Постанова

від 04.02.2013 по справі 2-а-420/12

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬКА

Справа № 2-а-420/12

П О С Т А Н О В А

Ім»ям України

04 лютого 2013 року Жовтневий райсуд м. Луганська

у складі:

судді Рудської С.М.

при секретарі Немічевій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Луганську ради, Виконавчого комітету Луганської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Авто-Дон», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання дій неправомірними, скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із зазначеною вище позовною заявою на обгрунтування якої вказала, що згідно рішення Жовтневої районної ради народних депутатів № 201 від 10.09.1996 року ОСОБА_9 була виділена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.10.205 року вона купила земельну ділянку загальною площею 0,1003 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення даної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. Єдиним шляхом через який можливо проїхати до зазначеної вище ділянки є проїжджа частина АДРЕСА_1. У серпні 2006 року на прожджій частині АДРЕСА_1 ТОВ «Авто-Дон» збудувало паркан. Правомірність своїх дій ТОВ «Авто-Дон» підтвердило рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради від 18.04.1997 року за № 138/13 та державним актом на землю № 376 від 06.05.1997 року. Тобто рішення про виділення земельної ділянки ТОВ «Авто-Дон» було прийняте після прийняття рішення про виділення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. На іншому боці дороги АДРЕСА_1 знаходяться земельні ділянки громадян ОСОБА_10, ОСОБА_3 Таким чином, надані ОСОБА_10, ОСОБА_3, ТОВ «Авто-Дон» земельні ділянки, які частково знаходяться на проїжджій частині дороги Академгородок і будівництво третіми особами на видлених ділянках паркану та інших споруд зробили неможливим її проїзд до будинку. Закон України «Про планування і забудову територій» регулює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпеченя сталого розвитку населених пунктів. Зазначеним законом передбачено, що планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Статтею 22 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок: вимоги до впорядкування доріг та під»їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів; планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд, ст. 23 зазначеного Закону. Згідно п. 2.1 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», затверджених Наказом МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173 розміщення, проектування та будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому, окремих їх частин чи об'єктів здійснюються на основі регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил, схем розселення, проектів і схем районного планування, генеральних планів міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем

охорони природи та інших документів, що відображують стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя", "Про основи містобудування», "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", Земельного, Лісового, Водного кодексів та інших документів санітарного та природоохоронного законодавства. У пункті 4.1 Правил зазначено, організація сельбищних територій населених пунктів повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням нормативного забезпечення повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення, додержання нормативних показників густоти населення на території житлових кварталів та районів, якості навколишнього середовища та мікроклімату, вимог до організації та благоустрою присадибних територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил.у відповідності до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць доріг, трамване полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього відводу, технічні засоби організації дорожньго руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішоходні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мержі. Мужі вулиць за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об»єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вилуці не допускається. У відповідності до ст. 7 Закону України «Про автомобільні дороги», автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлгяають приватизації. Варховуючи викладене просить визнати рішення Жовтневої районної в місті Луганську ради № 31 від 09.02.1999 року та рішення Луганської міської ради № 138/13 від 18.04.1997 року про виділення в постійне користування земельних ділянок, в частині виділення земельних ділянок, які частково знаходяться на проїзній частині дороги АДРЕСА_1 незаконними та відминити їх.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві.

