґрунтованість висновку відповідача про невідповідність фактично проведених робіт роботам, зазначеним у податковій накладній. Суд зазначає, що у даному випадку назва робіт згідно податкової накладної «будівельно-монтажні роботи» не є іншим, ніж були фактично зроблені, видом робіт, а навпаки узагальнює під однією назвою усі здійснені підрядником роботи з опорядження будівлі.

Суд також звертає увагу, що положення ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України не надають підстав для визнання договору нікчемним з підстав, які вказує відповідач у акті перевірки (відсутність за місцезнаходженням або неможливість проведення зустрічної звірки контрагента; невідповідність ініціалів директора підприємства-контрагента у різних договорах, укладених у різні періоди часу; невідповідність даних у податковій накладній стосовно виду проведення робіт та договору).

Також суд звертає увагу, що ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС складено висновок щодо відсутності ознак фіктивності діяльності ТОВ «Міське будівництво» у серпні 2012 року (а.с. 133-134).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину - договору підряду № 51 від 30.08.2011, укладеного позивачем із ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про виконання договору обома сторонами, а також про зв'язок витрат на проведення робіт за вказаним договором з його господарською діяльністю. Так, отримані результати робіт позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується договором генпідряду № ГП 12-11/08 від 12.11.2008 на виконання робіт по будівництву адміністративної будівлі по проспекту 25-річчя РККА в Ворошиловському районі, укладеним між ТОВ «Донбаська інвестиційно-будівельна компанія» як Замовником та ТОВ «Міське будівництво» як Генеральним підрядником (а.с. 141-153), та відповідними документами до нього (акт приймання-передачі будівельної площадки від 12.11.2008 (а.с. 154), розрахунок вартості робіт (а.с. 156), довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (а.с. 157)). При цьому, право позивача на виконання будівельних робіт підтверджено ліцензією, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією, на право провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (термін дії до 24.06.2013) (а.с. 174-183).

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виникнення у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій по договору з ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» підтверджено податковою накладною № 11 від 30.08.2012. Суму ПДВ згідно податкової накладної № 11 від 30.08.2012 позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2012 року, що відобразив у декларації з ПДВ (а.с. 81-91). Станом на час вчинення спірних операцій ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд» було платником ПДВ, що підтверджується актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 № 4837/22-10/33832421.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 135) не може братися до уваги як доказ нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Компанія «Ексклюзивбуд», оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами Податкового кодексу України право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами.

Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням на суму 107 828 гривень.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53 914 гривень.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012204 (№340/10/22-4) від 27.12.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 14.01.13р №0000012204 (№340/10/22-4) про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161 742 (сто шістдесят одна тисяча сімсот сорок дві) гривні 00 копійок, з яких за основним платежем 107 828 (сто сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн.00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 53 914 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 617 (одна тисяча шістсот сімнадцять) гривень 42 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 лютого 2013 року в присутності сторін.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 лютого 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зеленов А. С.