Представник відповідача виконавчого комітету Жовтневої районної в місті Луганську ради позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що на момент придбання позивачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 14.10.2005 року у третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже знаходилися у власності земельні ділянки. Тобто ще з моменту придбання земельної ділянки позивач не мала можливості проїзду або мала можливість проїзду по АДРЕСА_1 і знала, що саме земельні ділянки № № 3, 5, 7 по АДРЕСА_1 заважають її проїзду. В зв»язку з цим вважає, що позивачем пропущено строк, передбачений ст. 99 КАС України в редакції 2006 року сплинув. Забудову Академгородка СУДУ здійснювали відповідно до проектної документації, розробленої ДПІ «Луганськцивільпроект» і земельні ділянки, які надані у власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної в місті Луганську ради, які оскаржує позивач, не заважають прокладення проїзної дороги. Крім того, в своїй заяві позивачка посилається на ЗУ «Про автомобільні дороги», але в своїх посиланнях вона помиляється, оскільки вказаний закону було прийнято 08.09.2005 року, а рішення, які оскаржує позивач від 09.02.1999 року та від 18.04.1997 року, тобто посилання позивача не цей закон є неправомірними. Вважає, що для вирішення існуючої на даний час ситуації позивачу необхідно оформити земельний сервітут. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача виконавчого комітету Луганської міської ради до судового засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи без його участі, заперечень проти позову суду не надав.

Представник третьої особи ТОВ «Авто-Дон» вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, оскільки всі рішення виконавчих комітетів, які оскаржує позивач були прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства повноважним органом та в межах наданих повноважень. Крім того, позивач пропустила строк для звернення до суду з позовними вимогами.

Представник третьої особи ОСОБА_3 вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, оскільки існуючи межі землекористування відповідають технійнчій документації. Всі державні акти на право власності на земельні ділянки були видані ще до придбання ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Представник третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки його доверителі на мають доступу до своїх земельних ділянок. По вулиці йде лише пішохідна доріжка, автомобільного проїзду до їх ділянок немає. На теперешній час існують перешкоди у користувані належними ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельними ділянками.

Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи без його участі суду не надав.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної в місті Луганську ради № 31 від 09.02.1999 року ОСОБА_11 було надано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 900 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 49 т-1). ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № 3 по АДРЕСА_1 в місті Луганську на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2000 року за № 1089 (а.с. 59 т-1).

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради за № 138/13 від 18.04.1997 року ТОВ «АвтоДон» у постійне користування надано земельну ділянку площею 26969 га по вулиці Будьонного під будівництво охороняємої автостоянки та пункту технічного обслуговування автомобілів (а.с. 51 т-1). Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № 376 від 06.05.1997 року (а.с. 33-36 т-1).

Позивачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.10.2005 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу за реєстровим № 2156 (а.с. 12 т-1) належить земельна ділянка площею 0,1003 га за адресою: АДРЕСА_1.

Забудова Академгородка СУДУ здійснювалася відповідно до проектної документації, розробленої ДПІ «Луганськцивільпроект» (а.с. 101-107 т-1). Під час забудови Академгородка проектна документація уточнювалася, до неї вносилися зміни (а.с. 136 т-1). Згідно схеми організації проїзду до житлової забудови Академгородка СУДУ, виконаної ДПІ «Луганськцивільпроект», ширина дороги від вулиці Будьонного до вулиці 30 лет Победи у червоних лініях прийнята 12-15 метрів, Академгородок повинен мати два в»їзди (з боку вулиці Будьонного та з боку вулиці 30 лет Победи). Земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заважають прокладенню проїзної дороги (а.с. 135 т-1).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Забороняється передача у приватну власність земельних ділянок на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За приписами ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності у межах, визначених цим Кодексом.

Посилання позивача на Закон України «Про автомобільні дороги» у даному випадку є неправомірними, оскільки зазначений закон було прийнято 08.09.2005 року, а правовідносини між сторонами виникли в період з 1997 року, рішення виконавчим комітетом Жовтневого районної в місті Луганську ради було прийняте 09.02.1999 року, рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради було прийняте 18.04.1997 року, тобто до набуття Законом України «Про автомобільні дороги» законної сили.

Таким чином, суд вважає, що рішення № 31 від 09.02.1999 року, прийняте виконавчим комітетом Жовтневої районної в місті Луганську ради та рішення № 138/13 від 18.04.1997 року, прийняте виконавчим комітетом Луганської міської ради прийняті із додержанням вимог ст. ст. 10, 15, 17 Земельного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» та у обсягу межах їх повноважень, а тому позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 99, 100, 102, 159-163, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Луганську ради, Виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішень відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя С.М. Рудська